69. Земська реформа 1864 року та її запровадження у Правобережній Україні.

Положення про губернські і повітах земські установи, буржуазна реформа, викликана необхідністю пристосувати самодержавних буд Росії до потреб капіталістичного розвитку, прагненням царизму привернути на свій бік лібералів в боротьбі з революційним рухом. Проект З. р. розроблявся з 1859 комісією при міністерстві внутрішніх справ (голова Н. А. Мілютін, з 1861 — П. А. Валуїв ). Підписане царем «Положення» про земські установи відобразило різні інтереси дворянських угрупувань. Згідно «Положенню» 1864, створювалися губернські і повіти земські збори і земські управи . В основу виборчої системи були покладені виборне, майновий (ценз) і станове почала. Виборці ділилися на 3 курії: землевласників повітів, міських виборців і виборних від сільських суспільств. Правом участі у виборах по 1-ій курії користувалися власники не менше чим 200 дес.(десятина) землі, власники промислових, торгівельних підприємств або ін. нерухомого майна на суму не нижче 15 тис. крб. або що приносить дохід не менше 6 тис. крб. в рік, а також уповноважені від землевласників, суспільств і установ, що володіли не менше 1 / 20 цензу 1-ої курії. Виборцями міської курії були особи, що мали купецькі свідоцтва, власники підприємств або торгівельних закладів з річним зворотом не нижче 6 тис. крб., а також власники нерухомої власності на суму від 500 крб. (у невеликих містах) до 3 тис. крб. (у крупних містах). Від виборів, т. о., відсторонялися робітники, дрібна буржуазія, інтелігенція. Вибори по селянській курії були багатоступеневими: сільські суспільства вибирали представників на волосний схід, ті — вибірників, а останні — голосних в земські збори повіту. Губернські голосні обиралися на земських зборах повітів. Система виборів забезпечувала значне переважання в земствах поміщиків. Головами губернських і повітів з'їздів були предводителі дворянства.. Земська реформа (1864) передбачала створення виборних місцевих органів самоуправління—земств. Земські установи були створені в усіх губерніях України, крім Правобережжя, де чимало поміщиків брало участь у польському національно-визвольному русі. Лише в 1911 р. земства були запроваджені і на Правобережжі. Земські органи мали повноту влади та опікувалися місцевою промисловістю й торгівлею, школами, лікарнями, статистикою, страхуванням, будівництвом шляхів тощо. царські реформи багато важили для України. Вони законодавчо закріпили громадянські права населення, розширили його можливості брати активну участь у підприємницькій і торговельній діяльності, сприяли розвиткові народного господарстваВелике значення мала діяльність земств у галузі сільського господарства. Земство мало багато досвідчених агрономів, ветеринарів, виписувало сільськогосподарські машини, які давало селянам «на прокат» або організовувало їх продаж. Щоб заохотити селян до плекання худоби, земства влаштовували скотарські виставки і преміювали кращі експонати. Земства сприяли піднесенню рільництва, поширюючи ліпші ґатунки збіжжя та пропагуючи нові сільськогосподарські культури. Багато уваги приділялось на меліорацію – осушування багнищ, заліснювання ярів, вирощування лісів. У функції земств також входило піклування про шляхи сполучення, про налагодження торгівлі рільничими продуктами, а головне збіжжям. Вони тримали зв'язки з закордоном і мали елеватори для експорту збіжжя. В 1864-му році земства були засновані тільки на Лівобережній і Південній Україні. На Правобережжі земства поширились лише в 1911 році, бо уряд боявся дати можливість польському шляхетству впливати на самоуправління цього краю. Брак земських установ протягом 37-ми років негативно відбився на освіті, економіці, а головне, на національній свідомості населення правобережних губерній.