![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Передмова
- •Тема 1. Поняття і структура діяльності
- •1.1. Поняття «активність» і «поведінка»
- •1.2. Рівні поведінки
- •Психічна регуляція поведінки різних рівнів
- •1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
- •1.4. Психологічна структура діяльності
- •Тема 2. Мотиваційний компонент діяльності
- •2.1. Поняття, функції і види потреб
- •Функції потреб
- •Види потреб
- •2.2. Поняття і види мотивів
- •Види мотивів
- •2.3. Теорії мотивації діяльності
- •2.4. Ієрархія потреб особистості
- •Потреби в порядку їхньої послідовності
- •Піраміда ієрархії потреб особистості (за а.Маслоу)
- •Тема 3. Операційний компонент діяльності
- •3.1. Поняття, психологічна структура і види дій
- •Психологічні компоненти дії
- •Види дій
- •3.2. Поняття, види і властивості операцій
- •Види операцій
- •Властивості операцій
- •3.3. Поняття, властивості і види рухів
- •Властивості рухів
- •Види рухів
- •3.4. Інтеріоризація та екстеріоризація дій
- •Поетапне формування розумових дій
- •3.5. Поняття, структура, формування навички
- •Формування навичок
- •Структура навички
- •Види вправлянь
- •Етапи формування навички
- •3.6. Взаємодія навичок
- •Види переносу навичок
- •3.7. Поняття, етапи формування умінь
- •Етапи формування умінь
- •Тема 4. Психологічні механізми когнітивної діяльності
- •4.1. Перцептивна діяльність
- •Структура перцептивної діяльності
- •Психологічна природі відчуттів
- •Виникнення відчуттів
- •Види відчуттів
- •Властивості відчуттів
- •Чутливість, пороги чутливості, змини чутливості
- •Різновиди адаптації
- •Психологічна природа сприймання
- •Відмінності процесів відчуттів і сприймання
- •Моторний компонент сприймання
- •Властивості сприймання
- •Види сприймання
- •Принципи організації сприймання
- •4.2. Мнемічна діяльність
- •Теорії пам’яті
- •Структура мнемічної діяльності
- •Характеристика запам’ятання
- •Види запам’ятання
- •Характеристика збереження і забування
- •Види збереження
- •Характеристика процесу відтворення
- •Види відтворення
- •Індивідуальні відмінності мнемічної діяльності
- •Індивідуальні властивості мнемічної діяльності
- •4.3. Мислительна діяльність
- •Структура мислительної діяльності
- •Психологічна природа мислення
- •Характеристики мислення
- •Змістові та формальні аспекти мислення як процесу
- •Логічні (змістові) компоненті мислення
- •Формальні (операційні) компоненти мислення
- •Інтелект
- •Шляхи інтелектуальної адаптації
- •Структура інтелекту
- •Види інтелекту
- •Індивідуальні особливості інтелекту
- •4.4. Імажитивна діяльність
- •Структура імажитивної діяльності
- •Психологічна природа імажитивної діяльності
- •Порівняльна характеристика мислення та уяви
- •Імажитивні операції (операції уяви)
- •Види уяви
- •Творча діяльність і креативність особистості
- •Етапи творчої діяльності
- •Креативність особистості
- •Тема 5. Психологічні механізми регуляції діяльності: атенційна регуляція діяльності
- •5.1. Психологічна природа уваги
- •Функції уваги
- •Фізіологічні механізми уваги
- •5.2. Види уваги
- •Психологічні властивості видів уваги залежно від характеру походження та способу здійснення
- •5.3. Властивості уваги
- •Тема 6. Психологічні механізми регуляції діяльності: емоційно-вольова регуляція діяльності
- •6.1. Психологічна природа волі
- •Структура саморегуляції
- •Функції волі
- •6.2. Види і структура вольових дій
- •Структура простої вольової дії
- •Структура складної вольової дії
- •6.3. Вольові якості особистості
- •6.4. Поняття про емоції та почуття
- •Визначення емоцій та почуттів
- •Взаємозв’язок емоцій та почуттів
- •6.5. Механізм емоційної регуляції поведінки
- •6.6. Види емоцій та почуттів Види почуттів
- •Види емоцій
- •Тема 7. Особистість як суб’єкт діяльності
- •7.1. Поняття «людина», «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •Рівні репрезентації особистості
- •7.2. Фактори розвитку особистості
- •7.3. Структура особистості
- •Фактори розвитку підструктур особистості
- •Структура особистості (за з. Фрейдом)
- •Структура особистості (за н.І.Рейвальд)
- •Спрямованість
- •Спрямованість
- •Тема 8. Індивідуальний стиль діяльності
- •8.1. Психологічна сутність індивідуального стилю діяльності
- •8.2. Темперамент: поняття, психофізіологічна природа, прояв у діяльності
- •Властивості психічних явищ
- •Прояв темпераменту особистості у діяльності
- •8.3. Характер: поняття, психологічна природа, структура, властивості
- •Психологічна природа характеру
- •Структура характеру
- •Форма характеру
- •Властивості характеру
- •8.4. Здібності: поняття, психологічна природа, детермінація, види
- •Психологічна природа здібностей
- •Детермінація здібностей
- •Види здібностей
- •Тема 9. Види діяльності: гра
- •9.1. Різні підходи до психологічної природи гри
- •9.2. Психологічні особливості гри як виду діяльності
- •Психологічні характеристики гри
- •9.3. Види ігор та їхня психологічна характеристика
- •9.4. Значення гри у психічному розвитку особистості
- •Тема 10. Види діяльності: научіння, учіння, навчання
- •10.1. Поняття та види научіння
- •Види научіння
- •10.2. Поняття і типи учіння
- •10.3. Поняття і види навчання
- •Ситуація готового надання
- •Ситуація спрямованої пізнавальної активності.
