12.Основні фактори розкладу феодального господарства. Становлення мануфактурного виробництва

Фактори розкладу феодального господарства:

1. Розвиток розширеного товарного господарства.

2. Посилення майнової диференціації.

3. Феодальна власність стає об’єктом купівлі-продажу.

4. Наймана праця.

5. Поглиблення поділу праці.

6. Досягнення у галузі науки і техніки

   1. Удосконалено водні млини

   2. У текстильній промисловості: самопряд, промислові ткацькі станки

   3. Виробили папір, книго видавання

   4. Годинниковий механізм з маятником

   5. Застосовувалися мінеральні добрива

Значну роль у занепаді феодального господарства та становленні індустріально-го суспільства відіграло мануфактурне виробництво. Оскільки від ролі мануфактури в економічній структурі країн залежав розвиток їх у цілому, господарство XVI– XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурне. Мануфактура — підприємство, засноване на ремісничій техніці, поділі праці, вільнонайманій робочій силі. Це стадія промисловості, що історично передувала великому машинному виробництву. Існува-ли два типи мануфактур — розсіяна та централізована.

Розсіяна мануфактура, що розвивалася в основному в XVI — першій половині XVII ст., ґрунтувалася на сільських промислах і дрібному ремеслі. Робітники при даному типі виробництва, не зважаючи на їхню просторову відособленість, були пов’язані поділом праці: одні робили з сировини напівфабрикат, інші доводили його до необхідної кондиції.

Централізована мануфактура характеризувалася територіальною єдністю вироб-ництва і утвердилася в другій половині XVII ст.

Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного роз-витку створював умови для реорганізації виробництва. Такі умови в XVI ст. були в сукняному виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні.

13.Передумови, хід та економічні наслідки Великих географічних відкриттів

Передумови:

1. Криза левантійської торгівлі.

2. Гостра недостатність коштів в обігу у Європі. (у 1690 – перші паперові гроші).

3. Масове обезземелювання феодалів.

4. Удосконалення у техніці мореплавства.

5. Розвиток абсолютизму.

6. Навернення невідомих народів до християнства. (конкістадори)

На першому етапі Великих географічних відкриттів вирішальну роль зіграли Іспанія і Португалія, у силу ряду причин що виявилися раніше інших країн готовими до виконання важких задач, висунутих часом. Протягом декількох десятків років мореплавці піренейських країн відкривають південно-східний шлях у країни Сходу навколо Африки і південно-західний – в обхід Америки, у пошуках західного шляху відкривають і досліджують величезний подвійний материк – Америку.

У 20-і рр. XVI в. на пошуки Північно-західного проходу кинулися португальські, іспанські і французькі експедиції, що відкрили і нанесли на карту багато тисяч кілометрів атлантичного узбережжя Північної Америки – від східного краю півострова Лабрадор до Флориди.

Кінець епохи Великих географічних відкриттів ознаменувався видатними плаваннями як на півночі, так і на півдні нашої планети. У 1642 – 1644 р. Абел Тасман робить вирішальні кроки в довгій епопеї відкриття Австралії. А в 1648 р. Федот Попов і Семен Дежнев уперше пройшли з Північного Льодовитого океану в Тихий, обігнувши східний край Азії.

Наслідки великих географічних відкриттів:

1. Економічні зв’язки між найвіддалішими землями і народами.

2. Формування світового ринку.

3. Революція цін.

4. Створення світової колоніальної системи. (Іспанія, Португалія, Франція, Англія)