- •1.Суспільно-політичний устрій Скіфської держави.
- •3. Держава антів. Її суспільно-політичний лад.
- •4. Формування державності у східних слов’ян та утворення Київської держави
- •7. Державний лад Київської держави
- •8.Джерела права:
- •10. Цивільне право за Руською правдою.
- •11.Кримінальне право за руською правдою.
- •12. Суд і судочинство у Київській державі.
- •14. Особливості суспільного ладу Галицько-Волинської держави.
- •15.Центральні органи влади і управління Галицько-Волинської держави.
- •16. Місцеві органи управління у Галицько-Волинській державі.
- •17. Судові органи і особливості правової системи Галицько-Волинської держави.
- •18. Литовське захоплення
- •19. Захоплення Галичини Польщею у 1349 році та його наслідки
- •20.Організація управління Галичиною у складі Польського королівства.
- •21Кревська, Городельська Люблінська і Берестейська унії. Їх причини і наслідки.
- •22. Утворення Речі Посполитої: причини і умови
- •1 Липня 1569р. – Люблінська унія Польщі та Литви
- •23. Правове становище українських земель в складі феодальної Речі Посполитої.
- •24. Центральні органи влади і управління Речі Посполитої та їх діяльність на українських
- •27. Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.
- •28.Характеристика сімейного права за Литовськими статутами
- •31. Судові органи і процесуальне право за Литовськими статутами
- •32. Трибунал Луцький:порядок формування, склад, причини ліквідації.
- •34. Ординація війська запорозького реєстрового 1638 року. Зміст і оцінка.
- •35.Утворення Гетьманщини 1648-54.
- •36. Рішення Переяславської Ради 1654 року та її політико-правові наслідки.
- •38. Суспільний устрій Гетьманщини.
- •39.Діяльність центральних органів Російської держави у Гетьманщині та їх антиукраїнський характер.
- •40. Організація і діяльність Малоросійських колегій в Україні.
- •41. Правління гетьманського уряду та його діяльність у Гетьманщині.
- •43.Місцеві органи влади і управління в Гетьманщині.
- •44. Магдебурзьке право та його поширення в Україні.
- •45. Польсько-литовське законодавство у Гетьманщині.
- •47. Судові органи Гетьманщини.
- •48. Кодифікація права Гетьманщини.
- •49. Причини ліквідації Запорізької Січі і створення Задунайської Січі.
- •51. Причини і наслідки складення Кодексу Гетьманщини 1743 року “Права, за якими судиться малоросійський народ”.
- •52. Джерела і структура Кодексу Гетьманщини 1743р.
- •55. Характер та особливості судового процесу Гетьманщини
- •56.Суд і розправа в правах малоросійських.
- •58. Характеристика судової реформи 1760-1763р.
- •59. Конституція Орлика
- •60. Галицький становий сейм 1775 р.: порядок формування, компетенція та діяльність.
- •62. Органи урядової адміністрації у Галичині і Буковині в складі Австрії
- •63.Органи крайового і місцевого самоврядування у складі Австро-Угорщини.
- •64. Галицьке намісництво: склад, компетенція і діяльність.
- •65. Галицький крайовий сейм: структура, компетенція і діяльність.
- •68. Селянська реформа та її запровадження в Україні.
- •69. Земська реформа 1864 року та її запровадження у Правобережній Україні.
- •71. Прийняття і структура Судових статутів 1864 року.
- •72. Місцеві судові установи за Статутами 1864 року.
- •73. Загальні судові установи за Статутами 1864 року.
- •75. Реорганізація прокуратури та заснування адвокатури за Статутами 1864 року.
- •76.Передумови відродження української держави після I світової війни
- •77. Проголошення Укранської Народної Республіки за Третім Універсалом Центральної Ради.
- •78. Виникнення Центральної Ради та її законодавча діяльність.
- •79. Державний лад і законодавство Гетьманату
- •80. Українська держава за Директорії
- •81. Утворення урср та її юридичне оформлення.
- •82. Утворення Галицької срр та її державний апарат.
- •83.Розпад Австро-Угорщини і проголошення зунр.
- •85. Судові органи зунр
- •86. Окупація західноукраїнських земель після Першої світової війни та її юридичне оформлення
- •87.Перша кодифікація законодавства урср 1922-1927рр. Та їх характеристика.
- •88.Друга кодифікація законодавства урср 1958-1984рр.
- •89. Конституція унр: структура та основні положення
- •90. Утворення урср та прийняття її першої конституції 1919 року
- •91.Утворення срср і зміни в конституційному законодавстві України
- •92. Характеристика конституції урср 1929 року.
- •93. Перебудова державного апарату і порядок його формування за конституцією урср
- •1937 Року.
- •94. Конституція урср 1978 року. Її зміни та доповнення.
- •95. Соціально-політичне становище Західної України в складі Польщі (1921-1939 рр.).
- •96. Соціально-політичне становище Північної Буковини у складі Румунії (1919-1940 рр.).
- •99. Державно-правові акти Народних Зборів Західної України.
- •100. Державне будівництво в західних областях урср
- •103 . Звільнення Північної Буковини і створення тимчасових органів влади і управління
- •104. Держбудівництво у пн. Буковині 1940-41р.
- •106. Створення упа та її діяльність.
- •107.Створення Української головної визвольної ради 1944 та її документи.
- •108. Перебудова державного апарату урср на воєнний лад у період Другої світової війни.
- •110. Трудове законодавство урср в роки Другої світової війни.
- •111.Кримінальне право в роки Другої світової війни.
- •112. Загарбання Закарпаття Чехословаччиною та його юридичне оформлення.
- •113. Соціально-політичне становище Закарпаття у складі Чехословаччини.
- •115.Звільнення Закарпаття від фашистських загарбників і створення органів народної влади
- •117. Законодавча діяльність Народної Ради Закарпатської України.
- •118. Юридичне оформлення возз’єднання Закарпаття з урср
- •119. Розпад срср і угода про ут ворення Співдружності незалежних держав.
- •120. Прийняття, зміст і значення Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.
- •121.Акт проголошення незалежності України. Його характеристика історичне значення.
- •122. Основні положення і значення конституції України від 1996р.
24. Центральні органи влади і управління Речі Посполитої та їх діяльність на українських
землях.
Вважалося, що сейм складається з трьох станів: короля, сенату і посольської ізби."Король у сенаті", таким чином, ставав частиною шляхетського сейму і під час його засідань був тільки головою сенату.
Роль сенату у складі вального сейму була більш значною, оскільки сенат об'єднував усіх вищих посадових осіб Речі Посполитої — воєвод, каштелянів, католицьких єпископів Литви і Польщі. Сенатори в сеймі не голосували, а по черзі оголошували свою думку з того чи іншого питання. На цій основі король або від його імені канцлер формулювали загальну думку сенаторів — "конклюзію" (закінчення).
Найбільш впливовою частиною вального сейму була посольська ізба. До її складу входило 170 делегатів — послів від земської шляхти. Серед них було 48 послів від Литви, які спочатку збирались усі в Слонимі, щоб узгодити свою діяльність на вальному сеймі*. Скликалася посольська ізба королівськими універсалами за кілька тижнів до відкриття сейму. Обрання послів у сейм здійснювалося на шляхетських сеймиках. Тут же депутатам надавалися накази, які відбивали вимоги шляхти. Отже, депутати посольської ізби були уповноваженими шляхти відповідного воєводства. Після закінчення роботи сейму посли звітували на повітових сеймиках.
Усі питання на сеймі Речі Посполитої вирішувалися одностайно, бо тут діяв принцип "вільної заборони".
Компетенція сейму була досить широкою. Він мав право приймати закони, запроваджувати нові податки, давати згоду на скликання посполитого рушіння, приймати послів іноземних держав, визначати основні напрямки зовнішньої політики.
Постанови сейму називалися конституціями. Оголошувалися вони від імені короля, але з обов'язковим нагадуванням про те, що прийняті вони у згоді з сенатом.
Для обрання короля Речі Посполитої збиралися особливі сейми: "конвокаційні", на яких вирішувалися питання про час і умови обрання короля; "елекційні", де обирали короля; "коронаційні", на яких відбувалася коронація і король давав присягу**.
Центральне управління у Речі Посполитої здійснювали король і вищі службові особи, причому Литва (князівство) і Польща (корона) в деяких випадках мали своїх власних сановників. Королівським двором відав коронний або великий маршалок. Його заступником був надвірний маршалок. Другою після маршалка посадовою особою вважався коронний (польський) канцлер, який відав разом з підканцлером королівською канцелярією. Поряд з ними діяв литовський канцлер князівства. Коронний підскарбій відав скарбницею корони, литовський — скарбницею князівства. Важливе місце у державному механізмі Речі Посполитої займав коронний гетьман, який очолював коронне військо. Ця посада завжди знаходилась в руках магнатів, які були володарями великих земельних маєтків переважно на українських землях
27. Характеристика цивільного права за Литовськими статутами.
