- •Передмова
- •Тема 1. Поняття і структура діяльності
- •1.1. Поняття «активність» і «поведінка»
- •1.2. Рівні поведінки
- •Психічна регуляція поведінки різних рівнів
- •1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
- •1.4. Психологічна структура діяльності
- •Тема 2. Мотиваційний компонент діяльності
- •2.1. Поняття, функції і види потреб
- •Функції потреб
- •Види потреб
- •2.2. Поняття і види мотивів
- •Види мотивів
- •2.3. Теорії мотивації діяльності
- •2.4. Ієрархія потреб особистості
- •Потреби в порядку їхньої послідовності
- •Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
- •Тема 3. Операційний компонент діяльності
- •3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
- •Психологічні компоненти дії
- •Види дій
- •3.2. Поняття, види і властивості операцій
- •Види операцій
- •Властивості операцій
- •3.3. Поняття, властивості і види рухів
- •Властивості рухів
- •Види рухів
- •3.4. Інтеріоризація та екстеріоризація дій
- •Поетапне формування розумових дій
- •3.5. Поняття, структура, формування навички
- •Формування навичок
- •Структура навички
- •Види вправлянь
- •Етапи формування навички
- •3.6. Взаємодія навичок
- •Види переносу навичок
- •3.7. Поняття, етапи формування умінь
- •Етапи формування умінь
- •Тема 4. Психологічні механізми когнітивної діяльності
- •4.1. Перцептивна діяльність
- •Структура перцептивної діяльності
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •4.2. Мнемічна діяльність
- •Теорії пам’яті
- •Структура мнемічної діяльності
- •Характеристика запам’ятання
- •Види запам’ятання
- •Характеристика збереження і забування
- •Види збереження
- •Характеристика процесу відтворення
- •Види відтворення
- •Індивідуальні відмінності мнемічної діяльності
- •Індивідуальні властивості мнемічної діяльності
- •4.3. Мислительна діяльність
- •Структура мислительної діяльності
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненті мислення
- •Формальні (операційні) компоненти мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •4.4. Імажитивна діяльність
- •Структура імажитивної діяльності
- •Психологічна природа імажитивної діяльності
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
- •Креативність особистості
- •Тема 5. Психологічні механізми регуляції діяльності: атенційна регуляція діяльності
- •5.1. Психологічна природа уваги
- •Функції уваги
- •Фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Види уваги
- •Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення
- •5.3. Властивості уваги
- •Тема 6. Психологічні механізми регуляції діяльності: емоційно-вольова регуляція діяльності
- •6.1. Психологічна природа волі
- •Структура саморегуляції
- •Функції волі
- •6.2. Види і структура вольових дій
- •Структура простої вольової дії
- •Структура складної вольової дії
- •6.3. Вольові якості особистості
- •6.4. Поняття про емоції та почуття
- •Визначення емоцій та почуттів
- •Взаємозв’язок емоцій та почуттів
- •6.5. Механізм емоційної регуляції поведінки
- •6.6. Види емоцій та почуттів Види почуттів
- •Види емоцій
- •Тема 7. Особистість як суб’єкт діяльності
- •7.1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •Рівні репрезентації особистості
- •7.2. Фактори розвитку особистості
- •7.3. Структура особистості
- •Фактори розвитку підструктур особистості
- •Структура особистості (за з. Фрейдом)
- •Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
- •Спрямованість
- •Спрямованість
- •Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
- •8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
- •8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
- •Властивості психічних явищ
- •Прояв темпераменту особистості у діяльності
- •8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості
- •Психологічна природа характеру
- •Структура характеру
- •Форма характеру
- •Властивості характеру
- •8.4. Здібності: поняття, психологічна природа, детермінація, види
- •Психологічна природа здібностей
- •Детермінація здібностей
- •Види здібностей
- •Тема 9. Види діяльності: гра
- •9.1. Різні підходи до психологічної природи гри
- •9.2. Психологічні особливості гри як виду діяльності
- •Психологічні характеристики гри
- •9.3. Види ігор та їхня психологічна характеристика
- •9.4. Значення гри у психічному розвитку особистості
- •Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання
- •10.1. Поняття та види научіння
- •Види научіння
- •10.2. Поняття і типи учіння
- •10.3. Поняття і види навчання
- •Ситуація готового надання
- •Ситуація спрямованої пізнавальної активності.
