32.Поняття і структура освітньої реформи.

Освітні реформи – це масштабна діяльність в формі соціального проекту, по зміні змісту, структури, методів форм навчання; зазвичай ця діяльність носить державний характер.

• це підвищення якості освіти, насамперед через покращення умов вступу до ВНЗ та супутні реформи.

• технологія взаємодії соціальних суб'єктів з перетворення існуючого соціального порядку або його особливих елементів та визначається цивілізованим (законним і мирним) характером взаємодії. (Камінський)

Реформи освіти викликаються соціальними потребами; можуть носити як еволюційний, так і революційний характер.

Мета реформування освіти як соціальна потреба за своєю сутністю є

системотворчою. Об'єктивно сам освітній процес, так само, як і освітня реформа, є

єдністю стійких або інерційних явищ, з одного боку, і нових,

інноваційних процесів, сутність яких обумовлює структуру та функції

освітньої реформи.

Освітня стратегія включає різні технологічні моделі реформування: директивну, основним суб'єктом якої виступає реформування "творець"; пошуково-співробітницька на основі добровільного консенсусу; пошуково-співробітницька, яка орієнтується на споживача педагогічних інновацій. Вибір моделі багато в чому визначається соціальною структурою суспільства, структурою агента перетворень, загальнокультурними орієнтаціями суспільства, зразками поведінки та способами взаємодії, досвідом і ціннісними орієнтаціями взаємодіючих груп.

Структура ОР


 Суб'єктами реформування виступають основні соціальні групи, які взаємодіють в освітніх реформах. Вчені-педагоги ініціюють реформи, адміністратори організують, педагоги-практики виступають виконавцями нововведень, а студенти, учні - пасивними співучасниками. Характер співучасті освітніх суб'єктів багато в чому визначається загальною соціальною організацією освіти.

Отже, структуру ОР складають:

1.об'єктивні суперечності, які виступають передумовою реформування;

2.створення і впровадження передових інноваційних освітніх технологій з використанням методології системного проектування та конструювання; 3.ініціаторів та суб'єктів, що виступають прихильниками чи виконавцями реформування.

Реформи освіти можуть ініціюватись:

• вченими (реформа Я. А. Коменського, педагогічні ідеї Ж. Ж. Руссо, І. Г. Песталоцці та ін.)

• правителями (реформа ПетраI, реформа Наполеона)

• урядом окремих країн (реформи освіти в СРСР, в Україні)

• сумісним рішенням урядів (Болонський процес – найбільш масштабна освітня реформа сучасності)

Освітні реформи можуть реалізуватись в рамках як окремого учбового закладу так і в масштабах всієї країни або навіть континенту (Болонський процес за участю 40 країн Європи)

33. Різновиди освітніх реформ

Дивись питання 32. Можна взяти види реформ, в залежності від ініціатораі масштабу проведення реформ.

Tипи реформ освітніх систем:

Корекційні реформи освіти – спрямовані на коригування й виправлення перегинів у розвитку освітніх систем і мають на увазі децентралізацію та лібералізацію освітніх структур, деідеологізацію змісту освіти, впровадження нових принців шкільної політики.

Модернізаторські реформи – спрямовані на наближення освітніх систем до західних стандартів. Особливо активно реформи цього типу проводяться на рівні навчальних програм, написання підручників і навчальних посібників, освітніх технологій, методів навчання.

Структурні реформи - реорганізація освітніх структур, наприклад, структуру шкільної освіти за рахунок збільшення або скорочення строків навчання в початковій або неповній середній школі, перебудову системи управління освітою, системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Системні реформи – найбільш динамічний тип освітніх реформ, відзначаються глобальним характером, націлені на зміну освітньої парадигми й освітньої політики. Вони охоплюють не тільки шкільне законодавство, шкільні програми і підручники. Одна з довгострокових цілей їхнього проведення – зміна внутрішньої логіки освіти та його відношення з іншими соціальними сферами. Системні реформи – наслідок і результат політичних і соціально-економічних змін. Вони торкаються ключових елементів будь-якої освітньої системи: якість освіти й контроль за нею, національний освітній стандарт, відношення освіти і ринку, система фінансування та управління сфери освіти.