21Міжнародні відносини у епоху «третьої хвилі» (теорія третьої хвилі

О. та Х.Тоффлерів).

В книзі «Третя хвиля» (1980 р.) ОлвінТоффлер (народився в 1928 р.)

виклав свій варіант «постіндустрішьного суспільства». В цій книзі Тоффлер

запропонував таку схему розвитку цивілізації:

«Перша хвиля» – утворення суспільства аграрного типу,

«Друга хвиля» – розвиток індустріального суспільства

 «Третя хвиля» знаменує собою появу «суперіндусіпріального

суспільства».«третя хвиля» розпочалась на Іберійському півострові в

середині 70-х років ХХ сторіччя, охопивши далі майже 40 країн.При

цьому основну увагу він приділяє переходу від «індустріального»

типу суспільства до «постіндустріального» або «суперіндустріального».

За Тоффлером, індустріалізм являє собою певний вид цивілізації зі

своїм особливим типом розвитку, ставленням до навколишнього

середовища, способом життя, ціннісними пріоритетами та орієнтирами,

він характеризується одноманітністю, монотонною працею, відчуженням

людини і екологічними бідами.

 Цивілізація «Третьої хвилі», що наближається, докорінно відрізнятиметься

від капіталізму періоду «індустріалізму», основні принципи якого не

спрацьовують у період переходу суспільства до економіки

самообслуговування. Свого часу шість взаємопов'язаних принципів

– стандартизація, централізація, спеціалізація, синхронізація, концентрація

й максимілізація – програмували поведінку людей, цементували суспільство

на всіх рівнях, починаючи з виробництва й закінчуючи сферою сім’ї,

дозвілля тощо. Проте поява нової технології, реорганізація виробництва

на основі впровадження найновітніших досягнень науки та техніки привели

в рух «Третю хвилю» розвитку цивілізації, яка руйнує всі шість

принципів попередньої економіки і змінює їх на протилежні.

Відповідно й виробництво має зовсім інший характер (основа якого

лежить в електронній базі). При цьому відбувається немовби

повернення до «ручної праці» докапіталістичного періоду. З'являється

можливість майже все робити в домашніх умовах. Тому це більше

промисловість самообслуговування, а не виробництво товарів для ринку.

Виробництво й споживання наче зосереджені в одному місці, створюючи

якийсь симбіоз.

Аналізуючи “третю хвилю” демократизації Хантінгтон дійшов висновку,

щомайже 2/3 країн, які здійснюють перехід до демократії, мали

показникиВВП на душу населення 300 – 1300 доларів (у цінах 1960 року).

ТвердженняС. Хантінгтона щодо “відступу демократії” базуються

наекономічному фундаменті цього політичного феномена.

На його думку,демократизації сприяють певні економічні та культурн

умови зокремавідносно високий рівень економічного розвитку та

переваги цінностейзахідної культури.

За даними “Фрідомхаус”, із 75 країн “вільними”названо тільки

5 азійських (Японія, Південна Корея, Монголія, Непал,Бангладеш),

усього 2 мусульманські (Бангладеш і Турецька республікаПівнічного

Кіпру) і лише 3 належать не до західної, а східної гілки християнства

(Греція, Болгарія, Республіка Кіпр).

 Отже, на зміну етиці споживання має прийти етика самообслуговування,

що несе в собі інші цінності й типи поведінки. В останній повага до

людини залежить вже не від наявного у неї капіталу, а від практичної

віддачі в безпосередній її діяльності. Внаслідок цього змінюється

цінність не лише окремої людини, а й суспільства загалом. Па думку

Тоффлера, відбувається своєрідна «гуманізація» суспільства, оскільки

мірою того як знецінюється влада капіталу, зникає і притаманний

капіталізмові дух користолюбства.

Внаслідок цього виникають можливості для нового типу

поведінки особи в сфері виробництва, дозвілля, культури, освіти.

Тоффлер присвятив окремий розділ «майбутній особистості».

Особистість майбутнього неможливо змальовувати в термінах

попередньої цивілізації. Адже йдеться про переворот в усьому

внутрішньому світі людини, який позначиться на її свідомості й підсвідомості.

Тому найзагальніша ідея Тофлера полягає в тому, що людство вступило

на шлях прискорення змін, а це радикальним чином вплине на весь

комплекс життєзначущих цінностей і орієнтирів.