- •Ситуація природного саморуху.
- •Тема 11. Види діяльності: праця, професійна діяльність
- •11.1. Психологічне розуміння поняття «праця»
- •11.2. Суспільна природа праці
- •11.3. Психологічні ознаки праці
- •11.4. Поняття і структура професійної діяльності
- •Структура професійної діяльності
- •Класифікація різних видів професійної діяльності
- •11.5. Професіографія
- •Загальна схема для розробки комплексної професіограми
- •Зовнішні фактори:
- •Внутрішні фактори:
- •11.6. Професійна придатність і професійне становлення особистості Професійна придатність
- •Професійне становлення особистості
- •Фактори професійної самоактуалізації
- •Успіх у професійній діяльності
- •Динаміка професійного успіху
- •Психотехніка професійного успіху
- •Початок професійної діяльності
- •Рівень мотивації робітника та професійний успіх
- •Ефективний темп професійного успіху
- •Прогнозування та професійний успіх
- •Фактор цілеполягання на професійний успіх
- •Успішні стратегії побудування професійної кар’єри
- •Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
- •12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
- •Види груп
- •12.2. Внутрішньогрупові процеси у малій шрупі
- •Види взаємодії у групі
- •Фази розвитку особистості в умовах групової взаємодії
- •Соціально-психологічний клімат групи
- •12.3. Структура соціальної влади малої групи
- •Психологічна сутність феномену лідерства
- •Психологічна сутність феномену керівництва
- •Авторитет керівника
- •12.4. Стилі керівництва
Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
Група – це існуюче в єдиному просторі і часі об'єднання людей, що взаємодіють в спільній діяльності і вступають в певні ділові і міжособові відносини Група як соціально-психологічне явище – об’єднання двох і більше людей, які виконують спільну діяльність для досягнення спільної мети |
Складні соціальні організації включають безліч дрібних і великих груп, в яких здійснюється безпосередня взаємодія працівників, керівників і виконавців при виконанні певних видів діяльності: учбової, виробничої, спортивної, політичної тощо.
Види груп
Оскільки поняття групи охоплює різні аспекти людської діяльності, види груп диференціюються за різними логічними підставами.
І. За характером контактів |
А. Реальні (контактні) групи характеризуються наявністю безпосередніх контактів у спільній діяльності: група студентів, футбольна команда, колектив вузівської кафедри, військовий підрозділ. Великі реальні групи підрозділяються на декілька контактних груп (по 5-7 осіб), в яких складаються найбільш щільні особисті взаємодії. Б. Умовні групи – це об'єднання людей за певною загальною умовною ознакою, що не передбачає реальних контактів між її членами. Наприклад, за професійною (інженери, юристи), за віковою (підлітки і хлопці), національною, статевою та іншими ознаками. Люди, що включаються дослідниками в ці групи, не мають ніяких прямих контактів і можуть ніколи не зустрічатися, нічого не знати конкретно один про одного. Вони взаємодіють з іншими людьми у властивих їм реальних групах, і саме по характеру наявних контактів вони включаються у певного вигляду умовні групи. |
ІІ. За кількісною ознакою |
А. Мала група – це сукупність людей, що спільно виконують певну цілеспрямовану діяльність і що мають безпосередні контакти відповідно до характеру вирішуваних завдань (технічних, економічних, наукових та ін.). Прикладом малих груп може служити екіпаж літака, виробнича бригада, спортивна команда, шкільний клас, сім'я. Мала група зазвичай включає в свій склад від 2-3 до 30-40 чоловік. Б. Велика група - це крупне соціальне об'єднання, що включає до 100 чоловік і більш. Велика група може бути:
