22,Різновиди акторів на міжнародній арені. Етатизм vs. “світове

громадянське суспільство”.

. Оригінальну класифікацію учасників міжнародних

відносин запропонував польський дослідник К. Ваставський.

Серед учасників міжнародних відносин він виокремив суспільні

суб’єкти, або великі суспільні групи, та операційні суб’єкти, тобто

держави, партії, міжнародні організації. Така класифікація відображає

глибинну сутність поняття “учасник” та досить добре співвідносить

суб’єкти інтересів та суб’єкти дій. У теорії міжнародних відносин,

однак, поширена класифікація, що ділить учасників міжнародних

відносин на державних та недержавних.Недержавними суб’єктами

міжнародних відносин, із погляду більшості транс націоналістів,

можуть вважатися будь-які суспільні групи, що мають певні інтереси

в міжнародному середовищі та самостійно їх реалізують.Дещо

інакше суб’єктність визначають, послуговуючись поняттям

“актор”, Б.Рассет і Х. Старр. Вони виокремлюють три типи

міжнародних акторів:Групи людей (народи, нації, народності,

етнічні групи);Держави;Недержавні актори (міжурядові організації,

неурядові організації, мультинаціональні корпорації).

Етатизм (від фр. État — держава) — напрям політичної думки,

який розглядає державу як найвищий результат і мету суспільного розвитку.

В деяких країнах (наприклад, у Туреччині) цей термін позначав офіційну

державну політику. Громадянським суспільством можна назвати

таке суспільство, у якому головною діючою особою є громадянин як автономна особа:

• суб'єкт, який усвідомлює себе вільним членом суспільства; вільним економічно

який має право вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі

підприємницької; вільним ідеологічно і політичне;

• суб'єкт, який наділений правами і свободами, у тому числі правом приватної власності

(«суб'єкт-власник»);

• суб'єкт, який усвідомлює відповідальність перед суспільством;

•  суб'єкт, який захищений законом від прямого втручання і довільних обмежень

з боку держави.

23.Закономірності функціонування і трансформації міжнародних

систем. Теорія транзиту та її критика.

Міжнародна система постійно еволюціонує та послідовно переходить

із стану в стан - статичний, трансформаційний, турбулентний тощо.

Особливостями трансформаційного стану, в якому перебуває сучасна

міжнародна система, є різке зростання взаємозалежності, інтернаціоналізація

всіх сторін взаємодії, внутрішньосуспільних і міжнародних відносин,

глобалізаційні та інтеграційні процеси, які є об’єктивними тенденціями

розвитку світового соціуму.

Структурні характеристики системи зумовлюють напрямок діяльності

та поведінку учасників міжнародних відносин. В реальних міжнародних

відносинах це означає зміну конфігурації сил, сфер впливу, ієрархічного

розташування учасників міжнародної взаємодії, ре конфігурації

полюсоутворення та прийняття зовнішньополітичних рішень.

Отже, поводження учасників на міжнародній арені залежить від

структурних характеристик системи, сукупності регулюючих міжнародні

відносини формальних і неформальних принципів, норм, угод і процедур

прийняття рішень.

Усі фактори і тенденції трансформації міжнародної системи

взаємопов’язані та обопільно активізують власну діяльність.

Недостатні відомості про їхню природу та механізми взаємодії

гальмують формування “загальної теорії”, яка здатна була б

відобразити усі бурхливі зміни у навколишньому світі. Під

впливом факторів формується нова структура взаємодій

основних акторів міжнародної системи та визначається

подальший напрямок її трансформації.

Інформацйно-технологічна революція водночас є її причиною

й наслідком, оскільки уможливлює глобальний інформаційний обмін. Вона посилює міжнародну взаємодію її учасників, що, у

свою чергу, сприяє подальшому розвитку обох взаємопов’язаних

процесів. Інформаційно-комунікаційні технології сприяють

мобільності, збільшенню інформації, усуненню бар’єрів часу і

простору, міжнародній співпраці, розвиткові глобального

інформаційного простору та формуванню єдиної планетарної

структурно-функціональної системи. У культурному аспекті роль

глобалізації в трансформації міжнародної системи аналізується

разом з такими поняттями як універсалізація, гомогенізація,

модернізація та вестернізація світу.

Разом з державами, на трансформацію сучасної системи

міжнародних відносин впливають різні міжурядові та міжнародні

неурядові організації, транснаціональні корпорації, внутрішньодержавні

регіони. Всі ці актори мають досить різні цілі, одні позитивні, спрямовані

на підтримку стабільного світового розвитку.

Основними факторами, що впливатимуть на трансформацію

міжнародної системи, є: демографічні тенденції; природні ресурси

і навколишнє середовище; наука і технологія; світова економіка

і глобалізація; національні та інтернаціональні владні системи;

роль США у трансформації міжнародної системи. На початку

третього тисячоліття можна говорити про незаперечне лідерство

США в політичному, соціально-економічному, науково-технічному

та військово-стратегічному вимірах. Це дає підстави стверджувати,

що США керує еволюцією міжнародної системи та продовжує залишатися

головним актором на світовій арені.