31. Поетика народної казки

Неповторною особливістю жанру казки є її яскрава поетика. Передусім це так звана казкова обрядовість, наявність традиційних вступних, завершальних та серединних формул. Популярні і широковживані, вони добре відомі слухачам: “Було це в сімдесят сьомій державі, за скляними горами, за молочними ріками”. Уже саме звучання такої вступної формули чи попередньої примовки (“Починається казка од Білого Перелазка, од Суса-Бурса, од Коника-Ступака, од Півника-Співака, од Качиці-Плосконосиці, од Поросяти Пухитчастого”; “Слухайте мене горішнього та й Мелика грішного. То оті два, що рубали дрова, та й ті три, що ганяли вітри, та й ті чотири, що горох молотили, та й ті п'ять, що в соломі сплять, та й ті шість, що держать кобилу за хвіст, та й ті сім, що в них була церква з книша, пирогами побита, а ковбасні двері яйцем замкнені”) запрошує до таємничого й незнаного світу казки. Так само й завершується оповідь відповідною формулою. Іноді вона сповнена іронії: “І я там був, мед-воно пив; по бороді текло, а на душі не було. І там вельми великі люде: а я вліз у хату, а вони мене й не бачать. Стали вони замітати хату, і мене замели, і вкинули у сміття, і напхали тим сміттям гармату, і мене впихнули туди, дак як стрельнули, дак я аж сюди залетів”; “Кому казка не така, хай послуха та й тіка”. Жартівлива форма може бути спрямована на те, аби повернути слухача з полону заманливого казкового світу, проте окремі дослідники висловлюють припущення, що вона зумовлена і бажанням оповідача унебезпечити себе від покарання за порушення заборони на відтворення колись священного тексту оповіді.

Фантастичні казки недаремно в народі називають “довгими”: оповідь зазвичай дуже розлога через численні повтори. Сюжетні повтори уповільнюють дію, роблять її напруженою, поступово нагнітаючи страх, відчай, відчуття поразки, проте несподівано й чудесно казка знаходить вихід зі, здавалося б, безнадійно глухого кута. Своєрідність епічної оповіді створюється також завдяки тавтологічним слововживанням: ліс-праліс, шляхом-дорогою, царство-государство тощо.

Казка - неповторний витвір людської фантазії. Тому казкові образи, герої, композиція так широко використовуються сучасним мистецтвом - від пригодницьких фільмів до елітарної літератури модерну й авангарду.

32. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт

Важливим явищем культурного життя Киïвськоï Русi стала поява лiтератури: iсторичноï, фiлософсько-публiцистичноï, юридичноï, художньоï та церковноï. Виникнення i розвиток давньоруськоï лiтератури тiсно пов'язанi з соцiально-економiчними, полiтичними та культурними успiхами Русi, поширенням писемностi в усiх сферах суспiльного життя.  Ще до виникнення писемностi у схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi.

Розвиток фольклору на Русi був тiсно пов'язаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезiï та пов'язаноï з ними язичницькоï релiгiï мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоï християнськоï релiгiï. Поступово старi традицiï i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.

Язичницька релiгiя створювала не тiльки обряди, а й стала пiд­рунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого є мiфи. Бони були поширенi i за часiв Киïвськоï Русi, про що свiдчать ïх уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноï людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть. Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iiз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, ïх образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Киïвськоï Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.