9. Розвиток залізничних швидкісних перевезень.

Удосконалення сучасного залізничного транспорту відбувається за рахунок використання нових видів двигунів, поїздів на повітряній подушці, магнітній або електродинамічній підвісці, розвитку ліній швидкісних залізниць. Завдяки цьому відбулось значне зростання швидкості пересування на залізничному транспорті – максимальний показник сягнув 517 км/год. 

На початок ХХІ ст. загальна довжина швидкісних залізничних магістралей у світі склала близько 10 тис. км. Перша швидкісна дорога довжиною 515 км була побудована ще у 1964 р. між містами Токіо й Осака. Швидкість руху першого швидкісного потягу “Баллет Трейн” (“поїзд-куля”) сягала 260 км/год. За останні три десятиріччя ХХ ст. понад 5,5 млрд. осіб скористалися послугами ліній швидкісного сполучення. Основними районами швидкісних перевезень є Японія, США та країни Західної Європи. 

У Європі протяжність швидкісних ліній сягає 3 тис. км, ними перевозиться 14% загальної чисельності пасажирів. На європейському ринку залізничних швидкісних перевезень домінують 4 країни, на них припадає 75% усіх пасажиро - кілометрів: Німеччина – 22%, Франція – 21%, Італія – 18%, Великобританія – 10,5%, Іспанія – 5%. 

У Німеччині швидкісні поїзди “Інтер Сіті Експрес” (ICE) забезпечують перевезення за маршрутами: Мангейм – Штутгарт, Ганновер – Вюрцбург, Франкфурт – Цюрих, Кельн – Майнц, Карлсруе – Базель.

Подорожі Францією із швидкістю 300 км/год. розпочались у 1981 р. на французьких поїздах “Трейн Гранде Вітесе” (TГВ). Основний маршрут Париж – Ліон у 2000 р. було продовжено до Марселя та Монпельє. Після вступу у дію Середземноморської лінії TГВ тривалість поїздки за маршрутом Париж – Марсель скоротиться з 4 год. 15 хв. до 3 год. при 16 парах поїздів за добу. Утворився швидкісний коридор від узбережжя Ла-Маншу до Середземного моря. Поїзди “Атлантік ТГВ” пов’язали Париж із містами заходу та південного заходу країни, наприклад, лінія Париж – Бордо. У 1993 р. відкрито лінію Північноєвропейського ТГВ (Париж – Лілль), що є складовою мережі Париж – Брюссель – Кельн – Амстердам. Відбувається об’єднання Південно-Східного TГВ та Північноєвропейського, що дозволить без пересадок діставатись з Великобританії і країн Північної Європи до Бургундії, долини Луари, Лазурового узбережжя.

Перевезення пасажирів і вантажів між Великобританією та континентальною Європою багато років здійснювали залізничні пороми (Дувр – Дюнкерк, Харидж – Зебрюгге). Сучасні моделі суден перетинають протоку за 75 хв. У 1985 р. було підписано угоду про будівництво Євротунелю вартістю 17 млрд. доларів загальною довжиною від Фолкстоуна до Кале 50 км, з них 37 км проходять під водою.

По дну протоки Па де Кале на глибині 40 м прокладені три паралельні стволи. Правий та лівий діаметром 7,6 м призначені для руху поїздів, а середній діаметром 4,8 м створений для їх технічного обслуговування. Через кожні 250 м стволи тунелю поєднані між собою поперечними галереями. Офіційне відкриття тунелю відбулось у 1994 р. Пропускна здатність становить 360 поїздів на годину. Швидкість руху поїздів обмежена 160 км/год. Пасажири мають можливість подолати відстань від одного терміналу до іншого за 35 хв. Термін поїздки від Лондона до Парижа складає 3 год.

З Бельгії до Франції проходять три групи поїздів: ”Євростар” до Лілля і Лондона, “Тайлес” до Парижу, ТГВ в інші міста. Швидкісні поїзди призначенням у міста Німеччини проходять через Льєж, у Париж направляються поїзди з Намюра, Шарлеруа, Остенде, Брюгге, Гента, Брюсселя. 

В Італії рух швидкісних поїздів було розпочато з Риму до Флоренції на лінії “Диретиссима”. Функціонує лінія “Пендоліно” (Мілан – Рим). З 1998 р. поїзди зв'язують Геную, Неаполь, Мілан, Венецію,Турин, Барі. У 2000 р.

відкрився маршрут Ліон – Турин, що з’єднав мережу швидкісних залізниць Франції та Італії. Лінія проходить і тунелем під Альпами. Розпочато будівництво лінії за маршрутом Флоренція – Болонья.

