1. Власне забарвлення – Ідіохроматичне забарвлення

• Залежить від хімічного складу і структури мінералу

2. Алохроматичне забарвлення

• Залежить від присутності в мінералах різноманітних тверд., газоподібних домішок і непов’яз. З хім.. складом.

3. Псевдохроматичне забарвлення

• Пов’язане із росіюванням світових променів у внутр.. частинах мінералу.

Є такі різновиди:

• Лабрадорисценсія(іризація)

• Полиск (обумовлен. Будовою мінер. Агрегату і розпізн. : полиск шовковистий і перламутровий.)

• Ефект «котячого ока» - (кварц) кристалі, якого насичені голчастими кристалами ін. мінералів. Проявляється у появі світлової плями лінзовидної форми на поверх. Мінералу.

• Астерізм – поява світлової зірки на поверхні огранованого мінералу

• Авантюрисценція – це строката кольорова гра блискучих включень у непроз чи напівпрозор. Мінералі.(польовий шпат, гематит)

• Опалесценція – молочно-біле сяйво на поверхні світло забарвлених мінералів.

• Іризація – райдужна гра кольорудіастерізм – зірчастий ефект

• Мінливість – гра кольорів, цо виникає внаслідок появи на поверхні мінералу окисної плівки.

32. Колір риски

- це колір порошку, який залишає мінерал про дряпанні ним по неглазурованій порцеляновій пластинці(бісквіт)

Бісквіт = 6тверд.

Визначається для непрозорих мінералів з металічним або напівметалічним блиском ,які мають відносну твердість меншу 6. Для визначення кольору риски більш твердих мінералів треба отримати спочатку порошок сталевим напилком, а потім його розтерти на пластинці (відносна твердість самої пластинки близько 6).

У прозорих і напівпрозорих різновидах мінералів, порошок, як правило, безбарвний, білий або зі слабким кольоровим відтінком. Тому, найбільше діагностичне значення колір риски має для не­прозорих або напівпрозорих яскраво забарвлених мінералів.

За кольором риски всі мінерали можна поділити на такі групи:

> мінерали, колір яких співпадає з кольором риски (кіновар, малахіт, азурит, магнетит та ін.);

> мінерали, колір яких не співпадає з кольором риски (пірит - солом'яно-жовтий, риска - чорна; халькопірит - латунно-жовтий, риска - зелено-чорна та ін.);

> мінерали, колір яких у кристалічних та пухких різновидах є різним, але колір риски залишається постійним і відповідає одному з кольорів у штуфі (гематит - вишнево-червоний, сталево-сірий або чорний, його риска - вишнево-червонаКолір риски, порівняно з кольором мінералу, є більш надій­ною діагностичною ознакою.

Блиск – це здатність поверхні мінералу відбивати світло

Інтенсивність блиску залежить від показника заломлення мінералу,

Ха­рактер блиску в значній мірі визначається типом хімічного зв'я­зку кристалічної ґратки мінералу. Мінерали з металічним або ковалентним типом зв'язку мають сильний металічний блиск, з ковалентним - алмазний, з іонним зв'язком - скляний.

Характер блиску визначаються:

-типами хім.. зв’язку

-Внутр.. будова мінералу, визначається інтенсивність блиску показником заломлення

Розрізняють показник заломлення:

-більше 3 – металічний

- від 3 до 2,6 – металовидний

- 1,3-2,6 – неметалічний

Розрізняють наступні види блиску: металічний, напівметаліч-ний, скляний, масний, смолистий, алмазний.

Металічний блиск нагадує блиск відполірованого металу. Так блищать самородні метали (золото, срібло), сульфіди (пірит, галеніт, арсенопірит), деякі оксиди (магнетит). Це непрозорі мі­нерали з чорним чи темним кольором риски.

Напівметалічний (металоподібний, або слабкий металіч­ний) блиск мають мінерали з показником заломлення світла 2,6-3,0. Характерний він для непрозорих мінералів, наприклад, гра­фіту, куприту, гематиту.

Алмазний блиск - найсильніший, схожий на блиск діамантів. Характерний для прозорих і напівпрозорих мінералів зі значення­ми показників заломлення світла 1,9-2,6 (алмаз, сфалерит, кіновар).

Скляний блиск нагадує блиск відполірованої поверхні скла. Його мають мінерали з показником заломлення світла 1,3-1,9 (кальцит, галіт, кварц на гранях кристалів). Це найбільш поширений серед усіх видів блиску - він властивий понад 70% всіх мінералів.

Масний та смолистий блиск мають мінерали, поверхня яких, здається, ніби вкритою масною плівкою. Перший характер­ний для світлозабарвлених мінералів (тальк, сірка, нефелін, кварц на зламі), другий - для темнозабарвлених (обсидіан, морі-он). Мінерали, з прихованокристалічною будовою часто мають восковий блиск, який є різновидом масного. Такий блиск харак­терний для полімінеральних агрегатів (халцедонів, кременю) або викопних смол (бурштину).

Мінерали з дуже низькою інтенсивністю блиску називаються матовими.

Прозорість - це здатність мінералів пропускати крізь себе

світло. Прозорими можуть бути не тільки безбарвні мінерали

(гірський кришталь), але й забарвлені у різні кольори

Прозорість залежить від структури кристалів, наявності в них тріщин, твердих і газорідинних включень

За прозорістю, умовно, всі мінерали можна поділити на прозорі (гірський кришталь, деякі різновиди кальциту та гіпсу), напівпро­зорі (кіновар, обсидіан) і непрозорі (пірит, гематит, графіт тощо). ,Для більшості мінералів прозорість є додатковою діагностич­ною ознакою.

Для деяких прозорих анізотропних за оптичними властивос­тями мінералів характерне сильне двозаломлення променів, що проходять через кристал. Такі мінерали, якщо дивитись крізь них, подвоюють графічне зображення.