Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРА МАКРО 2007.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
493.23 Кб
Скачать

2. Сутність, принципи та основні категорії снр. Відмінності снр від балансу народного господарства.

Система національних рахунків (СНР) ― це система взаємопов’язаних економічних показників, які відображають загальні та найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов’язані з виробництвом і споживанням продуктів і послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

СНР базується на відповідних методологічних принципах, серед яких основними є :

-продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, котрі надають послуги (освіта, охорона здоров’я, тощо)

-витрати на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє

-у процесі відтворення економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією витрат, а витрати залежать від розподілу доходів.

СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них — інституційна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.

Інституційні одиниці — це економічні одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Вони можуть займатися всією сукупністю операцій і приймати рішення щодо всіх аспектів економічного життя. По відношенню до певної країни розрізняють одиниці-резиденти та одиниці-нерезиденти.

Залежно від головних цілей та функцій усі резиденти об’єднуються в п’ять секторів: нефінансові корпорації; фінансові корпорації; органи загального державного управління; домашні господарства; некомерційні організації, що обслуговують домаш­ні господарства. Для врахування відносин резидентів з нерезидентами в СНР виділяється окремий сектор — решта світу.

Відносини між інституційними одиницями називаються операціями. Вони поділяються на чотири групи: операції з товарами та послугами, розподільчі операції; операції з фінансовими інструментами; інші операції.

Облік операцій здійснюється за допомогою рахунків, які балансують між собою два розділи: 1) ресурси або зміна в зобов’язаннях; 2) використання або зміна в активах. Рахунки складаються для економіки в цілому, секторів економіки, галузей економіки та окремих економічних операцій.

Баланс народного господарства - це система взаємопов'язаних макроекономічних показників, створена в 20-ті рр. в СРСР, за допомогою якої описувалась і аналізувалась модель централізованої планової економіки.

Відмінності СНР від БНГ:

-об’єктом дослідження СНР є ринкова економіка, а БНГ – централізована планова економіка;

-СНР побудована на концепції розширеного трактування суспільного виробництва, згідно з якою у виробництві суспільного річного продукту та національного доходу (ВВП та НД) беруть участь як галузі, що створюють матеріальний продукт, так і ті, що виробляють послуги, а БНГ побудований на марксистській концепції звуженого трактування суспільного виробництва, згідно з якою у створенні сукупного суспільного продукту (ССП) та національного доходу бере участь тільки матеріальне виробництво;

-в СНР є чітке розмежування доходів на капітальні та поточні, а в БНГ – немає;

-в СНР фінансові потоки визначають як вид інвестиційної діяльності, а в БНГ – як форми тимчасового перерозподілу національного доходу;

-в СНР заощадження є різницею між поточними доходами і витратами, а в БНГ - немає чіткого визначення заощаджень. До їх складу включають приріст готівки, приріст вкладів у банках тощо і розглядають їх як форми перерозподілу національного доходу;