23.Економ. Сутність Версальської системи. Плани ч.Дауеса і о.Юнга

Вдвічі скоротилось с.г. виробництво. Вся економіка була мілітарізована. Державний борг Н. як переможеної країни зріс у 32 рази. Важливу роль відігравав Версальський мирний договір – 28 червня 1919 року – між Н. та країнами Антанти(27 країн).

Оскільки в Н. настала дуже глибока екон. криза, вона не могла самостійно подолати свої проблеми.

Сутність миру:

1. основні колонії Німеччини були чітко розподілені. Розподіляються між А., Ф., визнається суверенітет Австрії, Чехословаччини.

2. Рейнську область було демілітаризовано – виведено звідти війська, промисловість намагались перепрофілювати на виробництво продукції для підприємств мирних.

3. Скорочено військовий флот, авіацію, офіцерський склад.

4. Повинна була виплатити репарації і покрити збитки від війни, і гарантувала незначні пільги на власній території.

В 1921-23 рр. у Н. з’являється гіперінфляція. Ціни зростали майже на 50% щодня. Різко погіршився життєвий рівень людей.

У 1924 році було прийнято план Дауеса – це репараційний план для Німеччини спрямований на відновлення її промислового потенціалу. Передбачав надання позиків у сумі 200 млн доларів. Основна маса німецької продукції мала реалізовуватися на території СРСР. Німецька економіка відновилася, А., Ф., США від цього виграли, отримали доходи. Але.

У 30х роках країна все-одно опинилася у стані глибокої кризи. Надали ще одну допомогу і було прийнято план Юнга – це репараційний план, що передбачав зменшення розмірів щорічних платежів на 20%, а також ліквідацію контролю над економікою і фінансами Н. В 1932 року фактично відбулося списання боргів.

24. Світова економічна криза 1929-1933 рр. Та її наслідки для сша.

Біржова паніка 24 жовтня 3929 р. стала початком катастрофічного падіння курсу акцій {1 жовтня 1929 р. загальна ціна акцій на Уолт-Стріті становила 87 млрд. дол.; 1 листопада 1929 р. - 55 млрд. дол.; березень 1933 - 19 млрд. дол.).

Промислове виробництво скоротилося в США на 46,2% (особливо у важкій промисловості). Промисловість була відкинута до рівня 1911 р. Звідси криза перекинулася на будівництво, транспорт, торгівлю і сільське господарство. Національний доход скоротився в 1,5 рази. Заробітна плата робітників зменшилася на 60%. Число безробітних складало 17 млн. осіб (без соціального страхування). Г.Гувер проводив кредитування великої промисловості через «Реконструктивну фінансову корпорацію». Допомога крупним фермерам здійснювалась через «фермерське бюро». Крім того, було введено митний тариф Сміта-Хоулі, що сприяв скороченню ввозу аграрної продукції в США. Не менш важливою була антикризова аграрна політика Рузвельта, яка здійснювалася на основі Закону про регулювання сільського господарства.

"Новий курс" Рузвельта започаткував перетворення США в соціально орієнтовану державу. Соціальна спрямованість політики стала переважати вже на другому етапі реформ, коли під тиском народного руху в червні 1935 р. було ухвалено Національний закон про трудові відносини. Він увійшов в історію як закон Вагнера.

За Законом про соціальне забезпечення (серпень 1935 р.) було введено систему пенсій за віком (із 65 років) і виплати допомоги по безробіттю, у разі хвороби та за інвалідністю. Норми пенсійного забезпечення були єдиними для всієї країни. Однак чинність закону не поширювалася на осіб, які працювали в сфері торгівлі, обслуговування.

Через два роки в США ухвалили Закон про справедливі умови праці, який регламентував подовження робочого тижня і визначав мінімальну заробітну плату на підприємствах федерального значення, а також забороняв застосування дитячої праці.

У "новому курсі" Рузвельта втілилися риси ліберально-реформістського варіанта регульованого капіталізму. Найважливішим інструментом урядових заходів став державний бюджет, за рахунок якого здійснювалося фінансування розширеного відтворення та соціальних програм. Активна політика державного втручання дала змогу США, по-перше, відвернути революційну заміну ладу, а по-друге, хоч і повільніше порівняно з окремими європейськими країнами, подолати кризовий стан економіки.