29. Соціальні функції освіти

2.1.1 Гуманістична (человекообразующая) функція проявляється в єдності протилежних, але органічно пов'язаних процесів: соціалізації та індивідуалізації особистості. У процесі соціалізації людина засвоює суспільні відносини, перетворює їх у внутрішню сутність власної особистості, на власні соціальні якості. Тим не менш, це відбувається індивідуально для кожної людини. Тому освіта - це особливий соціальний інститут, який забезпечує соціалізацію і в той же час придбання особистістю індивідуальних якостей.

Зв'язок освіти з усіма сферами суспільного життя реалізується безпосередньо через особистість, включену в економічні, політичні, духовні, інші соціальні зв'язки. Освіта є єдиною спеціалізованою підсистемою суспільства, цільова функція якої співпадає з метою суспільства.

Якщо різні сфери і галузі господарства виробляють певну матеріальну і духовну продукцію, а також послуги для людини, то система освіти «виробляє» самої людини, впливаючи на його інтелектуальне, моральне, естетичне і фізичний розвиток.

Гуманізація - об'єктивна потреба суспільного розвитку, основний вектор якого - спрямованість на людину. Глобальний технократизм як метод мислення і принцип діяльності індустріального суспільства дегуманізує соціальні відносини, в такому суспільстві людина перетворюється в робочу машинку, а в старості вже не потрібен.

На жаль, в даний час ситуація в цьому плані не покращилася, доводиться говорити про наростання дегуманізації суспільства як реальному процесі, де втратилася вже і цінність праці. Розглядаючи гуманістичну функцію, слід сказати про те, що з найбільшою повнотою гуманістична функція покликана реалізовуватися в системі дошкільного виховання і в загальноосвітній школі, причому найбільше - в молодших класах. Саме тут закладаються основи інтелектуального, морального, фізичного потенціалу особистості. Як показують останні дослідження психологів і генетиків, інтелект людини на 90% сформований вже до 9-річного віку. На жаль, саме ці ланки в самій системі освіти розглядаються як не основні, а на перший план (по значущості, фінансування і т. д.) виходять професійне, середню та вищу освіту.

2.1.2 Соціальний контроль. Освіта в кінцевому підсумку визначає позицію людини в суспільстві, його можливості, цілі, що досягаються в суспільстві і способи винагороди за працю, сама праця, світогляд і т.д.

2.1.3 Трансляція і розповсюдження культури в суспільстві. Вона полягає в тому, що за допомогою інституту освіти відбувається передача від покоління до покоління цінностей культури, що розуміються в самому широкому сенсі слова (наукові знання, досягнення в галузі мистецтва, моральні цінності та норми, правила поведінки, досвід і навички, притаманні різним професіям і т . п.). Протягом усієї історії людства освіта було головним джерелом знань, інструментом освіти суспільства. Також не слід забувати про те, що культура кожного народу має свої національно-етнічні особливості, а отже, система освіти відіграє винятково важливу роль у підтримці та збереженні національної культури, її неповторних і унікальних рис, долучаючись до яких, індивід стає носієм національної свідомості і національної психології. З неї виходить така функція освіти як генерування, збереження культури суспільства.

2.1.4 Відтворення соціальних типів культури. Освіта надає знанню технологічність, конструктивні форми, завдяки яким стає можливим його систематизувати, компонувати, транслювати і накопичувати в зростаючих обсягах. Передача знання і досвіду стає динамічною, масовою, відкритою.

2.1.5 Інновація у сфері культури здійснюється через освіту вибірково. Громадська система освіти транслює лише частина інновацій, досягнутих в культурі. Вживаються інновації з русла домінантної культури, що не несуть небезпеки для цілісності даної соціальної організації (стабільності її управлінських структур). Щодо інших інновацій, навіть прогресивних, система освіти може слугувати своєрідним заслоном.

2.1.6 Формування і відтворення суспільного інтелекту (менталітету, певних галузей і соціальних технологій інтелектуальної діяльності) включає в себе положення, сформульовані ще Дюркгеймом: поширення істотних знань через навчання, прищеплення індивідам пізнавальних навичок. Система освіти стала багатогалузевим комплексом, її мета - не просто передача знань і розвиток особистості, але інтелектуальне супровід розвитку суспільства. Світові лідери прагнуть контролювати освітні комплекси в різних зонах світу, передаючи свої освітні технології чи інші моделі, спеціально розроблених для інших країн.

2.1.7 Формування у молодого покоління установок, ціннісних орієнтацій, життєвих ідеалів, що панують у даному суспільстві. Завдяки цьому, молодь долучається до життя суспільства, соціалізується і інтегрується в соціальну систему. Навчання мови, історії вітчизни, літературі, принципам моралі і моральності служить передумовою для формування у молодого покоління общеразделяемой системи цінностей, завдяки чому люди вчаться розуміти інших людей і самих себе, стають свідомими громадянами країни. Зміст здійснюваного системою освіти процесу соціалізації та виховання дітей в значній мірі залежить від пануючих в суспільстві ціннісних стандартів, моралі, релігії, ідеології.

2.1.8 Виховна функція освіти полягає в забезпеченні процесів соціалізації особистості та її громадянського становлення, передачі новим поколінням вітчизняного та світового культурно-історичного досвіду. Українська школа повинна виховувати у громадян високу державну гідність, чесність і благородство перед Батьківщиною.

2.1.9 Навчальна функція освіти полягає в забезпеченні процесу оволодіння людиною знаннями, навичками й уміннями в рамках навчальних закладів і різних сфер життєдіяльності суспільства.

2.1.10 Вище описані функції освіти являють собою складові частини такої функції освіти, як соціалізація особистості, особливо молоді, і її інтеграція в суспільство. Саме освітні установи (і не тільки вони) готують певні навички у людини для виконання ним певної соціальної ролі при певному статусі.

2.1.11 Гомогенізація суспільства через організовану соціалізацію індивідів - прищеплення подібних соціальних характеристик в ім'я цілісності суспільства.