20. Історія становлення міфології

Міфологія (грец. mifos - переказ, logos - слово, вчення): 1)наука про міфи й міфологічну свідомість різних народів; 2)система міфів і міфологічна свідомість того чи іншого народу. Різні наукові школи по різному оцінюють і сприймають міфи, вважаючи їх або формою певного донаукового мислення й світогляду, або різновидом релігійної свідомості, тісно пов’язаним з обрядовою ритуальною дією. Але треба визнати синкретність міфа. Для нього характерна велика кількість різних уявлень про один і той же предмет чи явище. Саме тому міфи включають у корпус літературних творів стародавнього і новішого часу. Інтерес до міфів з’явився в давнину. В ХХ столітті працював французький вчений Ж. Дюмезіль та інші. В кінці ХІХ ст. на поч. ХХ ст. значну роль у міфологічних дослідженнях відіграла „антропологічна школа” Е. Тейлора, Дж. Фрезера та інші. В. Вунгдт вважав, що міф пов’язаний з емоційними спалахами, з психологічним станом, близьким до естетичного співпереживання. Міфи й системи міфологічних поглядів за формою і змістом мають етнічно чи локально забарвлений характер. Міфологічні системи й уявлення зберігались і в усній формі. Історичних свідчень про давньоруську міфологію періоду Київської Русі небагато. Найдавнішими вважають записи київського літописця Нестора. Особливі міфологічні уявлення пов’язані з упирями, „нечистими” і „ходячими” покійниками й чортом, який в українській традиції після багатьох метаморфоз (кіт, що котиться клубком, немовля, свиня тощо) стає вихором. Майже всі ці моменти і в інших слов’янських та деяких інших європейських міфологічних системах.

21. Міф, визначення ознаки

Міф — оповідання про минуле, навколишній світ, яке описує події за участю богів, демонів і героїв та історії про походження світу, богів і людства. Карл Ґустав Юнґ стверджує, що міф — це форма колективної свідомості, міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід'ємна частина роду. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родичів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт.

Міф — не продукт необізнаності, це просто інший спосіб ставлення до світу.

Міф — це спроба знайти реальні зв'язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того потребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, перші правові норми.

Класифікація міфів: - тотемні; - космогонічні; - антропогонічні; - астральні.

Ознаки міфу: 1.       Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності; 2.       Міф – цілісне і самодостатнє утворення; 3.       Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”; 4.       В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”; 5.       Міф спирається на глибинні властивості характеру людини ( наприклад, страх ); Функції міфів: 1)       Пояснення; 2)       Інтеграція; 3)       Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці; 4)       Організації влади та політичної поведінки; 5)       Зняття політичного невдоволення; Шляхи виникнення міфів: -          з реальних ситуацій; -          з ідеології; -          з масової свідомості;