Класифікація правових звичаїв.

1. Звичаї на додаток до закону – secunda legem. Вони сприяють розумінню термінів у законодавстві, які вжито в особливій формі.

2. Звичаї крім закону – praector legem. Існують у випадку прогалин у праві.

3. Проти закону – contra legem. При колізії закону та звичаю, коли перевага надається звичаю.

За сферою дії:

1. Місцеві – діють в певній місцевості (ЦК Японії)

2. Національні – діють на рівні всієї країни (країни Африки)

3. Спеціальні – склалися в певних специфічних відносинах (торговельне права, банківська діяльність)

За характером дії:

1. Основні – безпосередню регулюють правовідносини, самостійні

2. Субсидіарні – у разі відсутності регулювання іншими джерелами права.

За галузевою приналежністю:

1. Конституційні звичаї – конституційні договори та звичаї в системі державних органів. Прийняття неписаних конституцій. Конституційним угодам притаманні ознаки звичаїв.

2. Цивільно-правові звичаї – звичаї ділового обороту, торгові, ділові, узвичаєння.

3. Міжнародно-правові звичаї - правила поведінки суб’єктів міжнародного права, яке утворилося внаслідок багаторазового повторення та визнання як правової норми.

Ознаки:

1. Сфера дії носить міжнародний характер

2. Особливий суб’єктний склад

Співвідношення правового звичаю та інших соціальних регуляторів

Звичаєве право та мораль.

Ознаки моралі:

• Невизначеність

• Імперативність

• Ієрархічність

• Має внутрішній (совість) та зовнішній (проявляється назовні) аспекти

Спільні риси:

1. Є нормами соціального регулювання

2. Спільна мета: встановлення порядку в суспільстві

3. Є правилами поведінки загального характеру

4. Однакове призначення: регулювати відносини, формувати еталони поведінки.

Відмінності:

1. Звичай – стійкий історичний спосіб масової поведінки, звичай вимагає буквального виконання, не потребує індивідуальної інтерпретації на відміну від моралі.

2. Звичай – у більшій залежності від громадської думки, ніж мораль.

3. Нормативність, як ознака звичаю, відмежовує його від моралі.

4. Мораль є сукупністю загальних принципів, а не конкретних приписів.

5. Норми моралі виступають як узагальнене, безособове правило поведінки у вигляді ідей і принципів.

6. Мораль вказує на позитивний чи негативний характер діяльності, але при цьому залишається широкий набір варіантів поведінки.

7. Звичай передбачає рекомендацію конкретного, точного зразка поведінки.

Взаємодія: звичаєве право створюється з урахуванням моралі, відповідно до неї.

Протиріччя: принцип звичаю – «роби так, як роблять усі», принцип моралі – «роби так, як мусять робити всі».

Звичай і право.

Спільні риси: є соціальними регуляторами

Відмінності:

1. Способи створення:

   1. Право – державою

   2. Звичай у свідомості людини, спонтанно

2. Засоби забезпечення:

   1. Право – державний примус, є загальнообов’язковими нормами

   2. Звичай – спирається на силу громадської думки

3. За формою виразу і фіксації:

   1. Право – у вигляді нормативно-правового акту

   2. Звичай – має неписаний характер

4. За характером відповідальності:

   1. Право – регламентовані законом

   2. Звичай – немає процедури, загальний громадський осуд

5. За сферою дії:

   1. Право – лише найважливіші правовідносини

   2. Звичай має ширшу сферу дії

Взаємодія:

1. Юридичні норми підтримують «корисні» звичаї

2. Юридичні норми сприяють витісненню «шкідливих» звичаїв

3. Звичаї можуть заповнювати прогалини

4. Звичаї можуть тлумачити закон

Виникнення та суть звичаєвого права

Література:

• Аннерс – «История европейского права»

• Берман – «Западная традиция права: эпоха формирования»

• Жак Ле Ков – «Цивилизация Средневекового Запада»

• Гримич Марина – «Дискусійні аспекти трактування звичаєвого права» - журнал «Етнічна історія народів Європи» - 2001 - №8

• Валеев – «Обычное право и начало его генезиса» - Правоведение -1974 - №6