- •Релігієзнавство як поняття і як автономна дисципліна гуманітарного знання.
- •2. Передумови появи релігієзнавства та особливості його функціонування.
- •3. Богословське і релігієзнавче дослідження релігійних явищ: порівняльна характеристика.
- •4.Структурний поділ релігієзнавства. Загальна характеристика дисциплінарних утворень релігієзнавства.
- •5. Особливості тлумачення поняття «релігія»
- •6.Два підходи в розумінні сутності релігії.
- •7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.
- •8.Специфіка релігійного світосприйняття.
- •10.Зміст віри та її структорованіцсть. Характеристика релігійної віри.
- •12. Особливсті конфесійного сприйняття іморталізму. Релігійне вирішення проблеми смерті.
- •13.Структурні компоненти релігії, їх зміст.
- •14.Функціональний аналіз релігії.
- •15. Дорелігійна епоха в історії людства: аргументи за і проти.
- •16. Соціокультурні та психологічні передумови появи релігійних вірувань.
- •17. Супранатуралістичні теорії походження релігії.
- •18. Раціоналістичні теорії походження релігії.
- •19. Уявлення про релігійну традицію, її визначальні характеристики та складові.
- •20.Класифікація релігій. Огляд різноманітних типологій релігії.
- •21.Вірування та уявлення архаїчної епохи.
- •22. Фетишизм та особливості його трансформації.
- •23. Особливості магічного сприйняття. Різновиди магії.
- •24. Феномен народної магії. Сучасні жіночі комунікативно-магічні практики.
- •25. Характеристика магічної релігії вуду.
- •26. Суть тотемізму. Особливості тотемістичних уявлень.
- •27. Анімізм. Еволюція анімістичних уявлень.
- •29.Міфи в структурі архаїчного суспільства. Особливості міфологічного світосприйняття.
- •30. Характеристика основних сюжетів архаїчних міфів, особливості їх реконструкції.
- •33.Характерні риси античного язичництва, його зв'язок з міфологією.
- •34.Основні етапи становлення давньогрецької релігії, їх загальна характеристика. Функціональність божеств гомерівського епосу.
- •35.Містеріальні культи, оракули і містеріософія давньої Греції.
- •36. Характеристика язичницької релігії римлян, особливості її еволюції.
- •37. Релігійні вірування та уявлення етрусків.
- •39.Уявлення про язичництво Русі. Характерні риси давньослов'янського язичництва.
- •40.Характеристика язичницьких першоджерел. Велес-книга - священне писання язичницької Русі.
- •41.Особливості еволюції давньослов'янського язичництва. Функціональна значимість язичницьких богів.
- •42.Неоязичницький рух в сучасній Україні.
- •43.Священні тексти Вед. Шруті та смріті. Бхагавадгіта.
- •44.Релігійні традиції давньої Індії: ведична, брахманізм, джайнізм.
- •45.Особливості віровчення і культу індуїзму. Сектантство в індуїзмі.
- •46.Особливості віровчення і культу кришнаїзму. Рух "Харе Кришна".
- •Форми культу
- •Найважливіші свята
- •47.Конфуціанські і даоські священні книги. Їх загальна характеристика.
- •48.Конфуціанство: особливості сприйняття і характерні риси.
- •49.Пізній (релігійний) даосизм. Його віроповчальні принципи та обрядовість
- •50.Синтоїзм як традиційна релігія Японії. Релігійна ситуація в сучасній Японії.
- •51.Особливості виникнення буддизму. Особистість Будди.
- •52.Вчення Будди про чотири благородні істини. Уявлення про нірвану.
- •53.Особливості ранньобуддійського вчення про божество, світ та людину.
- •54.Загальна характеристика священних буддійських книг. Палійський канон. Тлумачення Дхамападди.
- •55. Розкол сангхи Дві традиції буддійсьогкого світосприйняття. Ваджраяна.
- •58.Необуддійські рухи і секти. Необуддизм і псевдобуддизм.
- •59. Проблема появи та становлення зороастризма. Особливості віровчення і культу зороастризму.
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •59.Проблема появи та становлення зороастризма. Віроповчальні та культові
- •Створення світу
- •Поява у світі супротивника
- •Завдання людини у світі
- •Доля людини після смерті
- •Зороастризм у світовій культурі
- •Сучасні прихильники зороастризму
- •60.Зороастрійські віроповчальні джерела. Авеста.
- •Перша редакція
- •Друга редакція
- •Сучасна Авеста
- •63.Іудейські священні книги: Танах, Талмуд.
- •Особливості іудейського віровчення і культу.
- •65.Історичні форми іудаїзму. Напрямки сучасного іудаїзму. Історичні течії юдаїзму
- •Сучасні течії юдаїзму
- •Месіанський юдаїзм
- •66.Хасидизм, його сутність та особливості еволюції.
- •67.Сутність християнства. Його ідейний потенціал. Основні положення християнського віровчення: Нікейський символ віри.
- •10 Заповідей:
- •69.Християнські першоджерела: канонічні книги і апокрифи. Характеристика Нового Завіту.
