Звичаї в англосаксонській правовій сім’ї. Окремо англійське та американське право.

Особливості:

• Традиційність в праві, наступність у праві. Старі НПА не втрачають чинності.

• Англійське право не зазнало впливів римського права.

• Характер права – суддівський, основне джерело – прецедент.

• Норма права в англосаксонській сім’ї має менш абстрактний характер.

• Роль статуту збільшується. Окремо статутне та прецедентне право.

• Не існує кодифікації.

• Немає поділу на приватне та публічне право.

• Важлива роль суду у створенні права.

Ієрархія джерел права:

• Судовий прецедент

• Статути, законодавство

• Звичаєве право

Види звичаїв:

• Звичай як історичне джерело права (мав велике значення ще до виникнення загального права)

• Звичай як джерело торговельного права (використовуються під час укладання, тлумачення угод, укладенням комерційних контрактів)

• Місцевий звичай (звичай є обов’язковим джерелом права, застосовується нарівні із законодавством. Застосовується лише в певній місцевості. Наприклад, у регулюванні земельних правовідносин). 1905 – закріплення звичаю на сушіння сіток на земельній ділянці.

Для визнання місцевого звичаю судом, існує система критеріїв: існування звичаїв з незапам’ятних часів; постійність дії; розумність; визначеність; обов’язковість; використання за загальною згодою; узгодженість. Незапам’ятні часи – до 1180 року. Але існує презумпція давності звичаю (тільки для місцевих). Розумність – несуперечливість із статутним правом, має бути актуальним не на час розгляду, а на час виникнення. Визначеність – звичай має містити конкретне, чітке правило поведінки. Обов’язковість – звичай має містити обов’язкові положення. Використання за загальною згодою – відсутність конфліктів із виконання звичаїв. Узгодженість – звичай не повинен суперечити іншим звичаям.

Застосовуються в земельних відносинах та кримінальному процесі (справи, які повинні розглядатися судом присяжних).

• Конституційний звичай. Конституція в Англії є неписаною, складається з двох частин: 1) прецеденти (судові рішення); 2) конституційні звичаї, 3) конституційні угоди, 4) конституційні процедури. Конституційні звичаї – це практика діяльності вищих державних органів у їх взаємовідносинах, ніде офіційно не закріплена, однак така, що діє протягом тривалого часу і санкціонується державою шляхом мовчазної згоди. Як правило, формуються в системі державних органів.

Ознаки:

• Дотримання в силу інерції та звички.

• Незафіксовані, носять неписаний характер.

• Формуються у сфері регламентації державної влади.

• Регулюють правовий статус прем’єр-міністра, парламенту, кабінету міністрів і виступають формою виразу механізму стримувань і противаг.

• Конституційні процедури: королівська санкція (підписання акту парламенту Королевою), система голосування у Великобританії, призначення прем’єр-міністра, «підвішений парламент» (жодна партія не набрала більшості голосів: або консенсус між партіями, або прем’єр-міністр не змінюється), призначення виборів до парламенту, діяльність Палати Лордів, процедура з церемоніальним жезлом.