43. Неоеволюціонізм Уайта

Основоположник - американський антропо-

лог Л. Уайт. Метою цього напрямку було підвищення ступеня досто-

вірності досліджень, пошуки емпіричних свідчень еволюції,

виявлення механізмів і факторів еволюційних змін. У рамках

цього напрямку досліджуються відносини людина - природа (еколо-

гічних антропологія), енергетичний обмін між суспільством і

середовищем, ведеться пошук еволюційних культурних універсалій, виявив-

ляется співвідношення між традиціоналістськими і модернізаційних-

вими тенденціями в світі і пр. Леслі Уайт в своїх роботах розглядає культуру як інструмент, використовуючи який людина пристосовується до природи. «Кожна людина і кожен клас у первісному суспільстві мали вільним доступом до природних ресурсів і засобів виробництва.Саме ця свобода експлуатації природи зробила неможливою у первісному суспільстві, заснованому на спорідненості, експлуатацію людини людиною »- пише Леслі Уайт у своєму трактаті« Еволюція культури »(« Еволюціонізм і антіеволюціонізм в американській етнологічної теорії »,розділ 3 «Відродження еволюціонізму»,стор595.) Він стверджує, що всі частини культури пов'язані між собою, але головною він виділяє технологічні системи. Розвиток культури безпосередньо залежить від збільшення кількості джерел енергії та кількості енергії споживаної однією людиною за рік та ефективності її використання.Таким чином, виходить, що людина панує над природою. Нові джерела енергії виникають еволюційним шляхом від енергії власного тіла до електрики та ядерної енергії.Уайт вважав культуру системою, метою якої є створення безпечних і максимально придатних для людини умов життя. Культура відіграє важливу роль у формуванні людини як особистості.Особливу увагу у своїх поглядах Уайт приділяє теорії символів, які, на його думку, грають головну роль в будь-якій культурі. Символічне поведінка є важливою ознакою культури, тому як використання символів - це одна з основних здібностей людини.

44. Вплив психоаналізу Фрейда на подальший розвиток культурології

За своїм задумом і найближчої мети фрейдизм ориорієнтованого на вивчення і лікування психіки індивідів, але він з самого початку укладав у собі тенденцію об'єкяснень суспільної свідомості у його теперішньому і бавовняні лом. "Заборони", які, як вважав Фрейд, витісняють сексуальний потяг до сфери несвідомого і порож дають неврози, були, по суті, ні чим іншим, як соціальних нормами моральності і права, що виникли на зорі людської історії. Фрейд назвав їх "культурніми заборонами "і вважав, що надзвичайно важливо вияснити як, чому, за яких умов вони виникли утвердилися, еволюціонували. Увага вченого було залучено до проблем формування та сутності человечної культури. Як писав сам Фрейд, він прагнув судить про загальний розвиток людства зі свого досвіду, придбаному ...на шляху вивчення душевних процесів окремих осіб за весь час їх розвитку від дитячого віку до дорослого. Переносячи окремі характеристики з окремої людини на все людство,

Фрейд намагався таким чином зрозуміти процес еволюції суспільства.

Треба зауважити, що Фрейд переносить на всі психологічні риси не просто індивіда, а невротика. На цьому шляху вчений висунув цілу низку утворення. На його думку, по-перше, всі люди в більшою чи меншою мірою є невротиками. По-друге, кожна дитина в своєму індивідуальному розвитку

проходить фазу неврозу. По-третє, стадія неврозу є- характерною і для первісної людини. Через неї проходять всі народи у своєму культурно-історичному розвитку. Розглядаючи культуру крізь призму невроті- чеського свідомості індивіда, Фрейд кваліфікував її як систему заборон, блокуючих природні потягу чоло- століття. На його думку, витіснення потягу - це мірило досягнутого культурного рівня, а культурний розвиток людства є зреченням від природних пристрастей, задоволення яких гарантує елементом тарне насолоду нашому "Я". Слід підкреслити, що фрейдовский термін

"Культура" в більшості випадків виявляється равнозпочнемо поняттю "суспільство". У найбільш розгорнутому визначення"людської культури" Фрейд вказує, що "Вона охоплює всі придбані людьми знання і

способи, щоб панувати над силами природи і добувати блага для задоволення людських потреб ностей ", і в той же час вона включає всі інститути, регулюють відносини між людьми, особливо розподілу видобутих благ.Але треба зауважити, що у всіх людей ще живі деструктивні, антисоціальні, антикультурние традиції і що ці прагнення у значительного кількості осіб настільки сильні, що визна ляють їх поведінку серед інших.

Можна сказати, що людина як би знаходиться між двох вогнів.З одного боку, культура пригнічує человека, позбавляє його насолод (за це він і прагне позбутися від неї), з іншого боку, культура захищає його від факторів навколишнього середовища, дозволяє освоювати всі блага природи і користуватися ними, а також поділяє їх між людьми.Отже, якщо людина відмовляється від культури на користь своїх насолод, то він позбавляється захисту прати, багатьох благ і може загинути. Якщо ж він відмовиється від насолод на користь культури, то це тяжким тягарем лягає на його психіку. У яку ж сторону схильний людина? Звичайно ж, у другу.Фрейд пише про це так: "У силу цього будь-яка культура має бути побудована на примусі та на відмові від потягів, і при її розумінні виявляється, що центр ваги з ма- ріальних інтересів пересунуть на психіку. Вирішальним є питання, чи вдасться і в якій мірі зменшити для людей тяжкість жертви, яка полягає у відмові від своїх потягів, примирить людей з тими жертвами, які

їм доводиться неминуче нести, і яким чином вознаг радіть їх за ці жертви. "Головним залишається питання про тому, як змусити негативно налаштовану юрбу люду культурні догми.Тут постає питання про роль лич ності в культурі.