5. Готовність студентів до майбутньої професійної діяльності.

Готовність до професійної діяльності як складне, інтегративне особистісне новоутворення психологи розглядають як систему, яка містить:

• розвиток необхідної професійної спрямованості, підпорядкування системи мотивів і цінностей професійним потребам і інтересам. Важливою є установка на особистісну самореалізацію в межах отриманої професії, спеціальності, бажання працювати у відповідній сфері, навіть якщо будуть тимчасові труднощі;

• професійну компетентність як сформованість професійних знань, навичок і умінь, які дозволяють реалізовувати операційний склад майбутньої діяльності, ефективно виконувати всі професійні функції;

• наявність особистісних якостей, які дозволяють досягти успіху у майбутній професійній діяльності (професійного мислення, професійних здібностей, професійного стилю діяльності).

Не слід забувати також, що будь-яка професійна діяльність здійснюється у певному суспільстві, а тому тісно пов’язана з громадянськими якостями спеціаліста. Це обумовлює необхідність більш широкої підготовки студента в ВНЗ, ніж того вимагає відповідна професія/спеціальність. За думкою М.І.Д’яченко, Л.А.Кандибовіча, під час навчання у ВНЗ розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою йде у ряді напрямів:

- укріплюється професійна спрямованість, формуються ідейні переконання, розвиваються необхідні здібності;

- удосконалюються, «професіоналізуються» психічні процеси, стані, накопичується досвід вирішення життєвих, пізнавальних і професійних проблем;

- підвищується почуття обов’язку, відповідальність за якість професійної діяльності, все більше проявляється індивідуальність студента;

- зростають домагання студента в області майбутньої професії;

- на основі інтенсивного засвоєння соціального і професійного досвіду і формування необхідних якостей зростають загальна зрілість і стійкість особистості студента;

- підвищується питома вага самовиховання студента у розвитку якостей, накопиченні досвіду, необхідних йому як майбутньому громадянину і спеціалісту;

- посилюється професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної діяльності.

Але при порушеннях процесів формування особистісної і професійної ідентичності і внаслідок організаційних недоліків у навчальному процесі або соціальних та психологічних факторів, випускників можуть бути несформовані ті чи інші компоненти готовності. Найбільш вагомими недоліками тут можуть бути:

- небажання молодих спеціалістів працювати за профілем підготовки внаслідок завищених вимог і очікувань, які розходяться з реальністю, прагнення перейти в іншу, більш високооплачувану або цікаву сферу діяльності;

- розчарованість у зробленому професійному виборі, змісті професійної діяльності;

- усвідомлення (реальне або лише уявне) відсутності у себе тих якостей, які дозволяють досягнути успіху у вибраній сфері;

- песимізм щодо працевлаштування, побоювання безробіття, пошук «непрофесійних» способів вирішення проблеми (виїхати за кордон; у жінок – вийти заміж, перейти на утримання з боку чоловіка; піти навчатись на іншу спеціальність за рахунок батьків, тощо);

- невпевненість у своїх можливостях, низька професійна самооцінка;

- побоювання нових відносин, які прийдеться засвоювати у новому колективі .

Тому бажаною є підготовка старшокурсників до нового складного адаптаційного періоду життя: корекція завищених життєвих планів і домагань, розкриття психологічних механізмів неуспіху у житті і шляхів їх подолання; засвоєння стратегій подолання життєвих криз і труднощів, формування життєвого оптимізму. орієнтація на постійний професійний і особистісний розвиток як умову життєвого успіху і т.ін.