38. Сутність самодіяльного туризму

Самодіяльний туризм – це подорожі активних способів пересування, що організовуються туристами самостійно.

Самодіяльний (неорганізований) туризм - специфічний вид суспільної туристської діяльності, що здійснюється на добровільній самодіяльній (аматорській) основі. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей.

Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах любителів пішохідних, спелеологічних, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Самодіяльний туризм грунтується на діяльності добровільних туристських об'єднань, спілок і туристських клубів, які створюють власні нормативні акти, що регулюють туристську діяльність, проводять походи, туристські зльоти та змагання, видають власну туристську методичну літературу та періодичні видання.

Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання навколишнього середовища, охорону природи, вивчення пам'яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Самодіяльний туризм поєднує форми краєзнавчої та екскурсійної діяльності, суспільно корисну роботу за дорученням науково-дослідних, природоохоронних та інших організацій, а також організацію і проведення туристських зборів і змагань, самодіяльна і технічна творчість, начання туристських кадрів.

Самодіяльний туризм має програмно-нормативні основи, що визначають напрями, характер, зміст туристської суспільної практики, вимоги по оволодінню туристськими вміннями та навичками («Кодекс мандрівника», «Правила організації самодіяльних туристських подорожей »та ін.) Всі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристських спортивних походів. Обмеження правилами і нормами необхідно для створення керованої системи самодіяльного туризму

39. Форми туристських подорожей

Туристські подорожі проводяться шляхом формування туристських груп у різноманітних організаційних формах: прогулянки,екскурсії, експедиції, походи.

Прогулянка - найпростіша форма туристсько-краєзнавчої роботи. Прогулянки організують у ліс, на річку, в гори і т.д. Вони не потребують особливих витрат і спеціального туристичного спорядження. Прогулянки найчастіше проводять з учнями молодших класів. Екскурсія - це колективне відвідування визначних місць з освітньою, навчально-виховною, науковою або розважальною метою. Тривають екскурсії в середньому до однієї доби. Вони чітко поділяються на три типи: на природу, до сфери господарської діяльності, у сферу культурної діяльності.

Навчальна (програмна) екскурсія - це запланований програмою короткочасний вихід учнів у навколишній світ для ознайомлення з конкретними об'єктами, типовими явищами і процесами, які підтверджують теоретичні положення, що розглядаються на заняттях. Краєзнавча позапрограмна екскурсія – організований вихід або поїздка групи учнів з метою вивчення свого краю.

Загальноосвітяі екскурсія - це вихід або поїздка на об'єкти культури, природи чи господарства самодіяльної групи учнів під керівництвом екскурсовода з метою розширення кругозору і підняття загального культурного рівня екскурсантів.

Похід - це подорож організованої групи учнівської та студентської молоді або дорослих туристів з використанням активних форм пересування за визначеним маршрутом, під час проходження якого можливе подолання природних перешкод: перевалів, порогів, печер і т.п. різних категорій і ступенів складності. Туристичний похід, як правило, переслідує кілька цілей, в яких домінуюча мета обумовлює туристський маршрут, тривалість подорожі, спосіб пересування, тип тимчасового житла й інші умови. У свою чергу мета і умови подорожі визначаються матеріальними можливостями, станом здоров'я, віком і культурним рівнем, а також матеріально-технічною базою групи.

 В поході проявляється вміння долати труднощі, люди навчаються колективізму і взаємодопомоги, в них зростає дисциплінованість і напористість.

Похід особливо цінний, оскільки дуже часто в поході люди розкриваються зовсім з іншого боку, ніж у школі чи на роботі. Похід дозволяє глибше зрозуміти натуру людини, налагодити відносини. Основна відмінність туристського походу від екскурсії полягає в тому, що в туристичному поході проводяться спостереження різноманітних об'єктів, явищ і процесів, які зустрічаються на маршруті, по заздалегідь складеному плану, тоді як екскурсія передбачає вивчення точно відібраних об'єктів за спеціальною програмою.

Експедиція - це подорож, яка проводяться з учнівською та студентською молоддю з метою вивчення історії рідного краю, навколишнього середовища, явищ соціального життя, цивілізації, дослідження географічних, етнографічних, історичних об'єктів з використанням технічних засобів пересування або без них. Експедиції в залежності від мети та напряму роботи можуть бути краєзнавчі, наукові тощо.

Від походів експедиції відрізняються більш комплексними навчально-виховними завданнями, а також тривалістю. В системі краєзнавчої роботи експедиції виступають, як більш складний у порівнянні з екскурсіями та походами вид подорожі. Тому в експедіціях з дітей беруть участь тільки старші підлітки, які вже мають досвід виробничо-екскурсійних занять і проявляють підвищений інтерес до досліджень. Експедиція дає можливість учням оволодіти елементарними прийомами дослідницької роботи в польових умовах, розвинути ініціативу і самодіяльність. Під час проведення експедиції можливе подолання природних ських перешкод (перевалів, порогів, печер тощо). Ділянки маршруту експедицій, які відповідають вимогам до туристсько- спортивних походів, розглядаються як маршрути з активними способами пересування. Категорія складності (к.с.) для таких маршрутів встановлюється, як і для туристсько-спортивних походів.

Тематика шкільних краєзнавчих експедицій різноманітна і залежить, головним чином, від потреб місцевих наукових і господаррських установ в матеріалах краєзнавчого характеру, від зв’язків школи з організаціями, рівня наукової підготовки вчителя і старшокласників. Уміло поставлена краєзнавчо-експедиційна справа приносить юним дослідникам задоволення від суспільної значущості та корисності виконаної роботи. Усвідомлення цього підвищує почуття відповідальності за доручену справу, розвиває активність, ініціативу і самостійність, зміцнює дисципліну.