92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького

При  аналізі  думи  „Хмельницький та Барабаш" (записана М.Цертелєвим у    1819  р.) звернемо увагу на композицію, кінцівку-словословіє, діалоги між    Барабашем, представником   інтересів   Речі   Посполитої   та   Хмельницьким, козацьким представником, про королівські грамоти. В думі показано  протистояння  двох  сил: патріот вітчизни і зрадник, здатний  піти   на   ганебну   угоду  для  своєї  вигоди.  Не  дійшовши  згоди,   Хмельницький  вирішив  хитрістю здобути грамоти про козацькі привілеї. Другий   діалог відбувається  між  слугою  Хмельницького  і  дружиною  Барабаша, яка відстоює позиції чоловіка ("з ляхами, мостивими панами з упокоєм хліб-сіль вічні часи уживати").    Художньою  особливістю  думи  є  те,  що епічна розповідь чергується з   публіцистичними  та  ліричними відступами. Традиційне звертання „батю"  показує   повагу  до  гетьмана,  сподівання  на  перемогу;  звертання  "козаки",  "діти",  "друзі", "молодці" - передають повагу керівника до  кожного  учасника  битв.  У  тексті  наявна тавтологія: „плаче-ридає",  лаконізм,  як  прийом  епічної  розповіді  використовуються  дієслова:   „дбайте",   „рубайте".   Аналізуючи   думи,   звернемо   увагу  на  їх    варіативність.

"Хмельницький і Баpабаш" - пpиклад патpіотизму, поваги і туpботи пpо свій наpод з боку кpащих його синів - бойового козацтва і зpадництва тієї частини козацької стаpшини, котpа не pахувалася з наpодними інтеpесами. Пpо визвольну війну пpоти польської шляхти pозповідається і в думах "Коpсунська пеpемога","Іван Богун","Пpо смеpть Богдана Хмельницького". Ще в ті далекі часи, коли ствоpювалися ці наpодні шедевpи, укpаїнський наpод пов'язував ідею деpжавності з чесним служінням Батьківщині, патpіотизмом, відданістю.

93. Ідейно-художній аналіз веснянки

Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею. Своєю формою та образно-поетичними компонентами веснянки наближені до замовлянь, в яких до весни звертаються як до живої істоти:

Прийди, прийди, весно,        

Принеси нам

Прийди, прийди, красна,     

Принеси нам квіток.

Магічні повтори, типу «прийди» мали на меті швидше накликати дію, про яку говорилось. Весна тут уявлялась як воскресла істота 1«вже весна воскресла»), а зима асоціювалась зі смертю. Такі найдавніші анімістичні вірування праслов´ян широко відобразились у Пісенній творчості:

Смерть з морозом танцювала     

Ти, морозе, не з´являйся —

Та за море десь пігнала,       

Сидьте си там не вертайте,

Пішла собі смерть у ліси,    

Нас пожитку не збавляйте,

Побіг за нею мороз лисий... 

Най нам сонце далі гріє,

Смерте, смерте, не вертайся.      

Жито, ярець скоро зріє.

Зустрічаються також звертання (замовляння) до птахів, які, як уявлялось, приносили на крилах тепло:

Ой вилинь, вилинь, гоголю,   

Зеленее житечко,

Винеси літо з собою,  

Хрещатий барвіночок,

Винеси літо-літечко,  

Запашненький васильочок.

Традиційно, як і в замовляннях, серед веснянок зустрічаємо твори у формі діалогів:

Да весна, весна днем красна

Красним дівочкам на співаннячко,

Да що ти нам, весна, принесла?

 А господарям на робітячко. —

Ой принесла тепло і доброе

Молодим погуляннячко,літечко!

Дівочкам по віночкові,

Малим дітонькам побіганнячко,

А хлопчикам по кийочкові.

Старим бабонькам посидіннячко,

Згодом у веснянках найдавнішого періоду поряд з персоніфікованими образами з´являються язичницькі божества:

Благослови, мати,      

Зиму проводжати!

Ой, мати Лада, мати,        

Зимочка в візочку,

Весну закликати,        

Літечко в човничку.

Веснянки виконувались упродовж усіх свят весняного циклу, спеціально не приурочувалися до певного конкретного дійства, або ж цей зв´язок втратився. Тому термін «веснянка» часто використовується як загальне означення всіх жанрових різновидів цього періоду. Оскільки весняні містерії пов´язувалися з культом померлих предків та анімістичними уявленнями, то веснянки, як правило, виконувались на могилах, роздоріжжях, клинцях.