- •Предмет практичної політології.
- •Сутність та функції політичної символіки.
- •Основні різновиди політичної символіки.
- •Ритуал як складова частина політичного життя.
- •Специфіка мови як засобу політичного впливу.
- •Політичний дискурс.
- •Особливості політичного мовлення в сучасній Україні.
- •Сутність політичного аналізу.
- •Політичний аналіз як наука.
- •Мета і завдання політичного аналізу.
- •Основні різновиди політичного аналізу.
- •Рівні політичного аналізу.
- •Фактори політики й їх значення для політичного аналізу.
- •База даних політичного аналізу.
- •Основні методи аналізу політики.
- •IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів
- •Политическое моделирование
- •Матричный метод
- •Групповые очные методы экспертных оценок
- •Політичний аналіз як наука і мистецтво.
- •Ситуаційний політичний аналіз.
- •Подія як елемент політичного аналізу.
- •Теоретичні засади політичного прогнозування. 20. Теоретичні засади політичного прогнозування.
- •Класифікація та особливості методів політичного прогнозування.
- •Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування.
- •Ігрові методи в політичному прогнозуванні.
- •Метод аналогії у політичному прогнозуванні.
- •Моделювання як метод політичного прогнозування.
- •Метод колективної експертизи в політичному прогнозуванні.
- •Сценарний метод політичного прогнозування.
- •Стадії політичного прогнозування.
- •«Ефект Едипу» в політичному прогнозуванні.
- •Надійність політичного прогнозу.
- •Сутність політичного рішення.
- •Зміст формальної структури політичних рішень
- •Типологія політичних рішень.
- •Етапи розробки та прийняття політичних рішень.
- •Методи прийняття політичних рішень.
- •Колективні методи прийняття політичних рішень.
- •Методи розробки та прийняття політичних рішень за ч.Ліндеблюмом.
- •Основні моделі прийняття політичних рішень (на основі досвіду діяльності президентів сша).
- •Оптимальність та ефективність політичного рішення.
- •Особливості політичного маркетингу.
- •Менеджмент в структурі політичної діяльності.
- •Об‘єктивні та суб‘єктивні умови політичної діяльності.
- •Основні умови та фактори політичної діяльності в сучасній Україні.
- •Сутність політичної ситуації.
- •Специфіка масової поведінки в політиці.
- •Регуляція масової політичної поведінки.
- •Сутність політичної кампанії та її планування.
- •Основні різновиди політичної кампанії.
- •Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях.
- •Сутність та функції політичного маніпулювання.
- •Технології політичного маніпулювання.
- •Міф як знаряддя політичного маніпулювання.
- •Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.
- •Сутність психологічної війни в політиці.
- •Прийоми ведення психологічної війни в політиці.
- •Теоретичні засади політичної іміджелогії.
- •Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
- •Види та засоби політичної реклами.
- •Основні різновиди політичних іміджів.
- •Довіра до джерела інформації як проблема політичної комунікації.
- •Обмеження та протидія політичним маніпуляціям.
- •Популізм як політична технологія.
- •Проблема ефективності політичної символіки.
- •Співвідношення теоретичної та прикладної політології.
- •Наукові засади практичної політології.
- •Практична політологія як мистецтво.
- •Методи та функції прикладної політології.
Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
Імідж ( “образ” ) – образ особистості, суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості. Етапи створення іміджів: 1. З’ясування образу, який існує у масовій свідомості; 2. З’ясування ідеального образу; 3. Доведення існуючого образу до ідеалу. Методи з’ясування образу масової свідомості: 1. Зосередження на окремих аспектах поведінки лідера; 2. Використання фокус-груп з метою вивчення громадської думки; 3. Використання методу “мозкового штурму”. Етапи побудови іміджу ( Г. Г. Почепцов ): 1. Індивідуалізація ( виокремлення серед інших ); 2. Акцентуація ( підкреслення виокремлених характеристик ); 3. Просунення ( використання бажаних характеристик у найоптимальніших контекстах ); Складові технології побудови іміджу: 1. Виділення рис, що виділяють політика серед інших; 2. Підкреслення особистих рис політика, які вводять його до складу категорії “свій”; 3. Вписування образу політика в уявлення про ідеального політичного діяча; 4. Вписування образу політика в образ реальних історичних діячів; 5. Включення в поведінку політика акторських елементів; 6. Створення вербального компоненту іміджу; 7. Символізація зовнішнього вигляду політика; 8. Впровадження образу у масову свідомість через ЗМІ; 9. Боротьба з “автономними джерелами” впливу на імідж;
Види та засоби політичної реклами.
Реклама – позитивне повідомлення про конкретний обєкт для конкретної аудиторії ( Г. Г. Почепцов ). Метою реклами є забезпечення продажу. Політична реклама – інструмент ринкової політичної конкуренції. Основна функція політичної реклами: реклама формує політичні пріоритети у ситуації вибору. Завдання політичної реклами: 1. Подати у доступній формі суть політичної платформи певних сил і настроїти аудиторію на їх підтримку. 2. Сформувати та закріпити в масовій свідомості уяву про характеристики політичних сил. 3. Створити бажану психологічну установку, яка визначає напрямок відчуттів, симпатій, дій людини. Різновиди політичної реклами: 1. Авторитетні свідчення; 2. Інституціональна реклама; Типологія політичної реклами за завданнями: 1. Інформаційна ( покликана дати уявлення про певне явище ); 2. Заохочувальна ( спрямувати увагу, підштовхнути до певних дій );
Основні різновиди політичних іміджів.
Імідж ( “образ” ) – образ особистості, суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості. Імідж – результат ірраціональності масової суспільно-політичної свідомості. Основні підходи до формування іміджів: І. Функціональний ( на основі різних типів функціонування об’єктів і суб’єктів політики ): Типи іміджів в межах даного підходу: 1) дзеркальний – відповідає власному уявленню політика або організації про себе; 2) поточний – складається на основі сприйняття суб’єкта політики зовнішнім середовищем (виборцями, колегами, пресою ); 3) бажаний – ідеал, до якого прагне наблизитись суб’єкт політики; 4) негативний – варіант свідомо створюваного опонентами “антиіміджу; 5) множинний – створюється під час об’єднання іміджів вже відомих політиків або політичних партій у політичний блок; ІІ. Контекстний ( на пристосування до різних контекстів реалізації ). ІІІ. Порівняльний ( на основі зіставлення близьких іміджів ). Типологія іміджів: 1. “Свій хлопець”. 2 “Аристократ”. 1. “Знавець”. 2. “Добрий сім’янин” ( “Порядна людина” ). 3. “Справжній політик”. 4. “Ділова людина”. 5. “Інтелектуал”. 6. “Жінка-політик”. 7. “Місцевий” імідж.