|
ІІІ. У зв'язку з процесами соціалізації особистості в онтогенезі і послідовністю вибору людиною конкретних групових контактів |
А. Первинні (контактні) групи – це такі об'єднання, в які люди включаються на перших етапах соціалізації (сім'я, клас). Це, як правило, групи, які не вибирають, і в них індивід включається стихійно. Б. Вторинні (контактні) групи – це співтовариства, в які індивід включається на пізніших етапах свого розвитку, діставши попереднім вихованням можливість довільного вибору своєї подальшої діяльності, реалізації своїх життєвих цілей (вибір вузу, професії тощо). Саме контакти і впливи, отримані в первинних групах, значною мірою визначають вибір особистістю вторинних груп, які сприятимуть розвитку людини в бажаному нею напрямі. |
IV. За рівнем розвитку організації |
А .Дифузна група (від латин. diffusio – відмінність, розсіювання) – це сукупність людей, в якій відсутня згуртованість на основі загальних ціннісних орієнтації і спільної продуктивної діяльності. Такі групи виникають як випадкові ситуативні об'єднання людей: глядачі в театрі, черга, пасажири автобуса і тому подібне Б. Асоціація (від латин. assotiatio – з'єднання) – група, в якій відсутня об'єднуюча її продуктивна діяльність, чітка організація і управління, а ціннісні орієнтації не усвідомлені, нестійкі, ситуативні, міжособові відносини виявляються тільки в умовах безпосереднього групового спілкування. Такі об'єднання схильні до текучості, нестійкості. В. Корпорація (від латин. corporatio – об'єднання) – це група, яка характеризується замкнутістю, авторитарністю управління, протиставляє себе іншим соціальним спільнотам на основі своїх вузьких особистих, корисливих інтересів. Управління корпорацією здійснюється її лідерами авторитарними методами за рахунок придушення особистості інших членів співтовариства. Г. Колектив (від латин. collectivus – збірний) – це контактна група з позитивною соціальною орієнтацією, згуртованістю, загальними ціннісними орієнтаціями, високим рівнем організованості, згуртованості, психологічної сумісності. На відміну від звичайних малих груп для колективу характерні наступні ознаки:
|
V. За значущістю конкретної групи для особистості |
А. Група включення – це мала контактна група, в яку включений конкретний індивід і яку він завжди оцінює з точки зору реалізації своїх можливостей, своїх соціальних позицій, рівня домагань, а також дає йому певну оцінку. Б. Референтна (від латин. referre – повідомляти) - це реальна або умовна група, яку індивід вважає для себе еталонною, на норми і цінності якої він орієнтується у своїй поведінці і самооцінці. Індивід може вважати референтною свою групу, в яку він реально включений. Він може вважати еталонною будь-яку іншу реальну групу, до якої хотів би належати (наприклад, для спортсмена еталонною групою може служити престижна спортивна команда, для ученого – відома дослідницька лабораторія). Референтна група може виконувати дві основні функції:
|
VI. Відповідно до суспільного статусу |
А. Формальна (офіційна) група формується по волі інших соціальних вищестоящих груп (організацій) відповідно до потреб суспільства, завдань організації праці, підготовки кадрів тощо. Ознаками формальної групи є:
Б. Неформальна (неофіційна) група зверху ніким не організовується, а виникає спонтанно на основі симпатій, що з'являються між людьми, схожих інтересів, дружби. Неформальні групи можуть складатися як усередині формальних груп (на основі загальної професійної спрямованості), так і виступати як ізольовані співтовариства поза сумісної професійної спрямованості (на основі спільних інтересів). Загальними ознаками неофіційних груп є:
|