Найбільш повну правоздатність мали держава, церква, монастирі, магнати. Вони могли вільно розпоряджатися майном,що їм належить. Деякі обмеження у правоздатності стосувалися шляхтичів. Міщани могли здійснювати всі види цив.-правових відносин, окрім купівлі феодальних маєтків,що оброблялися залежними людьми. Найбільш обмежені у правоздатності-залежні селяни. Лит.Статути вперше визначили вік повноліття.Чол.-18р.; жін.-15р за ІІ статутом і з 13р.-за ІІІ статутом. Основу регулювання цивільно-правових відносин становили норми речового та зобов’язального права, сімейне та спадкове право. Право власності на майно могло бути індивідуальним і колективним. Суб’єкти права власності-феодали. Серед об’єктів головне значення надавалося земельним ділянкам, які оброблялися залежними селянами. Обсяг правоздатності власника рухомого майна не мав обмежень. Щодо нерухомого-неоднакове, залежно від: 1. способу набуття прав на майно;2.правового режиму,в якому перебувало майно у попереднього власника. Способи набуття:первинний(заволодіння вільною землею,захоплення і присвоєння селянських земель).Обсяг правоздатності -необмежений; похідний(перехід майнових прав від однієї особи до іншої).Обсяг правоздатності-зумовлювався правами попереднього власника. Земельні володіння федалів:1.вотчини(до 1566р.заборонялосябез згоди родичів продавати більше тритини маєтку);2.маєтки, вислужені або отримані в користування(міг розпоряджатися лише з дозволу пана);3.куплені маєтки. Володіння, як і власність, підлягало судовому захисту. Застава нерухомого майна здійснювалася у формах:1.переданя закладено маєтку разом із залежними людьми кредиторові;2.застава у формі запису боргів щодо маєтку у судових книгах,без передання його кредиторові. Діяли також сервітути,як умовне право користування чужими речами. Зобов’язальне право. Головні підстави:угоди та делікти. Для феодально-залежних людей могли виникнути також згідно з волею їхнього пана. Всі угоди в присутності свідків і з дотриманням визначених символічних дій. Угоди про землю –лише в письмовій формі. +письмова форма для договорів позики на суму 10коп. грошей. Припинення зобов’язання-внаслідок його виконання чи закінчення терміну дії, внаслідок смерті зобов’язаної особи та за неможливості його виконання. Спадкове врегульовувало перехід майна від померлого до інших осіб. Спадкування згідно з законом та заповітом. За законом:1ша черга-діти та їхні нащадки,лише ті,що народилися в законному шлюбі та не були позбавлені права на спадок;2га черга-брати й сестри спадкодавця.згодом до спадкоємців було віднесено батьків та інших родичів спадкодавця. Дочки, якщо були брати не успадковували нерухомого майна, а лише отримували ¼ від його вартості. Материнський маєток спадкували всі порівну. Дружина отримувала частину майна чоловіка(не більше 1/3) у довічне володіння. Посаг дружини, якщо не було дітей повертався до її родичів. Не мали права заповідати:1.неповнолітні;2.ті,що втратили волю відповідно до вироку суду;3.ченці;4.полонені;5.психічно хворі;6.вигнанці;7.позбавлені честі. Феодально-залежні могли заповідати лише 1/3 майна чужим людям, решту повинні були лишити дітям. За відсутності дітей-це відходило пану. Сімейне право. Укладання шлюбу в декілька етапів:1.сватання; 2.оглядини;3.заручини;4.вінчання;5.весілля. 1 і 2 не мали ніяких правових наслідків. Вони наступали лише після заручин. Сторона,яка відмовилася одружитися після заручин,повинна була виплатити недотримку,яка передбачалася угодою. Після сватання і заручин представники нареченої та нареченого укладали шлюбний договір.У ньому визначалися посаг нареченої та віно.Шлюбний вік(статут1566р)-дівч.-15р;чол.-18р.Перешкоди:1.перебування в іншому шлюбі;2.різне віросповідання;3.особам,які раніше перебували в 3шлюбах. Укладення шлюбу-за згодою молодих та їх батьків. Розірвання шлюбу:1.нездатність чоловіка до подружнього життя;2.певний ступінь кровної спорідненості;3.вчинення тяжкого злочину одним із подружжя;4.зради дружини;4.тяжка хвороба. Опікунська право. Опіка над неповнолітніми юнаками до 18р. і дівчатами до 13р.(за статутом 1566р.-до 15р.)Якщо дівчина після досягнення повноліття не виходила заміж,то вона з-під опіки не звільнялася.Опікун призначався з того стану,до якого належав опікуваний.Опікун:уродженець ВКЛ;мав доглянутий власний маєток і особисте господарство.