13. Сучасна нормативно-правова база організації водних перевезень та подорожей.

До міжнародних правових документів, що регламентують відносини у сфері морських перевезень, відносяться Афінська ”Конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу”, Лондонська “Конвенція про охорону людського життя на морі” (1974) та Брюссельська “Конвенція про уніфікацію деяких правил перевезення морем пасажирів та їх багажу”, міждержавні угоди. 

Важливим документом, що регламентує порядок морського перевезення пасажирів на лінійних лініях, здійснення фрахтування суден на визначений час, організацію круїзів на території України, є Кодекс торговельного мореплавства України (1995 р.).

Судноплавні компанії при укладанні угод з вітчизняними та іноземними клієнтами та контрагентами враховують вимоги цих документів. 

Клієнтами морського транспорту виступають: 

- туристичні організації, що фрахтують пасажирські судна для організації круїзних рейсів або бронюють квитки на лінійні перевезення; 

- індивідуальні пасажири, що купують квитки на лінійні перевезення та тим самим укладають договори морського перевезення.

Контрагентами виступають компанії, що займаються агентуванням суден, продажем квитків та круїзних путівок, організацією екскурсій та прогулянок тощо.

При здійсненні лінійних перевезень діє договір морського перевезення пасажирів, що вважається укладеним після придбання проїзного квитка. Положення цього договору розповсюджуються на визначення комерційного ризику у випадку організації круїзів пароплавством. Згідно договору морського перевезення пасажирів перевізник зобов’язаний доставити пасажира та багаж у пункт призначення. Пасажир сплачує установлену вартість проїзду та перевезення багажу. Перевезення включає час знаходження пасажира на судні, час посадки на судно та висадки з нього, а також час доставки пасажира водним шляхом з берега на судно та назад, якщо плату за доставку включено у вартість квитка. 

Крім основної угоди, що передбачає перевезення пасажира, договір перевезення може мати додаткові умови – надання під час рейсу харчування, включення у маршрут відвідання портів. 

14. Організація роботи дирекції туристичного поїзду. Розробка програми заходів у турпоїзді.

Організацією обслуговування туристів під час туристичного маршруту займається дирекція туристичного поїзду. Чисельність працівників на туристичному поїзді визначається у відповідності до кількості туристів. Як правило, штат дирекції турпоїзда складається з директора, інструкторів-методистів, організатора дозвілля, лікаря, акомпаніатора та нараховує від 4 до 6 осіб.

Директор туристичного поїзду повинен отримати в туристичній фірмі наступні документи:

- посадові обов’язки керівника туристичного поїзда;

- картку туристичного маршруту;

- копію договора на оренду вагону;

- квитанцію про сплату проїзду;

- копію адресної телеграми;

- копії угод з партнерами, що будуть здійснювати обслуговування на маршруті (їх адреси та телефони), а також калькуляції та програми обслуговування;

- копії телеграм партнерів, що підтверджують прийом та обслуговування даного поїзда;

- бланки актів та звітностей: акт про прийом комісією поїзда; акти на харчування; акти на білизну; акти на культтовари та медичні препарати;

- копію угоди з підприємством вагона-ресторана;

- бланки розміщення туристів у вагонах;

- узгоджений з туристичною фірмою текст вступної бесіди;

- рекламу, сувеніри, буклети.

Після прибуття на туристичний поїзд турист здає свою путівку інструктору турпоїзда в обмін на спеціальну туристичну книжку, що є документом входу у вагон поїзда на весь час подорожі. У туристичних книжках обов’язково повинні бути указані такі реквізити: номери вагона, місця, вагона-ресторана, зміни харчування; розклад руху турпоїзда, основні правила для туристів. Як правило, туристична книжка невелика за форматом і зручна для користування на маршруті.

Харчування туристів у туристичних поїздах здійснюється: під час руху – у вагонах-ресторанах; під час зупинки – у вагонах-ресторанах (якщо база відстою турпоїздів має спеціальне технічне обладнання, що забезпечить можливість роботи вагонів-ресторанів); під час зупинки – у точках харчування у містах.

Екскурсійне обслуговування здійснюється туристичними організаціями міст перебування туристів. Договір на екскурсійне обслуговування або відвідання музею включає наступні пункти:

 назви та тривалість екскурсій, засіб пересування на них (автобусні, пішоходні, теплоходні тощо);

 термін підтвердження замовлень;

 вартість екскурсій;

 чисельність екскурсантів у групі на кожній екскурсії;

 матеріальна відповідальність за ненадання екскурсій.

Також туристам за додаткову плату надаються послуги, що не включені до вартості турпакету.

Як правило, це специфічні екскурсії, шоу, морські, річкові погулянки, відвідання аквапарків, мисливство, рибна ловля, сафарі по горах та пустелях, відвідання музеїв тощо. З підприємствами, що надають такі послуги, укладаються окремі угоди з метою отримання пільгових групових цін.