8.Проробка журналістських документів при написанні журналістських матеріалів на економічну тематику.

Документ – будь-яка інформація на матеріальних носіях. Спілкування журналіста з документальними джерелами інформації починається з пошуку. У журналістиці є прийнятною наступна класифікація документів: 1.Державно-адміністративні; 2.Виробничо-адміністративні; 3.Громадсько-політичні; 4.Наукові; 5.Нормативно-технічні; 6.Довідково-інформаційні; 7. Художні.

Існує ще одна їх класифікація:

1.Виробничі; 2.Громадських організацій;

3. Побутові.

Соціологія розробила такий розподіл документів, що має місце в журналістиці:

1.За способом фіксування інформації. 2.На кшталт авторства (особисті та громадські). 3. За статусом документа (офіційні й неофіційні, наприклад, постанова уряду й пояснювальна записка). 4. За рівнем близькості до емпіричного матеріалу (первинні, наприклад, заповнені анкети, і вторинні – звіт, написаний за результатами анкетування з урахуванням узагальнення даних анкет). 5. За способом отримання документа (природно функціонуючі у суспільстві, наприклад, статистичні звіти за встановленим зразком і «цільові», створені на замовлення журналіста).

Процес освоєння журналістом документу складається з трьох етапів: вилучення даних, їх інтерпретація і фіксація. Перший передбачає вміння журналіста швидко і глибоко переробляти знакову інформаційну продукцію. Багато залежить від досвіду точної фіксації даних, що є результатом проробки документальних матеріалів. У цьому контексті доречно казати про створення нового документу – професійних записів журналіста, які можуть набувати юридичної чинності. Маючи достатню кількість документальної інформації, журналіст може створити якесь повідомлення, базуючись лише на ній. Проте робота з документами передбачає обов'язкову їх перевірку та визначення достовірності даних. Аналіз передбачає перевірку змістових характеристик документу, його зовнішнього боку, з метою виявлення ознак дійсності чи невідповідності їм. Іноді досить складно за допомогою подібних прийомів визначити справжність джерела, тоді можуть допомогти фахівці – історики, джерелознавці, текстологи, криміналісти.  Важливо також розрізняти документально підтверджені відомості (завізований текст) та іншу інформацію. Аби впевнитись у достовірності інформації, котра міститься в джерелі, журналісти вдаються до правил перевірки достовірності документів, що у соціології. Відповідно до них необхідно: 1. Розрізняти опис подій та його інтерпретацію (факти і думки); 2. Визначати, якими джерелами інформації користувався упорядник документа, є вона первинною чи вторинною; 3. Виявляти наміри, якими керувався упорядник документа, даючи йому життя; 4. Враховувати, як могла вплинути на якість документаатмосфера, де він створювався. Корисною є й перевірка джерела шляхом порівняння його інформації з іншими даними, а в ситуації, коли документ стає базою для серйозних висновків і узагальнень, журналісту необхідна консультація фахівця, здатного виступити в ролі експерта у тій чи іншій галузі.