- •70.Апостольський і єпископський періоди в розвитку християнства: їх порівняльна характеристика. Єресі і розколи в християнстві 4-11ст.
- •72.Утвердження християнства в Київській Русі (розгляд дилеми: Аскольдове хрещення чи Володимирова версія прийняття християнства).
- •73.Особливості православного віровчення та культу.
- •74.Вселенське православ'я. Автокефальні та автономні церкви.
- •75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.
- •77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.
- •78.Причини та наслідки церковної реформи Петра і.
- •79.Православне сектантство.
- •80.Особливості віровчення і культу католицизма.
- •81.Організаційна структура римо-католицької церкви.
- •83. Значення II Ватиканського собору для осучаснення католицької традиції.
- •84Сутність уніатства. Доля греко-католицизму на Україні. Причини та наслідки Берестейської унії 1596 року.
- •87Лютеранство і калівінізм як напрямки реформаційного протестантизму.
- •88.Реформаційні рухи в Англії: англіканство, методизм, квакерство.
- •89Пуританський рух. Причини та наслідки міграції пуритан в Америку.
- •90.Баптизм: історія та сучасність. Євангельсько-баптистський рух в Україні.
- •91.Пізні протестантські секти: мормони, адвентисти, п'ятидесятники, Свідки Єгови, "Християнська наука", Армія Спасіння.
- •92.Неохристиянські рухи та секти.Неохристиянство і псевдо християнство.
- •94.Мусульманські першоджерела: Коран, Сунна, тафсір. Одкровення Мухаммада і його діяння.
- •95.Особливості мусульманського віровчення і культу.
- •96.Умма в житті мусульман. Шаріат як засіб функціонування умми. Уявлення про мазхаби.
- •97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
- •98.Суфізм, його суть і тарікати.
97.Основні напрямки, течії та секти в ісламі.
Догматизм суннізму, це догматизм мажоритарної гілки ісламу, «класичного» ісламу.
Суніти - прихильники халіфату - такої форми влади, яку здійснює вибираний авторитетними мусульманами член общини, що належить до племені пророка Мухаммада, до племені курейшитів.
Джерела: визнають Коран і всі, що приймаються як достовірні, хадисы Сунни. Сунніти
вважають праведними халіфів: Абу Бакра, Омара, Османа і Алі.
Шиїти
Події в Кербеле привели до виникнення серед шиїтів культу третього імаму Хусейна, визнаного мучеником. А гробниця Хусейна в Кербеле стала однією з головних святинь і місцем паломництва для шиїтів.
Культ мучеництва Алі і Хусейна і став відправною точкою перетворення політичного, по своїй природі, рухи в самостійну гілку ісламу.
Головна відмінність полягає в уявленні про імам як носія «божественної субстанції».
Харіджіти
Вчення хариджитов про халіфат (имамате) різко відрізнялося і від суннитского і від шиїта.
Харіджіти вважали, що:
-імам-халіф, тобто духовний і політичний глава релігійної общини держави, повинен
бути виборним, причому право брати участь у виборах повинні мати всі віруючі,
незалежно від походження.
У 7 ст. сформувалися два напрями ісламу – сунізм, що обєднав прибічників Омейядів, та шиїзм, де згуртувалися прибічники та нащадки Алі. Згодом сформувалася секта хариджитів.яка заперечувала владу обох угруповань. Сунізм – найбільш правовірний напрям ісламу його прихильники визнають не тільки Коран але й Суну. Вважають що саме вони дотримуються традицій Пророка. Формально сунітом вважають того, хто визнає перших чотирьох халіфів, достовірність суни, дотримується її ритуальних, побутових, соціальних правил певний час сунізм був офіційною релігією арабського халіфату. На відміну від шиїзму він не визнає нічийого посередництва між Аллахом та людьми, крім Мухаммеда, заперечує тезу про особливу природу Али та особливе право його нащадків на імамат. Сунізм поширений у Середній Азіі, Закавказзі, Поволжі, Сибіру на Уралі, Єгипті. Він охоплює різноманітні школи, течії, секти, серед яких існує значна відмінність що до тлумачення свят, елементів молитов та інших ритуальних обрядів, молитовних установ, тощо. У межаж сунізму сформувалося багато течій і шкіл, які сповідуючи основні принципи мають певні відмінності. Суфізм це містико – аскетична течія в сунізмі. Першими суфіями вважають аскетів, які жили в Іраку та Сирії на прикінці 8 поч.9 ст. намагаючись збагнути зміст Корану. Суфії сувородотримувались його приписів та Суни, постів, приймали обітниці. Вони були байдужими до багатства та прикрощів життя, вважаючи головною метою позбавлення особистих якостей та набуття божественних. Нині суфізм втратив колишню популярність, хоча в окремих країнах його позиції ще досить міцні. Це дуже неоднорідна розгалужена течія, до якої входять окремі братства. Чиштія як суфійське братство, зародилося у східному Ірані на початку 13 ст. до нього належали не тільки мусульмани. Воно було суворо централізоване доки