16. Морфологія кристалів. Поняття про обрис та габітус.

Габітус – це зовнішній вигляд кристалів. Він визначається переважаючим розвитком тих чи інших кристалографічних формі може бути встановлений лише для добре розвинених кристалів. Розрізняють призматичний, пірамідальний, дипірамідальний, октаедричний, кубічний та ін. габітуси. На формування габітусу кристалів впливають особливості середовища, у якому відбувається мінералоутворення. Обрис – визначається співвідношенням геометричних розмірів кристалів за трьома головними напрямками. Розрізняють кристали ізометричного, видовженого і сплощеного обрису. Ізометричний характерний для кристалів з однаково розвинутими гранями у всіх напрямках (кубічний, октаедричний габітус; гранат, пірит, магнетит). Видовжений обрис мають кристали, що витягнуті в одному напрямку (призматичний, пірамідальний, дипірамідальний габітус). Розрізняють стовпчасті, жердинчасті,голчасті, волокнисті обриси (епідот, турмалін, актиноліт, астрофіліт). Сплощений обрис – кристали витягнуті у двох напрямках при збереженні третього короткого. Серед них розрізняють таблитчасті, пластинчасті, листуваті, лускуваті різновиди (слюди, гематит). Деякі мінерали мають на гранях кристалів штриховку. Вона зумовлена нерівномірною швидкістю їх росту. Окремою формою індивідів є скелетні кристали. Скелетні – кристали з додатніми вершинними та реберними і від’ємними гранними формами росту. В умовах швидкої кристалізації у в’язкому середовищі чи з поверхневих плівок з максимальною швидкістю речовина надходить до виступаючих частин кристалу. Це призводить до прискореного формування вершин і ребер та гальмування росту граней. Скелетні кристали можуть бути пласкими – розвинутими в одній площині або ж об’ємними – тривимірними. Різновидом скелетних кристалів є футляроподібні кристали, які утворюються за рахунок дуже в’язкого розчину.

17.Закономірні зростки кристалів: двійники зростання та проростання, полісинтетичні двійники, паралельні та епітаксичні зростки.

Закономірні зростки - це зростки, у яких зберігається зако­номірне орієнтування у розташуванні окремих індивідів.

Серед закономірних виділяються двійники, паралельні та епітаксичні зростки.

Паралельні зростки - це такі зростки кристалів, у яких усі грані першого кристалу паралельні відповідним граням другого кристалу. Паралельні зростки утворюють кристали кварцу, гіпсу тощо. Різновидом паралельних зростків є скіпетроподібні зростки, в яких один кристал наростає на ін­ший, ніби продовжуючи його.

Двійники - це закономірні зростки двох кристалів одного і того ж міне­ралу, в яких один індивід може бути виведений з другого: а) відбиттям у площині симетрії шляхом повороту на 180° (двійники зростання); б) по­воротом навколо вісі чи центру симет­рії (двійники проростання).

Прикладом двійника зростання є, так званий, "ластівчиний хвіст", який утворюється при зростанні кристалів гіпсу, розташованих дзер­кально один по відношенню до іншого. Двійники проростання є типовими для криста­лів ставроліту.

Залежно від кількості індивідів, які зрослись у двійниковому положенні, розрізняють трійники, четвірники тощо.

Полісинтетичні двійники - це такі зростки, у яких кожні два сусідні індивіди пере­бувають у двійниковому положенні, а інди­віди, що чергуються через один, є взаємнопаралельними .Такі двійники утворюють, наприклад, мінерали групи плагіоклазів: лабрадор, бітовніт, андезин.

Утворення двійників підпорядковується чітко визначеним законам, відомим як закони двійникування. Найбільш типові з них отримали власні назви: алмазний, піритовий, альбітовий, японський, дофінейський, калсбадський.

Епітаксичні зростки - це зростання двох різних мінералів, в яких хоча б деякі кристалографічні елементи є паралельними. Наприклад, пертити в гранітних пегматитах, де криста­ли альбіту проростають в ортоклазі або мікрокліні.