39. Світові тенденції розвитку освіти: загальна характеристика.

Стан освіти в сучасному світі складно і суперечливо. З одного боку, освіта в 20-му столітті стало однією з найважливіших сфер людської діяльності; величезні досягнення в цій галузі лягли в основу грандіозних соціальних і науково-технологічних перетворень, характерних для минулого століття. З іншого боку, розширення сфери освіти і зміну її статусу супроводжуються загостреннями проблем у цій сфері, які свідчать про кризу освіти. І, нарешті, в останні десятиліття в процесі пошуків шляхів подолання кризи освіти відбуваються радикальні зміни у цій сфері та формування нової освітньої системи.

Місце освіти в житті суспільства багато в чому визначається тією роллю, яку відіграють у розвитку знання людей, їх досвід, вміння, навички, можливості розвитку професійних і особистісних якостей. Ця роль стала зростати у другій половині 20-го століття, принципово змінившись в його останні десятиліття. Інформаційна революція і формування нового типу суспільного устрою - інформаційного суспільства - висувають інформацію і знання на передній план соціального та економічного розвитку.

Зміни у сфері освіти нерозривно пов'язані з процесами, що відбуваються в соціально-політичному та економічному житті світового співтовариства. Саме з цих позицій спробуємо виділити і проаналізувати основні тенденції світової освіти.

Трансформація, розширення поняття освіти. Все більшою мірою освіта перестає ототожнюватися з формальним шкільним і навіть вузівським навчанням. Будь-яка діяльність нині трактується як освітня, якщо вона має на меті змінити установки і моделі поведінки індивідів шляхом передачі їм нових знань, розвитку нових умінь і навичок.

Інтеграція освіти. Важливою рисою розвитку освіти є його глобальність. Ця риса відбиває наявність інтеграційних процесів у сучасному світі, інтенсивних взаємодій між державами в різних сферах суспільного життя. Освіта з категорії національних пріоритетів високо розвинених країн переходить в категорію світових пріоритетів.\

Перераховані тенденції визначають основні напрями у розвитку нової освітньої системи. Принципова відмінність цієї нової системи від традиційної полягає в її технологічній базі. Технологічні елементи вкрай нерозвинені в традиційній освіті, що спирається в основному на навчання "обличчям до обличчя" та друковані матеріали. Нова освітня система орієнтована на реалізацію високого потенціалу комп'ютерних і телекомунікаційних технологій.

Саме технологічний базис нових інформаційних технологій дозволяє реалізувати одне з головних переваг нової освітньої системи - навчання на відстані, або, як його називають інакше, дистанційне навчання.

40. Вплив глобалізації на освітні системи.

Глобалізація – це процес інтеграції людства в єдине ціле, все більш зростаючий вплив загальнолюдських, світових процесів на долі окремих країн і народів, а також всього людства в цілому.

Глобалізація освіти – це суперечливий процес:

- з одного боку освіта стає все більш автономною, плюралістичною, відкритою суспільному управлінню;

- з іншого боку росте залежність вузів від ринкових сил;

Процес глобалізації передбачає комплексну трансформацію інституту освіти, видозміну життєвих траєкторій його суб'єктів, змісту, форми та методів навчання, переосмислення сутності, продуктів і цілей освітньої діяльності.

Процес глобалізації освіти має свої особливості на пострадянському просторі:

- з одного боку навчальні заклади потребують відновлення класичних традицій (перш за все традиції університету як вільної та автономної спільноти);

- з іншого боку необхідно врахувати глобальний контекст соціальних, політичних та культурних трансформацій;

В умовах поглиблення процесу глобалізації освіти необхідним стає розвиток інформаційної культури. Вона передбачає розвиток навичок по використанню технічних приладів, здатності активно використовувати інформаційні технології і т.д.

Поряд з глобалізацією розглядають також процес інтернаціоналізації освіти. Інтернаціоналізація освіти – це процес систематичної інтеграції міжнародної направленості освітньої дослідницької і сервісної функцій закладів освіти, який виступає необхідним кроком і напрямку глобалізації освіти. Основна відмінність глобалізації і інтернаціоналізації освіти полягає в тому, що глобалізація не визнає національних меж, а інтернаціоналізація передбачає функціонування освіти в рамках державних систем.

Глобалізація має як позитивні так і негативні наслідки для освітніх систем. З одного боку завдяки глобалізації вища освіта стає більш автономною, плюралістичною, і відкритою суспільному управлінню. Глобалізація в освіті має також ряд інших позитивних наслідків. Перш за все слід назвати зростання кооперації та взаємодії між студентами та викладачами різних навчальних закладів. Також за допомогою процесу глобалізації стало можливим втілення ідей академічної мобільності, тобто можливості для студентів і викладачів вільно переміщатись між країнами. Глобалізаційні процеси мають позитивні наслідки і для ситуації гендерної нерівності в освіті. Глобалізація підкреслює ту тенденцію, що жінки отримують таку ж по якості освіту як чоловіки, або навіть кращу. Також завдяки глобалізації зростає значення громадянського суспільства у структуризації університетської політики. Ще одними безперечно позитивним наслідком глобалізації в освіті є гнучкі схеми підготовки кадрів, які передбачають більш ефективне накопичення людського капіталу.

З іншого боку зростає залежність вузів від ринкових сил, поглиблюється соціальна нерівність, що виражається в формуванні нових ієрархій в глобальному просторі вищої освіти і обмеженні доступу окремих соціальних груп до якісних освітніх послуг. Також тенденції тотальної стандартизації при порушенні принципів незалежності і творчої автономії можуть призвести до посилення контролю за діяльністю освітніх організацій і зниження університетської професійної компетентності. Глобалізація освітнього простору також спричиняє зростання залежності вузів від ринкових факторів. Також існує ризик зниження професіоналізму викладацької діяльності, адже глобалізація спричиняє утвердження ідеології менедежералізму, де основною цінністю визнається досягнення результату за допомогою використання уніфікованих процесів прийняття рішень. Також у сучасних умовах виникає феномен академічного капіталізму, коли освітня діяльність перетворюється на бізнес, супроводжується якісною рекламою, розробкою нових видів сервісів і продуктів. Та й сама уніфікація національних освітніх систем несе у собі значну небезпеку. Недостатня увага до культурних відмінностей та слабка міжкультурна комунікація можуть призвести до втрати освітніми системи свого творчого потенціалу.