- •Питання «Актуальні проблеми адміністративного права на сучасному етапі»
- •1. Визначте основні цілі державного управління в сучасній Україні.
- •2. Перерахуйте основні функції державного управління та розкрийте їхній зміст.
- •3. Перерахуйте та розкрийте специфічні функції державного управління на сучасному етапі:
- •4. Визначте принципи державного управління та розкрийте їх зміст.
- •5. Перерахуйте та розкрийте актуальні проблеми розподілу управлінських повноважень
- •6. Дайте характеристику специфіки особливостей державного управління в Україні
- •7. Визначте критерії ефективності соціального управління:
- •8. Визначте чинники, які впливають на невисоку ефективність державного управління.
- •9. Вкажіть на шляхи вирішення проблеми підвищення ефективності державного управління.
- •10. Охарактеризуйте суб'єктивний чинник підвищення ефективності державного управління.
- •11. Охарактеризуйте інформаційний аспект підвищення ефективності державного управління.
- •12. Визначте вимоги до інформації як до засобу підвищення ефективності державного управління:
- •13. Охарактеризуйте регіональний аспект підвищення ефективності державного управління.
- •14. Визначте цілі і завдання адміністративної реформи.
- •15. Визначте основні напрями реалізації адміністративної реформи
- •16. Визначте та охарактеризуйте етапи реалізації адміністративної реформи
- •17. Дайте аналіз системи органів виконавчої влади в Україні, яка була створена в 1999-2000роках, в рамках Адміністративно-правової реформи
- •18. Визначте основні етапи трансформації територіального устрою і системи місцевого самоврядування
- •19. Дайте змістовну характеристику правовій основі адміністративної реформи.
- •20. Визначте проблеми систематизації і кодифікації адміністративного законодавства
- •22. Напрями реформування адміністративного законодавства у галузі забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади
- •23 .Визначте напрямки розвитку законодавства по оновленню змісту адміністративно-правового статусу громадян
- •24 . Визначте напрямок розвитку законодавства про органи виконавчої влади
- •25 . Охарактеризуйте основні напрями розвитку законодавства про державну службу
- •26. Визначте напрямок правового забезпечення загальних процедур управлінської діяльності (адміністративних процедур)
- •27. Визначте напрями правового забезпечення надання органами виконавчої влади управлінських послуг громадянам
- •28. Визначте напрям розвитку законодавства про державний контроль у сфері виконавчої влади
- •29. Адміністративна юстиція як форма судового контролю за виконавчою владою
- •30. Напрями правового забезпечення Адміністративного оскарження (позасудового захисту прав і свобод громадян)
- •31. Напрями реформування інституту адміністративної відповідальності
22. Напрями реформування адміністративного законодавства у галузі забезпечення прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади
З метою послідовного подолання недоліків основні напрями розвитку і реформування адміністративного законодавства необхідно підпорядкувати наступним першочерговим потребам.
1. Зокрема, треба позбутися залишків принципу формально-декларуючого "демократичного", а насправді - цілком "бюрократичного" - централізму в побудові системи і діяльності органів виконавчої влади.
В умовах невиправдано високої централізації державного управління головним показником роботи є не якісне виконання органом або посадовцем нормативно визначеної компетенції, функцій і повноважень, а механічне відтворення команд "зверху" з наміром догодити вищому начальнику. Тому навіть саме поняття "компетенції" багато в чому втратило своє справжнє значення.
Внаслідок цього в управлінській практиці повноваження у багатьох випадках формулюються розпливчаті, неконкретні, не існує чіткого розподілу завдань, функцій і відповідальності між різними органами і посадовцями. Окремі органи часто дублюють один одного, який приводить до паралелізму і неузгодження в роботі. А все це, звичайно, істотно заважає громадянам реалізувати свої законні вимоги і наміри у відносинах з відповідними органами і посадовцями.
Важливе значення має необхідність подолання існуючої недооцінки ролі законів в правовій регламентації відносин між органами виконавчої влади і громадянами.
Це підтверджується, зокрема, тим, що і на сьогодні переважна більшість питань у сфері виконавчої влади розв'язуються, як в минулі роки, не в законах, а в підзаконних нормативно-правових актах уряду, міністерств, державних комітетів і деяких інших центральних органів виконавчої влади. Саме тому, зокрема, з'являється можливість порушень прав і свобод громадян з боку органів виконавчої влади не тільки на етапі ухвалення індивідуальних адміністративних актів, а ще на рівні нормативної регламентації в підзаконних актах, і особливо, як свідчить життя, в так званих "відомчих" актах (акт міністерств та інших центральних орган виконавчої влади). Хоча можливість таких порушень значно знизилася після введення державної реєстрації таких нормативних актів в органах юстиції.
Враховуючи на це, слід істотно підвищити питому вагу законів в регулюванні у сфері виконавчої влади і і додатково законодавчо позбавити більшість центральних органів виконавчої влади (окрім міністерств) права видавати нормативні акти, які стосуються прав і свобод громадян.
Хоча сьогодні і існує певна правова база для практичної реалізації громадянами права звертатися з скаргою до найвищого у порядку підлеглості органу або посадовця, яка не позбавляє людину права звернутися і до суду відповідно до чинного законодавства, все ж таки ретельно унормований і, головне, ефективно діючий процесуальний механізм захисту прав і свобод людини у сфері виконавчої влади ще тільки може бути створений.
23 .Визначте напрямки розвитку законодавства по оновленню змісту адміністративно-правового статусу громадян
Оновлення адміністративно-правового статусу громадян України має потребу у ряді конкретних заходів щодо удосконалення адміністративного законодавства:
- приведення у відповідність до вимог Конституції України правоохоронного законодавства (Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільно-процесуального кодексу в частині проведення в справах, які виникають з адміністративно-правових відносин, Закону України "Про міліцію" в частині, яка визначає права міліції на застосування примусу щодо громадян і т.п.);
- законодавче врегулювання порядку вільного пересування, вибору місця проживання у межах території України, реєстрації фізичних осіб, які на законних підставах знаходяться на території України, введення Єдиного державного реєстру цих осіб;
- не дивлячись на те що Україна підписала Європейську конвенцію з прав людини і відповідні протоколи до неї і закріпила в ст. 33 Конституції положення, яке будь-кому, хто на законних підставах знаходиться на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, фактично прописка громадян по місцю їх мешкання не скасована; таке положення може бути виправлено;
- законодавче врегулювання права громадян України на отримання управлінських послуг, які надаються органами виконавчої влади (видача дозволів (ліцензій), реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності);
- законодавче врегулювання порядку створення політичних партій, їх легалізації і відміни судом реєстрації цієї організації, легалізація громадських організацій, відміна акту реєстрації цих організацій;
- з метою розширення участі громадян України в державному управлінні, зміцнення громадського порядку, посилення боротьби із злочинністю доцільно вирішити проблему щодо організації їх участі в охороні правопорядку, розробки проектів законів, які регулюватимуть відповідні організаційні форми суспільних формувань правоохоронного напряму;
- законодавче визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масових заходів.
Доцільно також:
- удосконалити законодавство, яке регулює права громадян щодо звернень в органи виконавчої влади і місцевого самоврядування і розгляду скарг посадовцями цих органів;
- ввести судовий адміністративно-правовий захист прав і свобод громадян України;
- визначити особливий адміністративно-правовий статус окремих категорій фізичних осіб (переселенців, осіб, які попросило притулку в Україні, осіб, які займаються бродяжництвом і інших) шляхом ухвалення спеціальних законів.