27. Характеристика розвитку міжнародних економічних відносин у др. Пол. Хх ст.

Міжнародні економічні відносини – це відносини, які виникають та існують між людьми різних країн з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг на основі міжнародного поділу праці в умові безмежних потреб споживача.

Суб’єкти МЕВ: 1.Національні господарства. 2.Регіональні об’єднання країн. 3.ТНК – транснаціональні корпорації. 4.Міжнародні організації

Форми міжнародних економічних відносин: 1.Міжнародний поділ праці. 2.Міжнародна торгівля. 3.Міжнародний рух факторів виробництва. 4.Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини. 5.Міжнародна економічна інтеграція.

Характеризуючи найголовніші події міжнародних відносин цього періоду, можна визначити 4 основних періоди:

50-60-mi pp. — ескалація «холодної війни», регіональних кон­фліктів, гонки озброєнь;

70-ті pp. — поворот до розрядки в міжнародних стосунках;

Перша половина 80-х pp. — нове загострення міжнародних відносин, посилення конфронтації;

Друга половина 80-х pp. — початок 90-х pp. — завершення «холодної війни», утвердження у міжнародних стосунках нового мислення.

28.Глобалізація: її сутність, ознаки і наслідки

Глобалізація світового господарства – це процес поширення взаємозв’язку національних економік світу. Глобалізація передбачає:1.Утворення світового ринку товарів і послуг. 2.Становлення глобального інформаційного простору. 3.Вихід бізнесу за національні кордони. 4.Домінування у практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів нових ліберально-демократичних цінностей.

Причини глобалізації: 1.Інтернаціоналізація – процес поглиблення співробітництва між країнами.2.НТП – поява інформаційних технологій, які корінним чином змінили відносини в суспільстві. Сприяв тому, що кожна країна користується своїми національними перевагами(ресурсами, готовими продуктами, які виробляє тільки вона, низька собівартість), інтернет, програмне забезпечення, комп’ютери, роботи. 3.Спільні глобальні проблеми

Ознаки процесу глобалізації: 1.Взаємозалежність національних економік. 2.Фінансова глобалізація. 3.Послаблення можливостей держав щодо формування незалежної політики. 4.Інтенсифікація руху капіталу, товарів, робочої сили. 5.Діяльність міжнародних організацій. 6.Розробка єдиних міжнародних стандартів, цінностей, правил.

Фінансовим лідером залишається США, зростає роль Китаю.

Наслідки глобалізація: 1.Поширення нових інформаційних технологій і пов’язані з цим позитивні моменти. Поліпшення умов праці, життя. 2.Перехід до ресурсозберігаючих технологій. 3.Підвищена увага до глобальних проблем людства.

Негативні наслідки: 1.Висока імовірність втрат та зростання ризиків. 2.Нав’язування волі з боку розвинених країн. 3.Нерівномірність розвитку країн.

29.Інтеграційні процеси в економіці. Європейський союз

Міжнародна економічна інтеграція – це регіональне об’єднання національних господарств групи країн з метою поступового формування єдиного господарського комплексу.

Форми економічної інтеграції: 1. Зона вільної торгівлі – відмова від мита та торговельних обмежень. Наприклад, європейська асоціація вільної торгівлі, між країнами Бенелюксу, між штатами у США. 2.Митний союз – це зона вільної торгівлі і плюс встановлення єдиного мита стосовно третіх країн. На кожному континенті існують. 3.Спільний ринок – це митний союз плюс вільне переміщення капіталу і робочої сили між країнами. Наприклад, Європейська економічна співдружність колись була. 4.Економічний союз – це спільний ринок плюс узгодження валютно-фінансової політики країн-учасниць. Наприклад, США, СРСР, Європейський союз на якомусь етапі. 5.Політичний союз – найвища форма інтеграція, це ек. союз плюс здійснюється соціально-економічної політики. Наприклад, Європейський союз, до 91 року Радянський союз, існує між штатами у Сполучених Штатах.

1951 р. – Європейське об’єднання вугілля та сталі. ФРН, Франція, Італія, Белгія, Нідерланди, Люксембург.

1957 р. – Римський договір, в результаті якого утворено Європейське економічне співтовариство. Основна мета: створення спільного ринку, а також забезпечити рівномірний і стабільний розвиток Зх. Європи. Ліквідовані митні бар’єри, єдина торговельна політика стосовно третіх країн, вільна торгівля і конкуренція. Єдина с.г. політика, був введений єдиний тариф на імпорт.

1993р. – маастрихтська угода. Співтовариство трансформується у Європейський союз, досягнуто форми політичного союзу. Введено єдину валюту Євро, а вже у 2002 з’являються перші паперові банкноти.

Прикладом найбільш досконалої інтеграції може слугувати поступальний рух розвитку Європейського Союзу, на порядку денному якого стоїть не лише зняття всіх обмежень на торгівлю, а й створення єдиного парламенту і уряду. Відносно країн, що не входять до союзу, всі члени союзу проводять як правило єдину митну політику, створюючи їм менш сприятливі умови.

Промислова продукція ЄС становить 90 % від загальноєвро­пейського виробництва. З 1 січня 1999 р. 11 країн ЄС перейшли до єдиної валюти — евро (крім Великобританії, Бельгії, Швеції і Греції). В ЄС 11 офіційних мов. Провідну роль у цій організації відіграють Німеччина, Франція, Великобританія.

Таким же шляхом іде розвиток міжнародної інтеграції :