22Соціально-економ. Розвиток гвк

23. Причини та наслідки занепаду гвк

У середині XIV ст. польські феодали захопили Галичину і частину Західної Волині. Інша частина Волині після отруєння боярами у 1340 р. останнього правителя Галицько-Волинської держави Юрія II була успадкована князями

литовської династії Гедиміновичів. Під владою Угорщини, а пізніше Молдавії та Туреччини опинилася Північна Буковина.Так припинила своє існування Галицько-Волинська

держава. Після занепаду Києва саме Галицьке-Волинське князівство ціле сторіччя утверджувало державну організацію на українських землях, ставши спадкоємцем Київської Русі. Роль Галицько-Волинського князівства надзвичайно

велика. У роки найвищого піднесення воно охоплювало близько 90 відсотків української території, охороняло Україну від поневолення та асиміляції з боку Литви, Угорщини, Польщі, Золотої Орди, які зазіхали на благодатні

українські землі. Галицько-Волинське князівство відкрило широкий шлях західноєвропейським культурним впливам на Україну, зберігаючи при цьому кращі традиції української національної культури.

24. Включення Укр. Земель до складу вкл

На литовських землях, оточених непрохідними для кінноти лісами і болотами, й тому недосяжних для монголо-татарських орд, у XIII ст. утворилася і швидко набрала військової міці держава. Литовські князі почали активно захоплювати сусідні землі, послаблені внутрішніми міжусобицями й боротьбою із зовнішніми ворогами. Населення Русі вважало перехід під владу Литви меншим злом, аніж перебування під ординським пануванням — литовці не грабували русичів і не руйнували звичайного побуту, традицій, культури, тому приєднання більшості українських земель проходило мирно, без жорстокого опору. Литовсько-Руська держава, яка увійшла в історію під офіційною назвою «Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське» (Жмудь — область Литви), за півтора століття набула розмірів найбільшої в Європі, 90 % її території становили східнослов’янські землі. Литовці завоювали й підкорили землі слов’ян, але підпали під їхній культурний вплив. Руська Правда стала правовою основою Великого князівства Литовського, а руська мова — державною мовою. Литовська аристократична верхівка прийняла православну віру. Отже, ця держава була багатонаціональною литовсько-українсько-білоруською державою, у якій литовцям належала провідна політична роль, а українцям і білорусам — культурна й економічна.

25Становище україн.Земель у складі вкл 14-16 ст

14. І етап (1340 - 1362) - «оксамитове» литовське проникнення. 1362р – битва з татарами на Синіх Водах. Князював Ольгерд(перемога!) + Київщина, Переяславщина, Поділля. Основ. завд. - «Вся Русь просто мусить належати литовцям» II етап (1362—1385) — «ослов'янення» литовських правителів - провідне верство – руські та литовські князі - руська мова – державна - «Руська правди» - державна правова основа - православна церква – правляча - запозичення литовцями руського досвіду військової організації, будування фортець, налагодження податкової системи, формування структури князівської адміністрації тощо. «Старого не змінювати, а нового не впроваджувати». III етап (1385—1480) - втрата українськими землями залишків автономії. 1385р – Кревська унія (ополячення слов’ян) шлюб Ягайло з Ядвигою Опозиція – литовський князь Вітовт. ліквідації південно-західних руських удільних князівств. Управляють - великокнязівські намісники. посилюється соц. гніт і зводиться нанівець колишня автономія українських земель. IV етап (1480—1569) — посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром «збирання земель Русі». - втрата українськими землямиавтономних прав - загостренням московсько-литовського протистояння - поширюються проросійські настрої - втечата переселенні селян до Російської держави Польща і Литва 1569 р. укладають Люблінську унію (призводить до ополячення та окатоличення українського люду)