Швидкісні перевезення Іспанією здійснюють з 1992 р. Поїзд “Алта Велосідас Еспанія” (АВЕ) на маршруті Мадрид – Севілья долає цю відстань за 2 год. 15 хв. Також рух поїздів здійснюється за маршрутом Мадрид – Сьюдад-Реаль. Планується будівництво нових ліній Мадрид – Барселона – Тулуза, країна басків – Бордо, що з’єднає транспортні системи Іспанії та Франції. У 1998 р. Європейський фонд якісного менеджменту нагородив Національні залізніці Іспанії. Це був перший випадок відзначення підприємства державного сектора. Поїзди “Чізальпіно” з’єднали Швейцарію та Італію (Мілан – Базель, Мілан – Женева).

Одним із головних напрямів транспортної політики країн Європейського Союзу є об’єднання транспортних систем окремих країн та становлення Трансєвропейської транспортної мережі (ТТМ). Введено у дію лінію “Пендоліно”, що з’єднала Італію та Францію (Мілан – Турін – Ліон). Перевезення Швецією здійснює поїзд “Х 2000”. Супершвидкісні поїзди рухаються між Стокгольмом та Гетеборгом. У 1995 р. було підписано проект на будівництво першої прямої траси між Швецією та Данією. Міст через Ересун та тунель між Копенгагеном та Мьольмо вже з’єднав Скандинавію з Європою.

Розроблено єдину для країн ЄС програму створення мережі швидкісних залізниць: до 2015 р. загальна протяжність реконструйованих, розширених або спеціально побудованих ділянок повинна скласти 30 тис. км. Західна Європа займає провідні позиції у розвитку поїздів на магнітній підвісці та вагонів, що нахиляються під час руху. Згідно довгостроковим прогнозам, частка залізничних перевезень у Європі завдяки розвитку мережі швидкісних залізниць буде поступово зростати і до 2010 р. використання цього транспорту для подорожей континентом може сягнути 23%.

Використовують удосконалені поїзди з корпусом, що має нахил, та поїзди на магнітній підвісці. Наприклад, в Іспанії крім супершвидкісних поїздів AВE експлуатують швидкісні “Талго - 2000” на маршруті Мадрид – Малага, Мадрид – Кадис (Уельва). Ці поїзди ненабагато поступаються у швидкості поїздам AВE, але завдяки використанню системи нахилу кузову вагону здатні працювати як на швидкісних, так і звичайних лініях. Також подібні вагони використовуються на поїздах серії “IC 2000” (Мадрид – Валенсія). У країнах Скандинавії на маршрутах між Копенгагеном, Стокгольмом та Осло також почали використовувати подібні вагони. 

Європа займає провідні позиції у розвитку поїздів на магнітній підвісці. Ці поїзди здатні досягати швидкості до 500 км/год. завдяки відсутності тертя (поїзди тримаються над колією завдяки силі електролітів). Уряд Німеччини розпочав здійснювати проект “Трансрапід”. Заплановано, що потяг на магнітній підвісці вийде на маршрут Гамбург-Берлін у 2005 р. Він розвиватиме швидкість 450 км/год. Згідно довгострокового прогнозу до 2010 р., частка швидкісного залізничного транспорту у подорожах Європою буде складати 23%.

Усе більше урядів штатів США підтримують проекти розвитку швидкісного сполучення. Визначені на федеральному рівні високошвидкісні коридори проходять по території 36 штатів. Діє швидкісна лінія у Північно-Східному коридорі. Швидкісні поїзди “Асела Експрес”, що побудовані компанією “Бомбардьє”, дозволили скоротити час поїздки з Бостона до Нью-Йорка до 4 год. Будівництво швидкісних магістралей розпочато у трьох регіонах на Середньому Заході, штатах Каліфорнія й Вашингтон. 

Розвиток швидкісного сполучення в Китаї є надзвичайно актуальним. Затверджено проект будівництва лінії Пекін – Шанхай, довжиною 1300 км. Першою буде введена в дію трьохсоткілометрова ділянка Шанхай – Нанкін. Термін поїздки буде скорочено з 15 год. до 6 год. Обсяги перевезень складатимуть 120 млн. пас. за рік. До швидкісного залізничного коридору має тяжіння 6,3% території країни, де проживає 26% населення та виробляється 30% валового національного продукту.

Збільшення чисельності пасажирів у поїздах пов'язана з розширенням мережі доріг, об'єднанням залізничної мережі різних держав в єдину систему, подальшим удосконаленням транспортних засобів та якості обслуговування.