75.Сутнісні риси українського православ'я. Його витоки та історичний розвиток.

Православ'я – один із головних напрямів у християнстві. Виникло після поділу християнської церкви в 1054 р. на католицьку (західну) та православну (східну) церкви.

Православне віровчення базується на двох основах: Священному писанні – Біблії та Священному преданні. В Священне писання традиційно входять: Біблія, літургійна і богослужбова діяльність церкви, послання, а також постанови і діяння семи Вселенських Соборів, які визнає православна церква. В Священне Предання входять житія святих, що розділяються на апостолів, пророків, мучеників, преподобних, а також праведників.

Найважливіші положення православного віровчення (догмати) викладені в Символі Віри, прийнятому на Першому Вселенському соборі. Православний Символ Віри зобов`язує вірити в єдиного Бога, що виступає завжди в трьох іпостасях: Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий (Трійця). Бог-отець вважається творцем людини, природи і ангелів. Богом-сином вважається Ісус Христос.

Головні православні догмати пов`язані з вшануванням Бога-сина Ісуса Христа. Найважливішим є догмат боговтілення, згідно з яким Ісус Христос, залишаючись Богом, разом з тим став людиною, народившись від діви Марії. Православні вважають, що своєю смертю Ісус звільнив людство від відповідальності за первородний гріх Адама і Єви, надавши можливість розраховуватись лише за свої гріхи.

Одне з центральних місць займає догмат про воскресіння Христа, яке церква оголосила провіщенням майбутнього загального воскресіння з мертвих. Велике значення має обрядовість, найбільш важливим елементом якої є таїнства. В православ`ї існує сім Святих Таїнств.

Хрещення пов`язане з прийняттям в лоно церкви.

Миропомазання – таїнство, через яке людина наділяєтьмя Божою благодаттю. Цей обряд пов`язаний з хрещенням.

Причастя – суть цього таїнства в тому, що віруючі (причащаються) їдять хліб і п`ють вино, що є втіленням “тіла і крові Христа”.

Покаяння або сповідь – таїнство, яке полягає в признанні віруючим своїх гріхів.

Соборування – таїнство, яке здійснюється над хворими та помираючими.

Вінчання здійснюється при укладанні шлюбу.

Священство – при прийнятті священного сану (диякона, священика та єпіскопа).

Центром молитовної діяльності є православний храм. В православній церкві є 12 головних свят, які присвячені вшануванню головних подій в житті Христа, Божої Матері і Церкви.

77.Причини та наслідки релігійного розколу 17 ст. В Московській Русі. Сутність старообрядництва.

17ст. - релігійний розкол в руському православ'ї. Занепад релігійного життя, безлад в церковній структурі. Олексій Михайлович - Монастирський приказ. З Києва були запрошені богослови, які зайнялися уніфікацією богослов них книг.

1652р. - патріархом стає Нікон. Никон був непоступливим, жорстким. 1653-56р -церковні реформи ініційовані Ніконом. Реформи за грецькими зразками. Никон забороняє в церквах творити поклони на колінах, написання імені Христа змінюється - Ісус на Іісус. уніфікація богослужбових книг та незначні зміни в обрядовості. 1654р. - церковний собор в Москві, утвердив зміни запропонов Никоном. Але народ не сприймає нововведень, вони сприймають реформи як зраду віри. 1656р. - Церковний собор, який проклинає і відлучає від церкви тих хто не приймає нововведень.

Причини розколу:

1. низький культурний рівень духовенства - не готові сприйняти реформи.

2. консервативність обрядоведення.

3. популярність ревнителів благочестя.

4. поширення есхатологічних уявлень - про антихриста.

5. уявлення про істинність християнських уявлень на Ркусі і неістинність у Візантії (Візантія пала під натиском турків)

Никон прагнув теократизму, зміцнити і централізувати владу патріарха, першість церкви і верховенство над царем. „Священство более есть царство". Поступово цар усуває патріарха від державних справ. 1658р. - остаточний розрив царя з Никоном. Никон демонстративно покидає Москву і відмовляється від титула патріарха. Олексій Михайлович в 1660р. - церковний собор прийняв рішення про позбавлення Никона титула. 1666-1667р. - церковний собор остточно і офіційно його позбавили патріаршого титула. Цей же собор всі реформи Никона були прийняті.

Старообрядці - прихильники старих обрядів. На чолі старообрядців стає Протокол Авакум. Він був проти будь-яких змін в обрядах, фанатиком. Виступав проти царя, називав слугою антихриста. Був засланий в Сибір. Був спалений живцем.

Старообрядчество підтримували стрільці. Стрільці приймали вогняне хрещення -самоспалення. Вони проходили по всій території Моск царства. Але більшість старообрядців покидали територію царства, і їхали до півд Русі - України. Старообрядський рух зазнає розкол: поповці і безпоповці.

Наслідки розколу:

• крах ідеї Москва - Третій Рим

• зазнала краху спроба церкви поставити себе над держ владою.

• Сили церкви були підірвані. Знецінився авторитет ієрарха церкви.

• Внутрішня роздвоєність в внутр російському релігійному житті.

• Поява „нетовщини" - втеча від світу.

• Заселення нових земель.

• Церковні реформи Петра І