4. Показники ринку праці

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін.Ринок впливає на всi сфери економiки Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.

Безробіття –це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використовувати свою робочу силу. У залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти декілька його видів. Фрикційне безробіття-охоплює безробіття,що знаходиться в процесі зміни місця роботи. Безробіття пов’язане із пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткочасним. Кожна з осіб, що шукає роботу перебуває на ринку праці в середньому не більше 1 місяця. Структурне безробіття.-виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з’являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географ.та іншими ознаками. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі збільшується. Робоча сила повільно реагує на ці зміни. Отже, виникає ситуація, за якою структура робочої сили не відповідає новій структурі робочих місць, внаслідок чого з’являється структурне безробіття. Циклічне безробіття-виникає в умовах нерівноваги на ринку праці,тобто,коли пропозиція праці перевищує попит,внаслідок чого з`являється дефіцит робочих місць. Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується,зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям з дефіцитом попиту. Фрикційне та структурне безробіття дістало назву – “природне безробіття”. Повна зайнятість- коли працюють усі, хто може і хоче працювати. Проте природне безробіття корегує поняття повної зайнятості- у зв'язку з цим повна зайнятість — це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.Якщо фактичне безробіття перевищує природне- то це неповна зайнятість,якщо навпаки – надмірна зайнятість.

Втрати ВВП від безробіття: закон Оукена, його математична формалізація

Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва ,то економіка не спроможна виробляти потенційне ВВП.Це свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного (розрив ВВП).Чим вище циклічного безробіття,тим вище розрив і тим більшу величину ВВП втрачає економіка.Для визначення втрат ВВП у світовій практиці використовують положення та висновки досліджень Артура Оукена. Американський економіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно з яким: якщо фактичне безробітгя перевищує рівень природного безробіття на 1 %, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття. Таке обчислення можна розкласти на декілька етапів.

А)Обчислення % відставання фактичного ВВП від потенційного :

Y =β*(U- ), де Y – відставання факт ВВП від потенційного у %; U –фактичне безробіття; - потенційне безробіття; β – коефіцієнт Оукена.

Б)На основі розриву ВВП можна обчислити потенційне ВВП і втрати ВВП від циклічного безробіття:

Употенц=Уфакт/100-у ,

В) Так,як ВВП_п.і ВВП_ф відомо, то звідси обчислимо втрати фактичного безробіття порівнянно з потенційним:

∆Y =Употен – Y_ф, де ∆Y – втрати ВВП від циклічного безробіття, - потенційне ВВП; Y_ф -фактичне ВВП

Методи вимірювання природного безробіття

Природний рівень безробіття- рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці і слугує індикатором повної зайнятості.

У різних країнах і на різних етапах їх економічного розвитку рівень природного безробіття різний. Він залежить від багатьох факторів, зокрема міграційних і демографічних процесів, соціальної забезпеченості насе­лення, розбіжностей у темпах економічного зростання за секторами економіки й галузями виробництва, систем підготовки та перепідготовки кадрів, інформаційних служб зайнятості, податкової системи тощо.Щодо виміру рівня природного безробіття,важливо зазначити, що до цього часу не існує надійної методики його обчислення. А це призводить до розходжень у методах оцінки рівня природного безробіття.Найбільш відомий і простий спосіб визначення рівня природного безробіття полягає у розрахунку середньої величини фактичного безробіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня величина фактичного безробіття за довготривалий період згладжує (вирівнює) циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.

Інший метод оцінки рівня природного безробіття полягає у визначенні такого року, у якому, за припущенням, в економіці була повна зайнятість, а рівень очікуваної інфляції був близький до її фактичного рівня.( Фрідман 1968) .Інший метод запропонував Манків – він виходить з того, що рівновага на ринку праці спостерігається тоді,коли кількість звільнених з роботи дорівнює кількості працевлаштованих:

v*U=l*(L-U), де v-коефіцієнт працевлаштування; U-кількість безробітних; l-коефіцієнт звільнення; L-U-кількість зайнятості

Якщо обидві частини рівняння поділити на l, то можна визначити природний рівень безробіття:

U_n= u_n= l/ l+ v

l=звільнені/зайняті

v=працевлашт/без роб, де U_n -природний рівень безробіття