- •1. Жниварські пісні та їх характеристика
- •2. Героїчний епос українського народу та його характеристика
- •3. Молодіжний цикл колядок. Характеристика
- •4. Специфічні ознаки фольклору
- •5. Відьмацтво та знахарство як складова фольклору та світової системи
- •6. Гоголь і фольклор
- •7. Міфологічні мотиви в народній прозі
- •8. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Вплив християнства на розвиток унт
- •11. Українські народні думи як жанр фольклору
- •12. Родинно-обрядовий фольклор. Характеристика
- •13. Сучасний стан фольклору в Україні
- •14. Казкова проза. Характеристика
- •15. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •16. Розвиток української фольклористики у 2-ій пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •17. Дитячий фольклор. Характеристика
- •18. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •19. Термін «фольклор». Історія терміна. Концепція, парадигми
- •20. Фактори впливу на формування народної творчості
- •21. Розвиток української фольклористики у 1-ії пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •22. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •23. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •24. Вертепна драма. Характеристика
- •25. Тематично-стильові особливості та поетика жанру балади
- •26. Жанрова структура фольклору
- •27. Загадка як жанр фольклору
- •28. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •29. Фольклористика в системі гуманітарних знань
- •30. Пісні літературного походження
- •31. Поетика народної казки
- •32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •33. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •34. Фольклористична діяльність Чубинського
- •35. Погляди Костомарова, Нечуя-Левицького на природу давніх звичаїв та вірувань
- •36. Характеристика пареймічних жанрів(прислів’я, приказки)
- •37. Фольклористична діяльність Сумцова
- •38. Фольклористична діяльність Франка (погляди)
- •39. Грушевський як дослідник фольклору
- •40. Прадавні уявлення в народній чарівній позиції
- •41. Л.Українка і фольклор
- •42. Забавлянки як жанр унт
- •43. Фольклористична спеціальність сучасного анекдоту
- •44. Фольклористична діяльність Колесси
- •45. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •46. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •47. Жанри літнього циклу
- •48. Фольклористичні напрямки 1-ої пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •49. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •50. Культи перворелігії в мотивах, символах, образах унт
- •51. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •52. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •53. Космологічний символ у фольклорі
- •54. Дитяча параміографія
- •55. Міфологічні мотиви колядок
- •56. Художня специфіка соціально-побутової казки
- •57. Народна лірична пісня. Жанри, проблематика, образи
- •58. Фольклор у праці Потебні
- •59. Фольклористична діяльність «руської трійці»
- •60. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •61. Фольклористична діяльність Гнатюка
- •62. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •63. Фольклористична діяльність Драгоманова
- •64. Праця Франка «Тополя»
- •65. Фольклористична діяльність Максимовича
- •66. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова
- •67. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •68. Прислів’я і приказки як жанр унт
- •69. Ідейно-художній аналіз русальної пісні (на вибір)
- •70. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
- •71. Ідейно-художній аналіз соціально-побутової пісні
- •72. Ідейно-художній аналіз комулятивної пісні
- •73. Ідейно-художній аналіз купальської пісні
- •74. Ідейно-художній аналіз голосіння
- •75. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •76. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •77. Ідейно-художній аналіз обжинкової пісні
- •78. Ідейно-художній аналіз казки про тварин
- •79. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •80. Ідейно-художній аналіз космологічної загадки
- •81. Ідейно-художній аналіз чарівної казки
- •82. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •83. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •84. Ідейно-художній аналіз родинно-побутової пісні
- •85. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •86. Ідейно-художній аналіз колядки господині
- •87. Ідейно-художній аналіз історичної балади
- •88. Ідейно-художній аналіз пісні хронічки «про Шандаря»
- •89. Ідейно-художній аналіз апокрифічної легенди
- •90. Ідейно-художній аналіз колискової пісні
- •91. Ідейно-художній аналіз прогностичної прикмети
- •92. Ідейно-художній аналіз думи про Хмельницького
- •93. Ідейно-художній аналіз веснянки
- •94. Ідейно-художній аналіз русальної пісні
- •95. Ідейно-художній аналіз колядки господарю
- •96. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •97. Ідейно-художній аналіз пісні балади з анімістично-міфологічними мотивами
- •98. Ідейно-художній аналіз весняної пісні дівич-вечора
- •99. Ідейно-художній аналіз думи «Самійло Кішка»
- •100. Ідейно-художній аналіз думи «Маруся Богуславка»
- •101. Ідейно-художній аналіз балади «Бондарівна»
- •102. Ідейно-художній аналіз стрілецької пісні
54. Дитяча параміографія
Дитячих малих жанрів небагато. Особливості дитячого мислення обмежують використання дітьми мудрувань, афористичних висловів, метафоричних порівнянь тощо. Як і у фольклорі дорослих, дитяча усна творчість має свої сталі словесні формули, що використовуються з певною метою у конкретних ситуаціях. Такими є зокрема примовки — короткі висловлювання, що вживаються дітьми на певних етапах гри чи у повсякденному спілкуванні. Ці формули часто містять відгомін інших жанрів чи навіть давніх культових уявлень. Діти нерідко користуються різними табу, що супроводжується твердженнями (напр., «Я запекав»). Особливо це стосується вибору і обмеження території гри, за межі якої не можна виходити (порушення заборони означає вихід з гри чи загрожує покаранням). Подібні словесні формули доповнюють гру. Наприклад, заборона говорити під час гри висловлюється умовною фразою «Хто заговорить — ковтнув жабу». Гра відшукування схованого предмета коментується лексично зміщеними формулами «холодно» — «тепло» — «гаряче» та ін. У повсякденному спілкуванні діти використовують різні примовки у специфічному значенні. Наприклад, почуття образи висловлюється словами «Яз тобою не дружу», бажання помсти — «Я тобі покажу» або «я тобі дам». У подібних фразах проявляється безпосередність, емоційність, особливості дитячої психології.