всередині 14 ст. у ньому не виникло декілька відгалужень, два з яких виявилися життєздатними. Чиштія дотримувалося принципу загальної рівності, відмовлялося від контактів з властями, ігнорувало матеріальні накопичення, забороняло жебрацтво, вживання алкоголю, наркотиків, тютюну. Сенусія. Це суфійське брацтво, засноване у 1837 р. алжирським марабутом Мухаммедом Ібн Алі ас – Сенусі. Згодом Сенусіті перенесли свою діяльність на територію сучасної Лівії. Сенусі висунув гасла боротьби за повернення до «чистоти раннього ісламу», виступав проти поширення європейського впливу, проголосив єдиною священною книгом ісламу Коран. Саадія. Брацтво засноване на початку 14 ст. сповідує суворий аскетизм. Деякі традиції збереглися в Єгипті, Сирії, Югославії. Сухардія. Було засновано на прик. 11 ст. вчення особливо поширилося в Індії, від індуїстів та буддистів запозичивши деякі світоглядні положення та елементи психотехніки йоги. Мовлані. Спочатку до братва належали представники середніх та нищих міських верств, але поступово воно обєднало аристократів, учасники якого повинні були заробляти на життя. Жебрацтво було категорично заборонено Мюридизм. Як релігійно – містична течія, сформувалося на Північному Кавказі у 19 ст. у її основі – принципи суфізму щодо зближення людини з Богом, культу бідності. Накшбандія. Починаючи з 15 ст. , стало найпоширенішим братством, давши кілька могутніх відгалужень,які переросли у самостійні братства. Накшбандія завжди було активним у соціально – політичній сфері. Ваххабізм. Проповідує повернення до чистоти раннього ісламу часів Мухаммеда, найсуворіше дотримання принципу єдинобожжя. Виступає проти розкоші, користолюбства, лихварства. Шиїзм. Це – другий за масовістю напрям в ісламі. Його заснували прихильники Алі. Він охоплює течії, секти, які вважають Алі та його нащадків єдиними законними спадкоємцями і духовними послідовниками пророка Мухаммеда. Шиїти, як і суніти, визнають Коран, місію Мухаммеда, мусульманські традиції, хоч по – своєму тлумачать деякі догмати ісламу. Вірячи у переселення душ, вони стверджують, що в тілах імамів – потомків Алі – втілена душа Мухаммеда. Імаміди. Це найчисельніша течія у шиїзмі. Зейдити. Всі зедити вважають, що імамат повинен залишитися в родині Алі. Кармати. Радикальний релігійно – політичний напрям ісмаїлізму, виник у 9 ст у Сирії та Іраку. Вони сповідували вчення ісмаїлітів у його ортодоксальній сунітській формі. Аса сини . секта мала суворі ієрархічні принципи з різними ступенями посвячення. Керівники секти для досягнення політичного успіху вступали в контакти не тільки з шиїтськими, а й з сунітськими угрупованнями. Свої справжні релігійні погляди вони приховували. Други. В Єгипті культ Хакіма так і не прижився, але в Сирії й на деяких інших ісламських територіях він протягом кількох століть був важливим чинником народних повстань, які відбувалися під релігійними гаслами. Секти послідовників Хакіма поширені в Лівані, Сирії, Йорданії, Ізраїль. Хаттабіти. Засновником і духовним лідером секти був Абу- уль Хаттаб, який проповідував що божественний дух послідовно еманується в імамів з роду Алі Ібн Таліба. Аліди. До цієї секти належали нащадки Алі Ібн Таліба, який мав багато дітей, найвідоміші серед них у боротьбі за халіфат – Хасан і Хусейн. Релігійно – політична доктрина стверджує, що верховна влада є божественним установленням. Право на імамат належить тільки родині Алі та його нащадкам. Саме за це аліди вели збройну та ідеологічну боротьбу. Кадарити. Секта виникла у 9 ст. , визнає зазначення кадару – поширення в часі вічного божественного рішення, вважаючи, що за різних життєвих обставин людина сама повинна вирішувати, як їй вчитися керуючись свободою наданою їй Аллахом. З часом прихильників цієї секти стали називати джабрітами. Мутазиліти. Секта зародилася у 8-9 ст. засновник її – Ваїш Ібн Ата. В основі віровчення – догмати про єдинобожжя і справедливість, заперечення атрибутів Бога, не припустимість будь якх антропоморфних уявлень про Бога. Рафадити. Так називають усіх поміркованих шиїтів, перед усім імаматів. Сунітські автори називали рафадитами всіх шиїтів, які не визнавали законності правління халіфів Абу Бакра і Омара. Вони не визнавали ісмаїлітського руху й відмовилися від збройної боротьби за владу. «Брати чистоти». Це таємне філософське товариство діяло на Близькому Сході в 10 ст., за своєю орієнтацією наближалося до ісмаїлітського руху. Бекташи. Секта виникла в Малій Азії у 12-13 ст. у віровченні поряд з положеннями ісламу наявні елементи християнства і язичництва. Бахаїзм. Явив собою своєрідну спробу реформування первісного ісламу з метою наближення його до капіталістичних відносин, що зароджувалися. Махдизм. Ця течія виникла в Судані у 80-90-ті роки 19 ст.