6.Два підходи в розумінні сутності релігії.

Релігія – особистісний феномен

Бердяев - „Релігія - це почуття духовної незалежності людини від природи і суспільства"

Релігія - продукт суспільства

В епоху просвітництва було доведено, що релігію можна пояснити розумом, звідси релігія - продукт суспільства. Польгейм??? - „Релігія - солідарна система вірувань і практик, що відносяться до речей священних і яка об'єднує в одну моральну спільність (церкву), людей, які її приймають"

Конт - „Релігія - засіб об'єднання і зв'язку людей в суспільстві

Енгельс - „Релігія - фантастичне відображення в головах людей, тих зовнішніх сил, які панують над ними в повсякденному житті."

7.Релігія і релігійність. Філософський та соціологічний аспекти вивчення релігійності.

Релігія і релігійність – є семантично спорідненими поняттями.

Відмінність спрацьовує якщо вдаватись до порівняння в контексті бінарності:

• заг./часткове

• зовн./вн.

• Об’єктивне/суб’єутивне

ЗАГАЛЬНЕ/ЧАСТКОВЕ

Релігійність видове поняття роду Релігія.

Бубер: Р.-є завжди позитивною. Р.-є завжди містичною та інтимною.

Мюллер: Р. – це здатність людини вірити.

Тілле: Р-ність – ядро релігії; Р-ність – культивування релігії.

Еліаде: Релігійна людина – та людина, яка може викликати в себе досвід сакрального.

ЗОВН./ВН.

М. Льофічіно: Р-ність – як внутрішнє, природжене людині прагнення до всезагальної релігії;людський розум – відображення божественного розуму.

Єразм: виділяв зовнішню і внутрішню віру. Зовнішня – зміст, внутрішня – совість.

Олліпорт виділяв 2 типи релігійності :

1 зовнішньо орієнтована – суто інструментальна;

2 внутрішньо орієнтована – знаходить мотивацію у релігії як такій. ( людина живе своєю вірою).

Для одних релігійність – життєва звичка, для інших – остролихоманковий релігійний стан.

Карл Барт пропонує відмовитись від релігії. Так як вважає, що людина в одкровенні сприймає Бога, саме тому, замість релігії слід вживати слово – одкровення.

ОБ’ЄКТИВНЕ/СУБ’ЄКТИВНЕ

Кант виділяв : історичні релігії ( позитивні) – все, що є в релігії – є об’єктивним; істинну релігію; релігя розуму ( моральнсні принцими+безсмертя). Налаштованність людини творити добро. Моралізована релігійність.

Фіхте: Релігійність – це мислити і діяти добродійно.

Півоваров виділяв два рівня релігійності:

• Об’ективна р –ність – говорить про те, що всі ми , без винятку, начебто перебуваємо в енергетичному?????

• Суб’єктивна р-ність – прагнення окремої людини до абсолютного???

Тілліх: Релігійність –фундаментальна характеристика людини. Релігя постає як вимір глибини всіх функцій людини. Релігія присутня усюди у формі релігійності.

Висновки:

• В понятті «релігія» слід вбачати видимий, зовнішній аспект , який засвідчується наявність конфесій. Релігійне життя пов’язане з суб’єктом віри, з авторитетом.

• Релігійність слід вбачати внутрішній невидимий аспект в життєдіяльності суб’єта.

Для соціологів «релігійність» належить до операціональних понять. Релігійність є складником поняття релігія. Релігійність – це якісна і кількісна визначеність засвоєння віруючими релігійних уявлень, цінностей, норм, релігійних установок. Ця визначеність демонструє себе у таких показниках:

• Стан релігійності

• Динаміка релігійності

СТАН РЕЛІГІЙНОСТІ:

1 степінь релігійності – показник рівня інтенсивності засвоєння віруючими релігійних ознак.

2 поширення р-ності – показник рівня екстенсивності…

3 характер – показник якості засвоєння віруючими релігійних ознак.

ДИНАМІКА- фіксація переходу релігійності з одного стану в інший.

ПАРАМЕТРИ ДИНАМІКИ РЕЛІГІЙНОСТІ:

• Рефлективність(степінь поглибленості)

• Р. поінформованість віруючими: для христ – знати символи віри, знати основні догмати, вміти виконувати р. обряди. Для мусульман – вміти поводитись з Кораном, хоча зміст можна не знати.

• Мотивація у сприйнятті релігійних цінностей

• Міра пріоритетності релігійних цінностей над світськими

• Включеність у життя громадян

• Інтимність ,декларованість – урочисті молебни- це вище пригноблення віри.