- •1. Науковий і суспільний статус со
- •2. Об’єктно-предметна сфера соціології освіти. Еволюція предмету соціології освіти
- •3. Місце соціології освіти в системі соціологічного знання, її проблематика
- •4. Категоріально-понятійний апарат соціології освіти.
- •6. Об'єктивні передумови виникнення соціології освіти як галузі соціологічного знання.
- •Освіта в теорії е.Дюркгейма
- •8. Проблеми освіти в концепції марксизму
- •14. Проблематика досліджень сучасних російських соціологів освіти
- •15. Напрями досліджень освіти в українській соціології
- •16. Специфіка соціогрупової структури освітнього процесу
- •17. Основні суб’єкти освітнього процесу.
- •18. Студенти як соціальна група
- •19. Учні як соціальна группа
- •20. Викладачі як соціальна група
- •Освітні організації в сучасному українському суспільстві.
- •25.Поняття та структура соціальної організації
- •26.Вищий навчальний заклад як соціальна організація.
- •27.Система освіти як соціальний інститут
- •28. Інституціоналізація освіти
- •29. Соціальні функції освіти
- •30.Ознаки освіти як соціального інституту.
- •32.Поняття і структура освітньої реформи.
- •33. Різновиди освітніх реформ
- •34. Реформування освіти в срср.
- •35. Напрямки реформування освіти за кордоном (Італія)
- •36.Основні напрями реформування середньої освіти в Україні.
- •37. Україна в Болонському процесі
- •38. Приватна освіта в Україні: тенденції та перспективи розвитку
- •39. Світові тенденції розвитку освіти: загальна характеристика.
- •40. Вплив глобалізації на освітні системи.
- •41. Проблеми формування єдиного освітнього простору
- •42. Соціальна нерівність в освіті.
- •43. Відтворення соціальної нерівності в українській освіті (за результатами соціологічних досліджень)
- •44. Проблеми масовості і якості освіти
- •45. Основні напрямки сучасних досліджень проблем освіти
27.Система освіти як соціальний інститут
Освіта як соціальний інститут відповідає за своєчасну і адекватну підготовку людей до повноцінного функціонування в суспільстві. Система освіти не єдиний, але надзвичайно важливий фактор соціалізації людей. Осягнути суть і специфіку системи освіти як соціального інституту можливо тільки на основі з'ясування її специфічних рис. До них належать:
1. Соціальне значущі функції навчання і виховання, підпорядковані суспільним потребам.
2. Форми закладів освіти, їх певна організація і становище в суспільстві.
3. Певні групи осіб, які професійно здійснюють функціонування цього інституту, певний статус цих осіб у суспільстві.
4. Регулятори функціонування закладів освіти і персональних суб'єктів освітянської діяльності (закони про освіту, постанови і нормативні акти, кваліфікаційні характеристики, контрольні установи т.ін.).
5. Спеціальні методи освітянської діяльності — навчання, виховання.
6. Свідомо поставлені цілі.
7. Планомірний, систематичний характер реалізації процесу свідомої соціалізації.
8. Певний зміст освіти — наявність навчальних програм і планів, певне дозування матеріалу як щодо уроків, так і років навчання.
9. Особлива ефективність освітньої діяльності у формуванні багатьох психічних рис людини, у розвитку її мислення. (Прикладом може бути разючий контраст між однолітками, що пройшли через різні системи освіти).
10. Використання освіти як механізму запобігання соціальне небажаним впливам.
11. Зорієнтованість освітньої діяльності в майбутнє, заангажованість на роль передумови реалізації цього майбутнього.
Система освіти — соціальний інститут, який специфічними методами реалізує процес соціалізації людей, передусім підростаючого покоління (підготовку і залучення до життя суспільства через навчання і виховання).
Організована освіта як соціальний інститут, як підсистема суспільства склалася історично. Щодо причин виникнення освіти існують різні думки. Одні виходять з визначальної ролі соціально-економічних причин, матеріального виробництва, інші систему освіти виводять з практики священнослужіння, державного управління. З огляду на різні думки можна вважати, що система освіти постала внаслідок зміни організації всієї суспільної життєдіяльності.
28. Інституціоналізація освіти
Інституціоналізація освіти — тривалий та складний процес. Його ознаками є оформлення соціальної групи, для якої діяльність з навчання та виховання стає професійною і втрачає характер аматорського та внутрісімейного заняття. Ознакою інституціоналізації є зміна якості самої діяльності. Вона стає ролевою, цільовою, ієрархічною. Про інституціоналізацію свідчить поява спеціальних закладів — шкіл, виникнення норм, регулюючих процес навчання, виховання.
Цікаво, що з появою спеціальних норм на зміну звичаям та традиціям, які регулюють взаємовідносини вчителя та учня, в міру виникнення професійної діяльності приходять розділені норми (моральні та правові). Ознаки соціального інституту можна спостерігати в освіті ще в період античного розвитку. В епоху середньовіччя процес інституціоналізації освіти загальмував, бо вона розвивалася в рамках соціального інституту релігії, церкви. Розвинутих форм освіта як соціальний інститут набуває у XIX ст., коли виникає масова школа. Та справжньою епохою освіти стає XX століття. Школа перетворюється на розгалужену диференційовану систему закладів, куди залучені величезні маси населення. У нашій країні на двох зайнятих у народному господарстві припадає один учень або студент. За словами Яна Робсртсона, у США кожний третій бере участь у діяльності, пов'язаній з освітою .У розвинутих країнах переважна більшість молоді закінчує середню школу, наприклад, у США — 86% молоді, в Японії — 94%.
При цьому школа не лише знайомить з культурними нормами, цінностями, соціальними ролями, а й сприяє 'їхній інтернаціоналізації, відтворенню певного способу життя. Із соціалізацією тісно пов'язана функція соціальної інтеграції. Прилучаючи до єдиних цінностей, навчаючи певним нормам, освіта стимулює спільні дії, об'єднує людей. Виконанню функцій соціальної інтеграції сприяє те, що школа фізично об'єднує представників різних соціальних груп.