Д) Адаптація молодих педагогів.

Найчастіше молода людина, яка приходить на кафедру, отримує зразу декілька дисциплін, які буде викладати, до того ж найбільш складних, від яких відмовились всі інші викладачі. "Старше покоління" мотивує це тим, що: а) всі вони в свій час пройшли через те ж саме; б) у молодої людини є ще сили, щоб долати труднощі; в) молодому викладачеві треба пройти відповідне випробування, щоб переконатись у своїй здатності до педагогічної діяльності; д) новачку слід вчитись, розширювати свої професійні знання, а де ж отримати кращі можливості, як не під час викладання; е) все інше навантаження вже розподілене, треба брати те, що залишилось нічийним. Внаслідок такої кафедральної політики у молодого викладача може водночас виявитись до 6-8 предметів, які він повинен не лише викладати в аудиторії, а ї ретельно до них готуватись.

У кращому випадку молодого викладача візьме під опіку освічений педагог, який допоможе подолати труднощі звикання до нового виду діяльності, до того ж, такого складного. Найчастіше це стосується підказок, яку інформацію відібрати, якими джерелами користуватись, які методи і засоби використати. І поза увагою залишаються найбільш важливі проблеми адаптації молодого викладача: необхідність принципової зміни позиції і подолання негативних переживань, які він відчуває ("страхів").

Вчені виділяють в якості однієї з провідних труднощів початку викладацької діяльності для молодих педагогів - у недавньому минулому студентів-випускників - перехід в позицію педагога. Нова - педагогічна позиція складається з ряду ролей, які були типовими для студента, але будуть заважати досягти ефективності у педагогічній діяльності. Саме тому початок роботи в якості викладача повинен супроводжуватись наступною зміною ролей: підлеглого - на керівника, реагуючого - на ініціатора, слухача - на лектора, пасивного учасника - на активного діяча, уникаючого відповідальності - на приймаючого на себе відповідальність, члена групи - на лідера групи, людини, яку хтось мотивує - на мотиватора, того, хто відповідає - на того, хто запитує, того, кого оцінюють - на того, хто оцінює; того, хто навчається - на того, хто навчає. Зрозуміло, що така зміна ролей не може відбутись за всіма напрямами водночас і безконфліктно. Молодий викладач або зразу "одягає" на себе всі відповідні ролі, приймаючи стратегію авторитарного впливу, але постійно відчуваючи невпевненість в собі. Або є поступово засвоює певні елементи ролей, роблячи за іншими численні поступки або помилки. Є викладачі, які так і не змогли позбавитись від "студентських" ролей, тому у відповідних складових діяльності вони будують стосунки скоріше на особистісних основах (взаємна симпатія, очікування поступок іншої сторони), що призводить їх до лібералізації стосунків зі студентами, недоопрацювання важливих напрямів взаємодії.

До найбільш поширених серед молодих викладачів страхів відносять (за В.Н.Карандашовим та ін.):

- Страх "Я їм не сподобаюсь". Для молодого викладача, якій ще недавно сам був студентом, вкрай важливо відчувати певну точку опору у міжособистісних стосунках. Прагнення "сподобатись" студентам може викликати неадекватного завищені вимог або до змісту предмету (надмірно перебільшеного або перенасиченого яскравими фактами на шкоду загальній логіці), до організації процесу взаємодії (викладач роздає гарантії студентам своєї "доброти", розуміння їх проблем, засвідчує готовність бути поблажливим), до вибору засобів навчання (перевантаження інтерактивними засобами, загальна неупорядкованість курсу).

- Страх "Я втрачу контроль над аудиторією". Відсутність у молодого викладача не лише впевненості у собі, а і арсеналу засобів вирішення проблемних ситуацій призводить до постійного очікування неприємностей під час навчального процесу. Щоб це подолати, молодий викладач може звернутись до надмірного прагнення контролювати події, дріб'язковості у використанні дисциплінарних впливів. Але це найчастіше викликає опір з боку студентів. І тоді викладач може дійсно втратити контроль над подіями в аудиторії.

- Страх "Їм зі мною буде нудно". Згадуючи свій студентський досвід про те, як залишали студентів байдужими лекції або інші заняття ряду викладачів, молодий педагог намагається пожвавити навчальний процес, тому надмірно уваги буде приділяти емоційній складовій навчання. Але навчальний процес у ВНЗ не може проводитьсь виключно в ігровій або емоційно насиченій формі. Студенти повинні вміти працювати не лише в режимі постійного зацікавлення, але і навчатись долати пізнавальні перешкоди шляхом напруженої діяльності. Звичка до зміни видів діяльності на заняттях буде сприяти розвитку споживацької філософії, очікування зовнішніх розваг, безвідповідального ставлення до навчання.

- Страх "Мене спіймають на дурній помилці". Він помилок не застрахований ніхто, навіть ті викладачі, що мають великій досвід. І студентів часто дратує не те, що викладач допустив помилку, а його небажання це визнати. Врешті-решт, викладач, якщо хтось зі студентів помітив його помилку, може похвалити його за уважність і сказати, що він навмисно це зробив, щоб активізувати увагу слухачів. Або чесно визнати, що сам був трошки неуважним.

- Страх "Я не буду знати відповіді на запитання студента". Зрозуміло, якщо викладач погано підготувався до заняття, то не відповісти на елементарне уточнююче запитання студента дійсно соромно. Якщо ж питання задається з іншої сфери знань, то викладач і не може знати відповіді. Тоді завжди є можливість, пославшись на недолік часу, відкласти цю відповідь на інший час.

- Страх "Деякі студенти можуть знати більше, ніж я". Дійсно, здібні студенти, які мають більше часу, ніж викладач, на пошук інформації через Інтернет, можуть знати більше за нього, особливо якщо взяли за мету спіймати молодого викладача на чомусь для збільшення свого авторитету у групі. Але викладач у будь-якому випадку має більш систематизовані і широкі знання з предмету, якій викладає.

Наведений перелік свідчить про велику емоційну напруженість процесу адаптації молодих викладачів, яка обумовлена відсутністю й них певних неадекватних установок і ненапрацьованістю прийомів вирішення навчальних ситуацій.