- •Ситуація природного саморуху.
- •Тема 11. Види діяльності: праця, професійна діяльність
- •11.1. Психологічне розуміння поняття «праця»
- •11.2. Суспільна природа праці
- •11.3. Психологічні ознаки праці
- •11.4. Поняття і структура професійної діяльності
- •Структура професійної діяльності
- •Класифікація різних видів професійної діяльності
- •11.5. Професіографія
- •Загальна схема для розробки комплексної професіограми
- •Зовнішні фактори:
- •Внутрішні фактори:
- •11.6. Професійна придатність і професійне становлення особистості Професійна придатність
- •Професійне становлення особистості
- •Фактори професійної самоактуалізації
- •Успіх у професійній діяльності
- •Динаміка професійного успіху
- •Психотехніка професійного успіху
- •Початок професійної діяльності
- •Рівень мотивації робітника та професійний успіх
- •Ефективний темп професійного успіху
- •Прогнозування та професійний успіх
- •Фактор цілеполягання на професійний успіх
- •Успішні стратегії побудування професійної кар’єри
- •Тема 12. Соціально-психологічні механізми професійної діяльності
- •12.1. Поняття і види груп Поняття про групу
- •Види груп
- •12.2. Внутрішньогрупові процеси у малій шрупі
- •Види взаємодії у групі
- •Фази розвитку особистості в умовах групової взаємодії
- •Соціально-психологічний клімат групи
- •12.3. Структура соціальної влади малої групи
- •Психологічна сутність феномену лідерства
- •Психологічна сутність феномену керівництва
- •Авторитет керівника
- •12.4. Стилі керівництва
Психічна регуляція поведінки різних рівнів
Етапи психічного відображення |
Рівні поведінки |
||
Інстинктивна поведінка |
Умовно-рефлекторна поведінка |
Свідома поведінка |
|
Відображення зовнішнього середовища |
Мимовільне відображення біотичних (життєво важливих) подразників |
Мимовільне від ображення біотичних та умовних подразників, а також їх безпосередніх зв’язків |
Свідоме вибіркове цілеспрямоване відображення будь-яких подразників, а також їхніх суттєвих властивостей і внутрішніх зв’язків |
Планування реакції на зовнішні подразники |
Відсутнє |
Відсутнє |
Свідоме планування дій у формі внутріш-нього плану: формування реакції, співставлення з попереднім досвідом, урахування умов діяльності |
Реалізація запланованих дій |
Відбувається на основі програми, яка є генетично запрограмованою |
Відбувається на основі програми, яка складається прижиттєво в певних умовах існування |
Свідомо регульоване виконання запланованих дій |
Коригування поведінки |
Відсутнє |
Відсутнє |
Коригування поведінки у випадку недосягнення мети або зміни умов діяльності |
1.3. Людська діяльність як особлива форма людської активності
При розгляді свідомої поведінки як форми прояву активності, властивої тільки для людини, в психології використовується термін «діяльність». Діяльність є динамічною системою взаємодії суб’єкта зі світом, в процесі якої відбувається виникнення і втілення в об’єкті психічного образу та реалізація опосередкованих ним відношень суб’єкта до предметної дійсності.
Основними характеристиками діяльності є предметність і суб’єктність, які взаємопов’язані та взаємодоповнюють і зумовлюють одна одну.
