Види запам’ятання

Відповідно до зазначених закономірностей і переважного функціонування того чи іншого виду пам’яті виділяють наступні види запам’ятання.

1. За характером цілей.
Мимовільне	Визначається відсутністю цілі і характером подразника (новий вибірковий, контрастний)
Довільне	Визначається наявністю цілі, необхідністю інформації та вольовими зусиллями щодо організації запам’ятання
2. За мірою осмислення інформації
Механічне	Запам’ятання матеріалу, смисл якого суб’єктом не усвідомлюється («зазубрювання»).
Асоціативне	Запам’ятання матеріалу за допомогою встановлення асоціативних зв’язків (пов’язування його з певним матеріалом, який для суб’єкта має особистісний смисл).
Логічне (смислове)	Запам’ятання матеріалу не буквально, дослівно, а через виділення його суттєвого смислу (логіки).
3. За змістом матеріалу
Рухове	Запам’ятання різних рухів та систем рухів. Забезпечує формування практичних і трудових навичок, а також навичок ходи, письма тощо.
Емоційне	Запам’ятання почуттів та емоційних станів. Емоції та почуття, що пережиті людиною і збережені у пам’яті, виступають або як спонукання до певної дії, або як такі, що утримують від дій, що у минулому призвели до негативних переживань.
Образне	Запам’ятання образів, що виникають в результаті сприймання: Зорове запам’ятання Слухове запам’ятання Дотикове запам’ятання Нюхове запам’ятання Смакове запам’ятання
Абстрактно-логічне	Запам’ятання думок, що відображають смисл і логіку ситуацій, подій, явищ, повідомлень, текстів, причому ці смисл і логіка виражені словом.

Характеристика збереження і забування

Збереження – процес пам’яті, який полягає в утриманні інформації в індивідуальному досвіді людини до того моменту, коли її необхідно використати в діяльності. Якщо при необхідності використання інформації людина не може її актуалізувати (пригадати), то це свідчить про те, що стосовно цього матеріалу відбувся процес забування.

1. Збереження інформації в індивідуальному досвіді людини визначається такими факторами:

• Організація процесу запам’ятання цієї інформації. Якщо інформацію було закріплено на довільному рівні з використанням логічних мнемічних дій, то її збереження буде тривалішим і більш точним.

• Дозування інформації при запам’ятанні. Частка збереження матеріалу після певного проміжку часу знаходиться у зворотній пропорційній залежності до об’єму цього матеріалу.

• Установка на збереження, тобто прогнозування людиною віддаленості моменту, коли їй цей матеріал буде необхідний. Чим більш віддаленим буде вважати людина цей момент, тим більш тривалим буде збереження.

2. Збереження інформації в пам’яті супроводжується певними змінами цієї інформації: краще зберігаються основні суттєві положення, менш повно зберігаються окремі смислові одиниці, найменш зберігаються текстуальний зміст. Тому матеріал, що зберігається у пам’яті, з часом набуває все більш узагальненого характеру.

3. Збереження інформації визначається тим, як часто і систематично використовується вона у діяльності людини. Якщо ця інформація не використовується людиною протягом тривалого часу, то вона забувається.

4. Забування відбувається нерівномірно («крива забування» Г.Еббінгауза): особливо інтенсивно забування відбувається відразу після заучування, а потім уповільнюється.

5. Забування визначається наступними факторами:

• Невикористання людиною інформації в діяльності.

• Характер інформації (складність, суперечливість, невідповідність мотивам, установкам, цінностям особистості).

• Вік людини.

• Інтерференція при запам’ятанні – негативний вплив попередньої діяльності (проактивне гальмування, тобто таке, що діє наперед) або, навпаки, наступної діяльності на зв’язки, що склалися у попередній діяльності (ретроактивне гальмування, тобто таке, що діє назад). Гальмування особливо виявляється тоді, коли попередня або наступна діяльність була складною чи схожою за змістом з теперішньої діяльністю, або потребувала великих вольових та емоційних зусиль.