117.Напрямки та проблеми сучасної економічної політики в Україні.

Розпад Союзу, ліквідація РЕВ, уведення нац. валют, позбавлення постачань практично дарової енергії різко погіршило умови торгівлі більш, ніж на 70%.

Є два варіанти зовнішньоекономічної стратегії: імпортозамінюючий і експортоорієнтований. Країни перехідної економіки, у тому числі Україна, зустрічаються з проблемами, характерними для доганяючого типу розвитку, і тому спокуси імпортозамінюючої моделі тут досить великі. Проте вона наштовхується на обмеженість внутрішніх ринків, породжує тенденцію гальмування утворення капіталів, імпорту технологій, уповільнення структурних змін.

Більш плідною з погляду економічного зростання уявляється зовнішньоекономічна політика, що орієнтована на експорт і передбачає, зокрема, рівномірне розширення навантаження на імпорт, не віддаючи переваги жодному із секторів народного господарства.

Потрібні ще й кошти. Перешкоди для припливу капіталу: відсутність економічної і політичної стабільності; нерозробленість і відсутність стабільності в законодавстві; причини, пов'язані з нерозвиненістю інфраструктури, зокрема, фінансової.

Зовнішньоекономічна діяльність – принципи: суверенітету народу України; свободи зовнішньоекономічного підприємництва; юридичної рівності і недискримінації; верховенства закону; захисту інтересів суб'єктів ЗЕД; еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

На сучасному етапі основним напрямом зовнішньоекономічної діяльності України є розвиток і поглиблення торгово-економічного співробітництва з республіками колишнього СРСР, країнами Східної Європи, розвиненими країнами світу, особливо з тими, що мають чисельну українську діаспору. Сьогодні ні розміри експорту, ні його структура не можуть задовольнити Україну.

118.Світове господарство: зміст, виникнення, етапи розвитку.

Світове господарство — внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов'язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками.

Етапи розвитку світового господарства: I — кінець XIX — початок 20-х років XX ст.; II — друга третина 20-х років — кінець 80-х років XX ст.; III — кінець 80-х — початок 90-х років XX ст. і продовжується нині.

Світове господарство характеризується: — зростанням інтернаціоналізації економіки на основі поглиблення міжнародного поділу праці; — створенням багатогранної системи міжнародних економічних відносин; — формуванням міжнаціональних механізмів регулювання економічних взаємовідносин між країнами.

119.Міжнародні економічні відносини: зміст та структура.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — економічні відносини в системі світового господарства.

Форми: 1)світова торгівля - форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.;

2)Міжнародний рух капіталів (МРК) — переміщення засобів за кордон (або з-за кордону) з метою отримання прибутку.

3) Міжнародне науково-технічне співробітництво – 4 форми:1) Створення спільних науково-дослідних центрів, бюро,лабораторій для використання новітніх оригінальних ідей у галузі науки, техніки, маркетингу тощо; 2) Спільні дослідження світового досвіду в галузях організації виробництва і праці міграція робочої сили, науково-технічне співробітництво; 3) Консультації та координація дій у галузі науково-технічної політики; 4) Організація підготовки кваліфікованого персоналу дослідників.

4) міжнародні валютно-фінансові відносини