71. Прийняття і структура Судових статутів 1864 року.

Дореформена система судоустрою та судочинства не задовольняла представників нових, буржуазно-капіталістичних відносин. Ставало очевидним, що надалі не може зберігатися судова система, охоплена такими негативними явищами, як свавілля, хабарництво, невігластво чиновників, велика чисельність судових інстанцій, негласний, інквізиційний процес тощо.

Отже, Судова реформа 1864 р. яку почали розробляти з 1850 р., відбулася з метою запровадження «суду скорого, правого, милостивого і рівного для всіх підданих». Як зазначалося в імператорському Указі, реформа здійснювалася для піднесення судової влади, надання їй належної самостійності, утвердження поваги населення до закону, без якої неможливий громадський добробут і яка повинна бути постійним керівником дій всіх і кожного від вищого до нижчого.

Реформа була проведена 20 листопада 1864 року на підставі Судових статутів - після розгляду в Державній раді цар затвердив для запровадження 4 акти:

• про заснування судових установлень;

• статути кримінального судочинства

• статути цивільного судочинства;

• статут про покарання, що накладались мировими суддями.

Судові статути передбачали створення позастанових установ двох типів – загальних та мирових судів. В цих документах проголошувалось відокремлення суду від адміністрації, яке забезпечувалось:

-незмінністю суддів та судових слідчих;

-створення всестанових судових органів;

-рівність всіх перед судом;

-засновувався суд присяжних;

-виборністю мирових суддів;

-встановленням прокурорського нагляду за законністю судочинства.

Сам порядок судочинства перебудовувався на основі демократичних принципів: змагальності, гласності, усності, права звинуваченого на захист, незалежності і незмінності суддів, рівності всіх перед законом, гласність, усність. Засновувалася адвокатура, була проведена реорганізація прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки феодально-станового судочинства (станові суди - церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини).Реформа 1864 p. створила подвійну систему судів: мирові суди - одноособовий мировий суддя, повітовий з'їзд мирових суддів і Сенат та загальні суди - окружні суди, судові палати і Сенат. Мирові суди створювалися для розгляду дрібних кримінальних та цивільних справ. Останні вирішувались мировими суддями одноосібно у порядку скороченого судочинства. В системі загальних судів першою інстанцією був окружний суд. Як правило, судовий округ співпадав з територією губернії. Саме в окружному суді розглядалася основна маса судових справ. По справах, що розглядалися за участю присяжних засідателів, списки яких складали земські та міські управи, погоджені з губернатором або градоначальником, судовим засіданням керував голова колегії коронних суддів(судових чиновників). Іншою інстанцією з усіх кримінальних та цивільних справ виступали судові палати, кожна з яких керувала діяльністю 8-10 окружних судів. Разом з тим, судова палата як І інстанція розглядала справи щодо обвинувачення в злочинах державних, посадових та деяких інших осіб. Найвищою судовою інстанцією став Сенат, в якому були створені касаційні департаменти. Крім того, при Сенаті в 1877 році було засновано Особливе присутствіє для розгляду найважливіших справ. Принципові зміни відбулися у процесуальному праві. Важливе значення мало проголошення у кримінально-процесуальному праві презумпції невинності. За ним будь-яка особа, підозрювана або обвинувачувана у вчинені злочину, вважалася невинною доти, поки її винність не доведена судом. Розгляд цивільних справ відбувався відповідно до принципів, усності, гласності, змагальності. У суді могли брати участь адвокати (присяжні повірені). Допускалося примирення сторін. Протягом 80-х на початку 90-х ХІХ ст. було здійснено широкомасштабні заходи щодо перегляду реформ 60-70-х років. В історії вони дістали назву “Контрреформи”.