Поняття правової системи та загальна характеристика правових систем.

У світі існує багато правових систем, які утворилися через різні чинники. У правовій літературі виокремлюють 2 основних поняття правової системи:

• У вузькому значенні правова система – це право кожної держави та пов’язані з ним правові явища (норми, принципи, правосвідомість, законодавство, правовідносини, юридична техніка). У структуру входять суб’єкти, норми тощо.

• У широкому розумінні правова система – це сукупність національних правових систем, об’єднаних за спільними ознаками. Ототожнюється з правовою сім’єю.

Правова сім’я – сукупність правових систем, об’єднаних спільністю історичного формування, структури права, його джерел, провідних галузей і інститутів, правозастосування, правосвідомості, а також понятійно-категоріального апарату юридичної науки.

Класифікація правових систем:

1. За Рене Давідом:

1. Романо-германська

2. Загального права

3. (Соціалістичного права) – зараз не виділяють

4. Релігійно-традиційна

1. За Цвайгертом:

   1. Романська

   2. Германська

   3. Скандинавська

   4. Загального права

   5. Соціалістична

   6. Далекосхідна

   7. Ісламська

   8. Індуська

Романо-германська правова сім’я.

Є найпершою, найпоширенішою, найвпливовішою.

Особливість формування – не була продуктом державної діяльності. Розвивалася еволюційно. Використовувала римську спадщину. Центр – континентальна Європа, але в 19-20 ст. ці межі значно розширилися через:

1. Колонізацію (шляхом примусової рецепції на колонії)

2. Шляхом вільної рецепції

До романо-германської системи відносяться також і країни Африки через колонізацію. Існують також змішані правові системи, які засновані на романо-германській системі але із впливом звичаєвого права, релігії тощо.

Стосовно скандинавських країн, то існують суперечки.

Особливості сім’ї:

• Вплив римського права. Вплив університетів, де викладалося РПП.

• Доктринальність і концептуальність

• Абстрактний характер норм права, у зв’язку з чим існує необхідність тлумачення

• Домінуюча роль закону в системі форм права

• Яскраво виражений кодифікований характер права

• Поділ права на публічне та приватне

• Дуалізм приватного права. Торгове та цивільне право – самостійні дві системи.

Серед основних джерел на першому місці – НПА. Також існують правовий звичай, договори, судова практика, принципи, доктрина як форми права, але їхня роль значно вужча.

Місце звичаю в системі джерел права:

У Середньовіччі роль звичаєвого права була значною, але через систематизацію (компіляцію) звичаїв звичаєве право занепадає.

Компіляція – систематизація звичаїв для зручності використання. Але після санкціонування звичай ставав позитивним правом. Звичаї втрачали свою локальність, партикуляризм. Масштабна кодифікація в 19 ст. також вплинула на занепад звичаєвого права, створювалися єдині НПА. Кодекси витісняли звичаї. У Франції взагалі було заборонено використання звичаїв після кодифікації, крім тих, що зафіксовані в кодексах.

Що стосується ролі звичаю на сьогоднішній день, то вона неоднакова в кожній країні. Неможливо уніфікувати використання звичаю для всіх країн сім’ї. Але в цілому ми можемо виокремити такі види звичаїв, що використовуються в романо-германській правовій сім’ї:

• На додаток до закону, тобто тлумачать НПА. Є найбільш поширеними. Викликані абстрактним характером норм. Є додатковим джерелом права.

• Замість закону, крім закону. Звичай розглядається як самостійна форма права, крім НПА, але сфера використання звужується до тих питань, де існують прогалини чи колізії. Стаття 1 ЦК Швейцарії дозволяє використання звичаю в суді, у випадку відсутності норм.

• Звичай всупереч закону. Наприклад, в Італії морські звичаї переважають над нормами цивільного права.

Різні рівні використання звичаїв:

• Країни, де звичаї не застосовуються, не визнаються джерелом права (Франція).

• Країни, де звичаї діють як додаток до закону (Нідерланди).

• Країни, де звичай використовують поряд із законом (Латинська Америка, Греція).

У Конституції Парагваю дозволено індіанцям використовувати звичаї, що не суперечать Конституції. Так само в Перу.

Японія має особливості використання звичаю, хоча вважається країною романо-германської правової сім’ї. існує поєднання давніх традицій і НПА. Досить вагома роль віддається моралі та звичаю. У 95% спорів вони закінчуються мировою угодою, бо виграти спір в суді – ганебно.

У Південній Кореї домінують моральні норми, конфуціанські засади. Звичай визнається допоміжним джерелом для заповнення прогалин у цивільному, трудовому праві. Залишається чинним також і в сімейному праві. Вплив НПА був дуже обмеженим, адже навіть поняття сім’ї є відмінним (всі люди з однаковим прізвищем). Шлюб вважається укладеним з моменту проведення певної церемонії (а не після реєстрації).

У Російській Федерації цивільний кодекс передбачає використання 3 звичаїв:

• Ділового обороту

• Національних

• Місцевих

ЗРФ «Про гарантії прав і свобод корінних народів» передбачає використання звичаю в суді, якщо вони не суперечать федеральним законам.

Скандинавські країни. Деякі вчені вважають їх самостійною сім’єю, деякі – членом романо-германської сім’ї. Особливість полягає в тому, що вони ніколи не були під пануванням іноземних держав. Тому римське право вплинуло не радикально.

Особливості правової системи скандинавських країн:

• Основна роль надається закону, але суди мають право тлумачити норми закону на підставі звичаїв.

• У нижчих судах використовуються рішення вищих судів.

• Право не є кодифікованим.

Звичай як джерело права в скандинавських країнах займає другорядну роль, але все ж таки вищу за країни романо-германської сім’ї. Наприклад, в Нідерландах звичаї використовуються в торговому, конституційному праві. У Данії в Гренландії використовуються звичаї (Датський кримінальний кодекс для Гренландії). Особлива частина кодексу фіксує лише склади злочинів без санкцій.

Санкції призначає суд самостійно – примусові роботи, штраф, заборона проживання в певній місцевості.

Ісландія. На підставі звичаєвих норм діє цивільне, торгове, кримінальне право. У кримінальному праві існує аналогія.

Таким чином, звичай наразі найбільше використовуються у морському, торговельному, цивільному праві.