Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпори з практичної політології.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
08.09.2019
Размер:
371.71 Кб
Скачать
  1. Сутність та функції політичного маніпулювання.

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх діяти (або лишатися бездіяльними) всупереч особистим інтересам.

Причини існування політичного маніпулювання: 1.       Складність розумового осягнення політики і і велике значення її чуттєвого сприйняття; 2.       Символізація суспільного життя і надання символам значення механізмів розв’язання проблем; 3.       Відчуженість індивіда від влади, яка робить його залежним від політичних ілюзій, які збуджують політичні настрої та відчуття; 4.       Задоволення за допомогою маніпуляції потреб мас у суспільній орієнтації, у відчутті інтегрованості у суспільство, ідентичності з іншими його членами; 5.       Відмінність інтересів правлячих еліт та мас людей; 6.       Необхідність для еліт узгоджувати свої дії з масами та мобілізовувати активність мас з метою досягнення певних цілей. Головне завдання політичного маніпулювання: надання масам ілюзії участі в управлінні суспільством, контролю над політиками та елітами.

  1. Технології політичного маніпулювання.

Політичне маніпулювання – приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх діяти (або лишатися бездіяльними) всупереч особистим інтересам. І. Прямі способи маніпулювання: -          передача неправдивої інформації; -          підтасування фактів; -          замовчування невигідної інформації; ІІ. Непрямі способи маніпулювання: -          “Напівправда”; -          Лінгвістично-мовне маніпулювання ( створення і “наклеювання” ярликів, евфемізмів – слів, що в “пом’якшеній” мірі позначають політичні явища ); -          Інформаційне маніпулювання ( дроблення інформації, підвищення швидкості подачі інформації, передача інформації без коментарів, маніпулювання зображенням, “спіраль замовчування” – замовчування думок опонентів, “смердючий оселедець” – “переключення” уваги громадськості на менш важливі політичні події ).

  1. Міф як знаряддя політичного маніпулювання.

Міф політичний – ілюзорна ідея, що стверджує певні цінності та норми, які сприймаються перш за все на віру, без раціонального, критичного осмислення. Міф – психологічно доступна усім відповідь на проблеми загальної значущості. Ознаки міфу: 1.       Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності; 2.       Міф – цілісне і самодостатнє утворення; 3.       Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”; 4.       В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”; 5.       Міф спирається на глибинні властивості характеру людини ( наприклад, страх ); Функції міфів: 1)       Пояснення; 2)       Інтеграція; 3)       Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці; 4)       Організації влади та політичної поведінки; 5)       Зняття політичного невдоволення; Шляхи виникнення міфів: -          з реальних ситуацій; -          з ідеології; -          з масової свідомості; Небезпеки міфологізації: 1.       Міфам не притаманна межа між реальним та нереальним. 2.       Міфологізована свідомість втрачає здатність самостійного оцінювання дійсності. 3.       Домінування міфологізованої свідомості створює загрозу втрати раціональності реальною політикою. Протидія міфологізації: 1.       Розвиток незалежних ЗМІ; 2.       Посилення критичних настроїв в суспільстві;