Специфіка предметності діяльності полягає в тому, що об’єкти зовнішнього світу не безпосередньо впливають на суб’єкта, а лише тоді, коли вони перетворені в процесі діяльності, завдяки чому досягається більша адекватність їх відображення у свідомості. Філогенетичні (тобто історичні) передумови предметності виявляються у зумовленості поведінки тварин не будь-якими впливами оточення, а певними властивостями об’єктів, ключовими (тобто біологічно значущими) подразниками, що виокремилися в ході еволюції виду і служать для задоволення тих чи інших біологічних потреб. У своїй розвинутій формі предметність властива виключно людській діяльності. Вона виявляється у соціальній зумовленості діяльності людини; у її зв’язку зі специфічними знаннями, що зафіксовані в певних схемах дій, закріплених відповідними способами використання знарядь праці; у поняттях мови; у соціальних ролях; у соціальних цінностях та нормах.
Суб’єктність діяльності виражається у наступних аспектах активності суб’єкта: у зумовленості психічного образу попереднім досвідом, потребами, установками, емоціями, цілями і мотивами, що визначають спрямованість та вибірковість діяльності; в особистому сенсі (тобто «значення для мене»), який надається різними подіям, вчинкам та діям мотивами суб’єкта.
Отже, діяльність людини є свідомою поведінкою, через яку вона адаптує зовнішній світ згідно з власними потребами. Але тільки цією характеристикою природа діяльності не обмежується. Якщо поведінка тварин, як інстинктивна. так і умовно-рефлекторна цілком визначається безпосереднім оточенням, то поведінка і діяльність людини вже з перших років регулюється досвідом усього людства та вимогами суспільства. Виходячи з цього визначаються відмінні психологічні риси людської діяльності.
Перша з цих відмінних рис полягає в тому, що зміст діяльності людини не визначається тільки потребою, що її викликала. Потреба спонукає до діяльності, стимулює її, а зміст діяльності визначаються метою, яка усвідомлюється суб’єктом і зумовлюється суспільними умовами, вимогами та досвідом суб’єкта. Таким чином, перша відмінна риса людської діяльності полягає в наступному: діяльність породжується потребами як джерелом активності, а керується усвідомленою метою як регулятором активності.
Друга відмінна риса людської діяльності визначається тим, що способи досягнення поставленої мети залежать не від потреб індивіда, а від об’єктивних властивостей речей, які вин використовує в процесі діяльності. Причому успішність досягнення мети зумовлюється тим, як точно і суттєво відображені у психіці людини ці об’єктивні властивості речей, тобто діяльність людини безпосередньо пов’язана з пізнавальними процесами.
І нарешті, діяльність має бути підтримана та стимульована до того моменту, коли буде досягнуто мету, що відбувається завдяки вольовим процесам, які здійснюють регуляцію і корекцію дій відповідно до цієї мети та умов предметної ситуації. У цьому полягає третя відмінна риса людської діяльності.
Для того, щоб повністю зрозуміти психологічну природу діяльності, необхідно виявити в активності людини наявність усвідомленої мети. Всі інші сторони діяльності – мотиви, способи виконання, відбір та переробка необхідної інформації – можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Вони можуть також усвідомлюватися неповністю і навіть невірно. Наприклад, дитина не завжди усвідомлює потреби, що спонукають його до гри, а молодший школяр – мотиви своєї учбової діяльності. Дорослі люди також інколи вважають справжніми другорядні мотиви, які «маскують», реальні спонукання помилкової або, такої, що суперечить соціальнім та особистим нормам, поведінки.
Не тільки мотиви, але й багато мислительних процесів, які привели до вибору тих чи інших аспектів діяльності, далеко не повністю усвідомлюються людиною. Щодо способів здійснення діяльності, то більшість з них, як правило, регулюються без участі свідомості. Прикладом цього можуть служити будь-які звичні дії: ходьба, мовлення, письмо тощо. Міра то повнота відображення всіх цих планів діяльності у свідомості визначають рівень усвідомленості відповідної діяльності.
Яким би не був цей рівень усвідомленості діяльності, усвідомлення мети завжди залишається її необхідною ознакою. У тих випадках, коли ця ознака відсутня, не існує й діяльності у суто людському сенсі, а має місце імпульсивна поведінка. На відміну від діяльності імпульсивна поведінка керується безпосередньо потребами та емоціями, вона виражає лише афекти (тобто емоційні переживання) та потяги індивіда. Так, наприклад, імпульсивно діє людина, обурена гнівом або засліплена сильною пристрастю. Імпульсивність поведінки не означає її без свідомості. Але при цьому усвідомлюється та регулює поведінку лише особистий мотив людини, а не його суспільний зміст, який має бути втілений у меті.
Отже, враховуючи усі визначені особливості, феномен діяльності можна визначити наступним чином.
Діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична форма прояву людської активності), що регулюється усвідомленою метою |