44. Проблеми масовості і якості освіти

Зміни, що відбулися переважно в технологічній і економічній сферах в ХХ столітті позначились і на освітній сфері. В сучасному світі висуваються більш суворіші вимоги до рівня знань і кваліфікації індивідів, які потрібні для нормального функціонування економіки. Зростаюча потреба в висококваліфікованих спеціалістах, а також процеси глобалізації та інформатизації спричинюють зростання масовості освіти. Термін масовість освіти найчастіше протиставляється терміну елітарність і позначає її загальнодоступність. Доцільність масової освіти була обґрунтована ще в роботах мислителів Просвітництва і реалізована в ряді індустріальних країн ХІХ –ХХ ст. Сьогодні загальною світовою тенденцією є збільшення грамотності і освіченості, не зважаючи на перешкоди доступу до освіти. При цьому, масовість освіти має дефекти. Перш за все існує (в Україні, зокрема) проблема зайнятості випускників, що ілюструє невідповідність між змістом освіти і запитами економіки, зростання кількості бажаючих отримати освіту не супроводжується збільшенням фінансування, що перешкоджає реалізації принципу рівного доступу до освіти. Масовість освіти також породжує проблему забезпечення якості освіти.

У широкому розумінні якість освіти розглядають як збалансовану відповідність процесу, результату і самої освітньої системи меті, потребам і соціальним нормам (стандартам) освіти; у вузькому – як перелік вимог до особистості, освітнього середовища й системи освіти, що реалізує їх на певних етапах навчання людини, якому відповідає певна сукупність показників. В умовах формування єдиного європейського освітнього простору, передбаченого Болонською угодою, до якої приєдналася і Україна, постає необхідність дотримання спільних критеріїв якості освіти, що є ще проблемним для нашої системи освіти. Основу забезпечення якості освіти у Болонській угоді складає система акредитації освітніх закладів та освітніх програм. Якість освіти має бути забезпечена на трьох рівнях:

1) на рівні держави як акредитація освітніх закладів

2) на рівні суспільства – зовнішня експертиза;

3) на рівні освітньої установи – зовнішня і внутрішня експертизи

45. Основні напрямки сучасних досліджень проблем освіти

З середини 50-х до 80-х років на Міжнародних соціологічних конгресах з проблематики освіти більшість доповідей присвячували аналізу взаємодії освіти і соціальної структури суспільства. Так, на III Міжнародному соціологічному конгресі 1956 р. було заслухано 16 доповідей присвячених порівнянню рівнів освіти і соціальної мобільності в розвинених індустріальних та слаборозвинених країнах. Це пов’язано з тим, що освіта, яка сама по собі є соціальним ресурсом, що нерівномірно розподіляється серед різних категорії населення і стратифікує суспільство і відтворює ряд соціальних нерівностей. З появою концепцій інформаційного і постіндустріального суспільства (засновник - Деніел Бел), виробничим ресурсом якого є знання та інформація, а однією з найбільш цінних якостей є рівень освіти індивіда, проблематика освіти обговорювалась саме в цьому контексті. З 1980 – х років соціологи активніше почали вивчати різні типи освітніх систем (М. Арчер), досліджувати проблематику масового й елітарного навчання; державної і приватної освіти; централізованого і нецентралізованого навчання; технічної і загальної освіти. Сьогодні до цієї тематики додаються ще дослідження глобальних проблем освіти, а саме збільшення розриву у рівні освіти між розвинутими і відсталими країнами, вимивання з навчальних програм гуманітарних дисциплін, масовість функціональної безграмотності, що зберігається. Розгляд та вирішення зазначених проблем освіти подається у численних міжнародних і національних освітніх проектах : «Освіта майбутнього» (Франція), «Модель освіти для XXI століття» (Японія), державна національна програма «Освіта. Україна ХХІ століття» тощо. Основними тенденціями в оновленні освіти визнано: демократизацію всієї системи навчання і виховання; підвищення фундаментальності освіти; гуманізацію і гуманітаризацію освіти, використання найновіших технологій навчання; інтеграцію різних форм і систем освіти як на національному, так і на світовому рівнях.. Провідна ідея реформи освіти — розвиток її за принципом безперервності.