Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОКОНЧАТЕЛЬНЫЙ.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
402.94 Кб
Скачать

36.Основні напрями реформування середньої освіти в Україні.

Однією з провідних тенденцій реформування середньої школи багатьох розвинених країн світу є структурна диференціація, що передбачає виникнення альтернативної недержавної освітньої пропозиції, яка реалізується шляхом залучення приватного капіталу та розвитку малого і середнього бізнесу. Аналогічні процеси відбуваються сьогодні і в системі середньої освіти нашої держави. Мотивація здійснення структурних реформ не завжди є зрозумілою, а тому і переконливою для споживачів освітніх послуг і для українського суспільства в цілому.

В України, за роки незалежності визначено і законодавчо закріплено пріоритети розвитку національної освіти, створено відповідну нормативно-правову базу. Одним із найважливіших складників процесу модернізації ринку є розвиток приватних навчальних закладів.

Починаючи з 1991 року, в системі загальної середньої освіти відбувається відновлення приватного сектору і становлення загальноосвітніх навчальних закладів, заснованих на приватній формі власності. Період 1991-1997 рр. можна визначити як етап активних інноваційних педагогічних пошуків, реалізації авторських ідей і технологій навчання та виховання. Держава підтримувала становлення навчальних закладів різних типів та різних форм власності, фінансуючи приватні школи в межах нормативу бюджетної забезпеченості здобуття державного стандарту загальної середньої освіти кожною дитиною. Однак без належного законодавчого обґрунтування, всупереч національній і міжнародній практиці, державні гарантії щодо реалізації конституційно закріпленого права на освіту учнями, які навчаються в приватних школах, були суттєво обмежені у 1998-1999 рр. Це стосується припинення бюджетного фінансування виконання Держстандарту загальної середньої освіти приватними школами, позбавлення учнів приватних шкіл права на безкоштовні підручники, медичні огляди та інші форми соціальної захищеності дітей і вчителів, які працюють у таких школах.

Наступною проблемою є те, що на законодавчому рівні не врегульовано статус і організаційно-правову форму приватних шкіл. Державна реєстрація їх здійснюється відповідно до законодавства про підприємницьку діяльність. Це призводить до того, що приватні школи сприймаються не як начальні заклади, що виконують державне замовлення щодо загальної середньої освіти певним категоріям дітей, які обирають із різних причин таке навчання, а як суто комерційні підприємства. До того ж, сьогодні приватні школи зобов’язані сплачувати до бюджету усі податки та нарахування, зокрема й податок на землю, як будь-яке високоприбуткове підприємство.

37. Україна в Болонському процесі

19 травня 2005 року на конференції у норвезькому місті Берген Україна офіційно приєдналася до «Болонського процесу», що має на меті створення єдиного європейського простору вищої освіти до 2010 року. Приєднання нашої країни до Болонського процесу надає можливість здійснити структурні перетворення вищої освіти за узгодженою системою критеріїв, стандартів і характеристик, що дозволить Україні стати визнаною частиною європейського освітнього і наукового простору.

Cформульовано шість ключових принципів цього процесу:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й - до одержання першого академічного ступеня (бакалавр) і 2-й - після його одержання (магістр). При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти системи обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів),

Система перезарахування кредитів при наявності відповідних договорів дозволить українським студентам навчатись у провідних вищих навчальних закладах Європи.

Запровадження кредитної системи обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу. Кредитно-модульна система організації навчального процесу - це модель організації навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів).

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агенств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде грунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького складу й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері праце-влаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаш-тування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь всієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу.

Існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:

1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

2. Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.

3. Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.

[4. Збільшення розриву звязків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

5. Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра.

6. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.

7. Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

8. Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено.

9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна.