21. Особливості монополізації економіки: причини і наслідки. Форми монополій

Державна власність наприкінці XIX — на початку XX ст. формувалася двома основними шляхами: за рахунок держбюджету і в результаті націоналізації приватних підприємств. Завершенням цього ланцюжка змін стало утворення монополістичних союзів — монополій як у галузі виробництва, так і в галузі капіталів . Причини монополізації такі:

1) зростання мінімальних розмірів капіталів;

2) прагнення підприємців одержати максимум прибутку за рахунок витіснення конкурентів і встановлення бар'єрів для входження в галузь;

3) надання урядом якій-небудь одній фірмі привілеїв на постачання газового палива, електроенергії, телефонних послуг тощо (природні монополії) у зв'язку з розвитком комунального господарства;

4) розвиток патентного права, різноманітні махінації та зловживання аж до шантажу й прямого розбою.

. На цьому історичному етапі змінюється лідерство країн світу: провідні місця за промисловим розвитком посідають молоді капіталістичні країни — США і Німеччина, значно просунулась Японія, тоді як колишні лідери — Велика Британія і Франція — відстають. Центр світового економічного розвитку з Європи переміщується в Північну Америку. Першою державою світу на довгий час стають США.

Форми монополій:1Картель-це обєднання декількох підприємств однієї галузі учасники яких зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт,виробничу та комерційну сам ост.та ін..2Синдикат-це обєднання підприємств з метою спільної реалізації продукції через єдину збутову мережу,вироб.самостійн.зберігається.3Трест-обєднання підпр.однієї або декількох технологічно пов’язаних галузей ,учасники якого втрачають і виробничу і комерційну самос.,підкорюються єдиному контролю.;Концерн-обєд.підприє.різних галузей промисловості ,транспорту торгівлі,навчал.центрів зі спільною метою та єдиним фінансовим контролем.

22. Економічні причини і наслідки Першої світової війни

Перша світова війна різко загострила всі суперечності капіталізму.Основною її причиною було небачене загострення суперечностей між провідними країнами світу, внаслідок нерівномірності їх економічного розвитку, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі. Другою причиною війни був той факт, що на початку 20 ст. розвиток науково-технічного прогресу привів до появи нових, більш могутніх засобів винищення людей. Величезною трагедією стали людські жертви — 10 млн загиблих, 20 млн поранених і скалічених, більш як 10 млн померлих від голоду та епідемій. Війна потребувала концентрації всіх сил усередині кожної країни. Воєнні витрати були надзвичайно великі. США вийшли з війни, зміцнивши свої позиції як лідер світового господарства. США, на відміну від інших воюючих країн, не зазнали таких потрясінь і спадів виробництва. У зв’язку із зростаючим попитом на всі види стратегічної сировини – зброю, боєприпаси, продукти харчування, США перетворилися у економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцентрувалось 1/2 світового запасу золота. Успішно розвивалась промисловість, сільське господарство, фінансово-кредитна система Англія. Належала до країн-переможниць, проте війна знесилила її економіку, збільшила відставання від США. Англія зазнала значних матеріальних і людських втрат, І/З національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк. Франція. Франція ще більше ніж Англія постраждала в роки війни. Німеччина окупувала найрозвиненіші промислові регіони Франції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське обладнання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% працездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підірвали стабільність французької валюти. Японія під час війни зміцнила свій економічний потенціал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бойових діях. Змогла розширити свої колоніальні володіння, нав’язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове виробництво, втричі збільшити експорт промислових товарів у Китай та країни тихоокеанського регіону. Німеччина внаслідок війни опинилася у найважчому становищі. Вже за перші два роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти 20 млрд. золотих марок. Оскільки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуція сплачувалася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстатами, автомобілями сільськогосподарською сировиною тощо.Німеччина опинилася на грані катастрофи.