Суто дитячим паремійним жанром є скоромовки — короткі віршики чи окремі вислови, суть яких полягає не у змістовому навантаженні, а в такому розміщенні слів та звуків, що їх вимова вимагає певних зусиль артикуляції. За змістом вони подібні до небилиць, бо поєднання співзвучних слів не завжди має логічний зв´язок. Але це не применшує їхньої популярності серед дітей, які сприймають скоромовки як своєрідну гру, розвагу. Тексти легко запам´ятовуються, бо вони, як правило, ритмізовані, або й римовані.
Трудність вимови ускладнена навмисним розташуванням звуків. Вправляння у вимовлянні скоромовок є мовною вправою, що розви ває артикуляцію, впливає на вироблення культури мовлення, тому використовується народною педагогікою.
Ще один малий жанр — загадки. Маючи колись практичне чи навіть магічне значення, вони тепер майже повністю перейшли з «дорослого» фольклору в «дитячий», зберігши окремі риси попередніх віків і звичаїв. Вони використовуються при вихованні дітей для формування їх мислительних навиків, вміння аналізувати, зіставляти явища і факти.
55. Міфологічні мотиви колядок
Як вказують дослідники, колядники в Україні завжди сприймались як гості з потойбіччя, які дарують благополуччя тим, хто їх приймає, звідси — мотив переправи через річку, маски як ознака жителів іншого світу: «...колядники — пришельці з іншого світу, світу померлих. Колядники і переряджені — живе втілення давно померлих предків, авторитет яких був незаперечним. Вони визначали норми родинних стосунків, навчали вирощувати злаки, випікати хліб і т. ін.». Звідси — запрошення на вечерю покійників, обдарування колядників, вшанування тварин у час Різдва. Згодом роль жерців у святкових ритуалах почали виконувати господарі — найстарші чоловіки сім´ї чи роду. Подекуди ще й досі залишився народний звичай, коли хазяїн у ролі хатнього жерця виходить з жертовним хлібом на подвір´я і обертається на місці проти годинникової стрілки, символізуючи цим хід сонця у зодіакальному колі. Тоді господар тричі виголошує магічні замовляння, звернені до ворожих сил, закликаючи їх на вечерю (з метою задобрити їх, щоб вони у наступному році не завдавали шкоди).
У міфологічно-культових колядках, що є найархаїчнішими, відбились давні погляди праукраїнців, збереглися елементи давніх міфів та культів. До цієї групи належать колядки про створення світу, у яких поєднані елементи анімізму, тотемізму, фетишизму з образами колишніх вірувань — сонця, місяця, зірок, птахів, світового дерева, води, землі.
За давнім звичаєм замовлянь у колядках зверталися до сил природи, вірячи у магію слова, відповідали від імені сонця, місяця, дощу, землі, тому часом вони набувають діалогічної форми. Своєю тематикою та образністю вони перегукуються з подібними пісенними творами інших народів. До міфологічно-культових колядок зараховуємо й ті, у яких знаходимо величання язичницьких божеств (як правило, народження Сонця, Коляди, Даждьбога, якого святкували у ці дні). У творах такого типу частим є рефрен «Ой Коляда, Коляда» чи «Ой Даждьбоже», або звертання до інших божеств чи тварин-тотемів: «Ой Див, Див та Ладо, та повідай, козле, правду». Поодинокі уривки таких древніх коляд, що дійшли до нас, є свідченнями їх зв´язку з магією та ворожіннями, які вони супроводжували. На думку С. Килимника, «розвиток філософічно космічного мотиву в колядках розвивається й доходить аж до наших часів. Але дальший розвиток цього типу коляд вже частково відходить від космічно-світового дерева й наближається з силою магії до господарського двора...».