Глава 25 Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством

§ 1. Організаційно-правові засади управління будівництвом і житлово-комунальним господарством

Державне управління будівництвом і житлово-комунальним госпо­дарством здійснюється з урахуванням загальнодержавних інтересів, інте­ресів регіонів та місцевого самоврядування, що пов’язано з розмежуван­ням державної власності (на загальнодержавну і місцеву) та закріпленням за органами місцевого самоврядування об’єктів будівельного комплексу і житлово-комунального господарства. В діяльності зі здійснення управ­ління сферами, що аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи реалізують свої функції переважно шляхом координа­ційних, дозвільних, контрольно-наглядових повноважень.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством охоплює дві важливі складові частини економіки України: будівництво і житлову сферу.

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, яка забезпечує створення і реконструкцію об’єктів виробничого, комунально-по­бутового, соціально-культурного та житлового призначення.

Управління будівництвом охоплює проведення єдиної технічної політики в галузі, планування і розроблення організаційно-правових засад проектування і будівництва, їх матеріально-технічне та фінансо­ве забезпечення, нормування, роботу з кадрами, організацію техніки безпеки та охорону праці, проведення заходів щодо підвищення якос­ті архітектурних і будівельних робіт, здійснення контролю за додер­жанням будівельних правил, норм і стандартів та ін.

Житлова сфера включає управління житловим фондом і об’єкта­ми комунального господарства, їх утримання, будівництво та ремонт.

340

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень незалежно від форм власності. Він складається із держав­ного житлового фонду, громадського житлового фонду, фонду житлово- будівельних кооперативів та приватного житлового фонду.

Комунальне господарство поділяється на такі групи об’єктів: а) санітарно-технічні (водоводи, каналізація, підприємства з очищення міст); б) енергетичні (електростанції, котельні, теплові, електричні і газові мережі); в) транспортні (тролейбуси, трамваї); г) об’єкти зо­внішнього благоустрою (шляховоди, зелені насадження, мостові, на­бережні та ін.).

Відповідно до Концепції державної житлової політики, схваленої постановою Верховної Ради України від ЗО червня 1995 р.¹, споруджен­ня, реконструкція та утримання житла є одним з пріоритетних напрям­ків соціально-економічного розвитку країни, важливим чинником зниження соціальної напруженості в суспільстві.

Органи управління житлово-комунальним господарством органі­зують виконання програм розвитку галузі, забезпечують діяльність житлово-комунальних об’єктів, підбір та розстановку кадрів, проводять єдину технічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення ко­мунального обслуговування населення, промислових та соціально- культурних об’єктів, розроблення і організаційне забезпечення управ­лінських рішень.

Останніми роками відбулися значні зміни у правовідносинах влас­ності, у тому числі в житловій сфері. На сьогодні в ній існують три основні форми власності: приватна, комунальна і державна. Зміна структури житлового фонду за формами власності тягне за собою і зміни в системі управління, обслуговування і експлуатації житлового фонду. На це спрямовано затверджену Законом України від 11 червня

2008. р. Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово- комунального господарства на 2004-2014 роки².

Особливістю управління житлово-комунальним господарством є те, що значні повноваження стосовно управління цією галуззю мають місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які в свою чергу приймають регіональні програми розвитку підпри­ємств галузі і організують їх виконання. Слід відзначити, що поступо­во, у міру продовження економічних реформ, здійснюватиметься пере­розподіл функцій між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з метою їх децентра­лізації.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і житло­во-комунальним господарством закріплено в низці актів, серед яких головними є закони України від 16 листопада 1992 р. «Про основи містобудування»³, від 20 травня 1999 р. «Про архітектурну діяльність»⁴ та від 24 червня 2004 р. «Про житлово-комунальні послуги»¹, а також Указ Президента України від 13 травня 1997 р. «Про пріоритетні зав­дання у сфері містобудування»².