- •Методологічні засади вивчення звичаєвого права.
- •Історична школа права.
- •Історія дослідження звичаєвого права.
- •Роль і місце звичаю в різних підходах до праворозуміння.
- •Місце звичаю в системі соціального регулювання.
- •Правовий звичай як джерело права: поняття, ознаки, види.
- •Класифікація правових звичаїв.
- •Звичаєве право та мораль.
- •Звичай і право.
- •Поняття звичаєвого права.
- •Первісний період
- •Звичаєве право в країнах стародавнього Сходу
- •Суверенно-васальне право (феодальне).
- •Маноріальне право.
- •Міське право
- •Торговельне право
- •Королівське право
- •Поняття правової системи та загальна характеристика правових систем.
- •Романо-германська правова сім’я.
- •Звичаї в англосаксонській правовій сім’ї. Окремо англійське та американське право.
- •Правовий звичай у сім’ї релігійного права
- •Загальна характеристика індуського права
- •Правовий звичай у традиційно-правовій сім’ї.
- •Конституційне право.
- •Цивільне право.
- •Торговельне мореплавство.
- •Сімейне право.
- •Кримінальне право.
- •Міжнародне публічне право.
- •Міжнародне приватне право.
Поняття правової системи та загальна характеристика правових систем.
У світі існує багато правових систем, які утворилися через різні чинники. У правовій літературі виокремлюють 2 основних поняття правової системи:
У вузькому значенні правова система – це право кожної держави та пов’язані з ним правові явища (норми, принципи, правосвідомість, законодавство, правовідносини, юридична техніка). У структуру входять суб’єкти, норми тощо.
У широкому розумінні правова система – це сукупність національних правових систем, об’єднаних за спільними ознаками. Ототожнюється з правовою сім’єю.
Правова сім’я – сукупність правових систем, об’єднаних спільністю історичного формування, структури права, його джерел, провідних галузей і інститутів, правозастосування, правосвідомості, а також понятійно-категоріального апарату юридичної науки.
Класифікація правових систем:
За Рене Давідом:
Романо-германська
Загального права
(Соціалістичного права) – зараз не виділяють
Релігійно-традиційна
За Цвайгертом:
Романська
Германська
Скандинавська
Загального права
Соціалістична
Далекосхідна
Ісламська
Індуська
Романо-германська правова сім’я.
Є найпершою, найпоширенішою, найвпливовішою.
Особливість формування – не була продуктом державної діяльності. Розвивалася еволюційно. Використовувала римську спадщину. Центр – континентальна Європа, але в 19-20 ст. ці межі значно розширилися через:
Колонізацію (шляхом примусової рецепції на колонії)
Шляхом вільної рецепції
До романо-германської системи відносяться також і країни Африки через колонізацію. Існують також змішані правові системи, які засновані на романо-германській системі але із впливом звичаєвого права, релігії тощо.
Стосовно скандинавських країн, то існують суперечки.
Особливості сім’ї:
Вплив римського права. Вплив університетів, де викладалося РПП.
Доктринальність і концептуальність
Абстрактний характер норм права, у зв’язку з чим існує необхідність тлумачення
Домінуюча роль закону в системі форм права
Яскраво виражений кодифікований характер права
Поділ права на публічне та приватне
Дуалізм приватного права. Торгове та цивільне право – самостійні дві системи.
Серед основних джерел на першому місці – НПА. Також існують правовий звичай, договори, судова практика, принципи, доктрина як форми права, але їхня роль значно вужча.
Місце звичаю в системі джерел права:
У Середньовіччі роль звичаєвого права була значною, але через систематизацію (компіляцію) звичаїв звичаєве право занепадає.
Компіляція – систематизація звичаїв для зручності використання. Але після санкціонування звичай ставав позитивним правом. Звичаї втрачали свою локальність, партикуляризм. Масштабна кодифікація в 19 ст. також вплинула на занепад звичаєвого права, створювалися єдині НПА. Кодекси витісняли звичаї. У Франції взагалі було заборонено використання звичаїв після кодифікації, крім тих, що зафіксовані в кодексах.
Що стосується ролі звичаю на сьогоднішній день, то вона неоднакова в кожній країні. Неможливо уніфікувати використання звичаю для всіх країн сім’ї. Але в цілому ми можемо виокремити такі види звичаїв, що використовуються в романо-германській правовій сім’ї:
На додаток до закону, тобто тлумачать НПА. Є найбільш поширеними. Викликані абстрактним характером норм. Є додатковим джерелом права.
Замість закону, крім закону. Звичай розглядається як самостійна форма права, крім НПА, але сфера використання звужується до тих питань, де існують прогалини чи колізії. Стаття 1 ЦК Швейцарії дозволяє використання звичаю в суді, у випадку відсутності норм.
Звичай всупереч закону. Наприклад, в Італії морські звичаї переважають над нормами цивільного права.
Різні рівні використання звичаїв:
Країни, де звичаї не застосовуються, не визнаються джерелом права (Франція).
Країни, де звичаї діють як додаток до закону (Нідерланди).
Країни, де звичай використовують поряд із законом (Латинська Америка, Греція).
У Конституції Парагваю дозволено індіанцям використовувати звичаї, що не суперечать Конституції. Так само в Перу.
Японія має особливості використання звичаю, хоча вважається країною романо-германської правової сім’ї. існує поєднання давніх традицій і НПА. Досить вагома роль віддається моралі та звичаю. У 95% спорів вони закінчуються мировою угодою, бо виграти спір в суді – ганебно.
У Південній Кореї домінують моральні норми, конфуціанські засади. Звичай визнається допоміжним джерелом для заповнення прогалин у цивільному, трудовому праві. Залишається чинним також і в сімейному праві. Вплив НПА був дуже обмеженим, адже навіть поняття сім’ї є відмінним (всі люди з однаковим прізвищем). Шлюб вважається укладеним з моменту проведення певної церемонії (а не після реєстрації).
У Російській Федерації цивільний кодекс передбачає використання 3 звичаїв:
Ділового обороту
Національних
Місцевих
ЗРФ «Про гарантії прав і свобод корінних народів» передбачає використання звичаю в суді, якщо вони не суперечать федеральним законам.
Скандинавські країни. Деякі вчені вважають їх самостійною сім’єю, деякі – членом романо-германської сім’ї. Особливість полягає в тому, що вони ніколи не були під пануванням іноземних держав. Тому римське право вплинуло не радикально.
Особливості правової системи скандинавських країн:
Основна роль надається закону, але суди мають право тлумачити норми закону на підставі звичаїв.
У нижчих судах використовуються рішення вищих судів.
Право не є кодифікованим.
Звичай як джерело права в скандинавських країнах займає другорядну роль, але все ж таки вищу за країни романо-германської сім’ї. Наприклад, в Нідерландах звичаї використовуються в торговому, конституційному праві. У Данії в Гренландії використовуються звичаї (Датський кримінальний кодекс для Гренландії). Особлива частина кодексу фіксує лише склади злочинів без санкцій.
Санкції призначає суд самостійно – примусові роботи, штраф, заборона проживання в певній місцевості.
Ісландія. На підставі звичаєвих норм діє цивільне, торгове, кримінальне право. У кримінальному праві існує аналогія.
Таким чином, звичай наразі найбільше використовуються у морському, торговельному, цивільному праві.