10.2. Поняття і типи учіння

Слід зауважити, що у попередній класифікації не досить чітко розмежено поняття «учіння» та «научіння». Для уточнення необхідно визначити, що для людини існують два типи діяльності, у процесі якої відбувається оволодіння новими знаннями (тобто формування нового досвіду): Перший призводить до оволодіння знаннями, здійснюючі інші цілі (научіння), другий (учіння) – спеціально спрямований на оволодіння знаннями як на свою пряму мету. (С.Л. Рубінштейн).

Таким чином, учіння – це надбання досвіду в діяльності, яку детерміновано пізнавальними потребами, мотивами і цілями, тобто це активний і цілеспрямований процес засвоєння і присвоєння інформації

Процес учіння визначається тим, що формування будь-яких розумових дій неможливо без єдності таких двох аспектів (П. Я. Гальперін):

1. засвоєння орієнтувальної основи дій (ООД), тобто формування знань про спосіб визначення певного класу дій (загальна картина умов дій, відповідний цим умовам план, параметри і форми контролю дій, спосіб корекції виконання);

2. ступінь виконавчого засвоєння дій, який визначається з одного боку властивостями дії, з іншого – рівнем володіння цією дією.

Характер засвоєння ООД визначає успішність виконання дії. ООД може складатися по-різному. Відповідно до способу її формування. П. Я. Гальперін визначає три типи учіння

1. Учіння методом спроб та помилок. Пошук ООД відбувається стосовно до виконання конкретної одиничної дії у конкретних умовах. Така основа виконання дії є нестійкою та при зміні умов виявляється недоцільною. Такому типу орієнтації відповідає учіння, при якому процес засвоєння розумових дій здійснюється методом спроб та помилок: повільно, з великою кількістю помилок, залежить від конкретних особливостей дії та умов її виконання.

2. Алгоритмічний тип учіння. Пошук ООД спирається на готовий план виконання дії в межах якого відбувається програмований пошук основних орієнтирів виконання конкретної дії. Формування розумової дії відбувається швидко і безпомилково. Така дія більш стійка, але при умовах, які не передбачено планом, стає недоцільною. Виникає необхідність пошуку нових форм реалізації ООД.

3. Творчій тип учіння. Суб'єкт учіння сам оволодіває методом пошуку орієнтирів, які виступають спільними для всіх дій, що забезпечують розв’язання певного класу дій. При цьому він може самостійно скласти ООД для будь-якої конкретної дії через аналіз внутрішньої структури нового об’єкта.

10.3. Поняття і види навчання

Якщо засвоєння нової інформації здійснюється індивідом не самостійно, а його організує та спрямовує інша людина, то це є навчанням.

Навчання – процес активної взаємодії того, хто навчає, і того, кого навчають, внаслідок якої в останнього формуються певні знання, уміння, навички

Причому, в процесі такої взаємодії кожен з її учасників виконує відповідно власну діяльність, спрямовану на реалізацію спільної мети (знання і навички того, кого навчають). Індивідуальна діяльність того, кого навчають є учінням, а того, хто навчає, – керуванням цього учіння.

Функціональна структура такого керування наступна:

• формування мети навчання;

• виявлення актуального рівня готовності учнів до навчання: психологічного та інтелектуального;

• розробка програми навчального впливу;

• реалізація навчального впливу;

• по каналу зворотного зв’язку отримання інформації про результати навчання;

• обробка інформації, яку отримано по каналу зворотного зв’язку та вироблення коригуючих впливів;

• реалізація коригуючих впливів.

Два останні компоненти можуть здійснюватися неодноразово, до тих пір, коли буде реалізоване навчальна мета.

Ситуацію взаємодії в процесі навчання залежно від навчальної мети, власних індивідуальних особливостей та від особливостей того, кого навчають. визначає і задає той, хто навчає.

Отже, залежно від характеру ситуації навчальної взаємодії виділяють наступні види навчання.