19. Кейнсіанська та неокласична функція інвестицій: графічний та математичний аналіз.

Розрізняють дві основні інвестиційні функції: кейнсіанську та неокласичну.

1. Кейнсіанська ф-ія спирається на три передумови:

1) Мотиваційним чинником попиту на інвестиції є чистий прибуток;

2) Оскільки інвестиції реалізуються в майбутньому, тому враховується очікуваний чистий прибуток;

3) Очікуваний прибуток від інвестицій зіставляється з відновленою вартістю капітального майна, яка визначається витратами, пов'язаними з його заміщенням.

Для зіставлення очікуваних прибутків з вартістю капітального майна Кейнс використовує граничну ефективність капіталу. Її роль можна показати такою формулою:

де K - вартість капітального майна (інвестиційного проекту); PR - очікуваний прибуток (чистий); R^* - гранична ефективність капіталу; t - роки, протягом яких має викор. кап. майно.

Щоб вкладення коштів у інвестиційний проект було економічно доцільним, процентна ставка, за якою купуються інвестиційні кошти, має бути нижчою за ставку процента, що відіграє роль граничної ефективності капіталу, тобто .

Гранична ефективність капіталу слугує верхньою межею для процентної ставки, яка є ціною інвестицій.

Графічна інтерпретація залежності інвестицій від ставки процента і граничної ефективності капіталу:

Отже, коли процентна ставка знижується, інвестиційний попит зростає. Це свідчить про те, що інвестиції перебувають в оберненій залежності від процентної ставки, рівень якої не може перевищувати граничної ефективності капіталу. Виходячи з цього кейнсіанську ф-ію інвестицій можна виразити таким рівнянням: .

2. Неокласична ф-ія інвестицій спирається на дві передумови:

1) попит на інвестиції залежить від розриву між бажаними і наявними обсягами основного капіталу;

2) розрив між наявним і бажаним обсягами основного капіталу не може усуватися відразу, тобто в межах поточного періоду.

Тому попит на інвестиції в кожному поточному періоді залежить від швидкості усунення зазначеного розриву.

Згідно з неокласичним підходом бажаний обсяг основного капіталу залежить від граничних витрат на капітал і обсягів виробництва, очікуваних у майбутньому періоді. Граничні витра­ти на капітал (МСК) відображають витрати підприємців, пов'язаних з використанням у виробництві продукції додаткової одиниці основного капіталу. Їх можна визначити за формулою:

де r - реальна процентна ставка; d - норма амортизаційних відрахувань; nt - чиста гранична податкова ставка на прибуток, яка визнач. як різниця між ставкою податку на прибуток та ставкою податкового кредиту.

Очікуваний обсяг виробництва (Y^e) - це середньорічний обсяг виробництва, який відповідає уявленням підприємців про майбутній попит на їхню прродукцію.

Залежність бажаного обсягу основного капіталу від граничних витрат на капітал та очікуваних обсягів вир-тва можна виразити:

де K^f - бажаний обсяг основного капіталу, який підприємці хотіли б мати в майбутньому періоді.

Попит на інвестиції в поточному періоді залежить від розриву між наявним і бажаним обсягом основного капіталу та швидкості усунення цього розриву. Урахування цієї швидкості реалізується через модель гнучкого акселератора, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємства зменшують капітальний розрив на певну частку. Виходячи з цього неокласичну функцію інвестицій можна виразити таким рівнянням:

де I_t - попит на інвестиції в поточному періоді; d - норма амортизації; K_t, K_t-1 - основний капітал на початок відповідно поточного і попереднього періодів; k - частка, на яку усувається розрив між наявним і бажаним обсягом капіталу в поточному періоді.

Рівняння неокласичної ф-ії інвестицій скл. з двох компонентів: d ∙ K_t - відновлювальні інвестиції; k ∙ ( K^f - K_t-1 ) - чисті інвестиції, які визначають приріст основного капіталу.