Б) Диспропорції у формуванні педагогічних здібностей викладачів вищої школи.

На сьогодні до системи педагогічних здібностей найчастіше відносять такі складові:

1) Дидактичні здібності - здатність передавати учням навчальний матеріал, роблячи його доступним, надавати цей матеріал як проблему ясно, зрозуміло, викликати інтерес до предмету, пробуджувати у учнів активне самостійне мислення. Педагог з дидактичними здібностями вміє у випадку необхідності відповідним чином реконструювати, адаптувати навчальний матеріал, важке робити легкім, складне - простим, незрозуміле, неясне - зрозумілим. Це також вміння організовувати самостійну роботу учнів, орієнтувати їх на самостійне поповнення і отримання знань, керувати пізнавальною активністю учнів, спрямовувати їх у необхідному напрямі.

2. Академічні здібності - здатність до відповідної галузі знань, наук (математики, хімії, фізики, літератури, психології). Викладач з високо розвинутими академічними здібностями прагне володіти своїм предметом набагато ширше і глибше, ніж того вимагає навчальна програма, постійно слідкує за станом цієї галузі науки, новими теоріями і відкриттями, абсолютно вільно володіє відповідним матеріалом, намагається вести наукову роботу з цих проблем, прагне залучити до неї студентів.

3. Перцептивні здібності - здатність проникнути у внутрішній світ іншої людини, педагогічна спостережливість, пов'язана з розумінням особистості учня, його тимчасових психічних станів, за найменшими ознаками вловлювати зміни, що відбуваються з учнем.

4. Мовні здібності - здатність ясно і чітко висловлювати свої думки, почуття, наявність у будь-яких мовних висловлюваннях внутрішньої сили, переконаності, особистісної зацікавленості у змісті того, про що йде мова.

5. Організаторські здібності - здатність організувати студентський колектив, надихнути на вирішення важливих завдань, вміння правильно організувати як роботу студентів, так і власну діяльність, вміння правильно планувати час, наявність навичок самоконтролю.

6. Авторитарні здібності - здатність до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів, наявність особистісних якостей, що сприяють авторитету педагога (рішучість, витримка, наполегливість, вимогливість, почуття власної гідності, відповідальність, впевненість у правильності дій і уміння передати цю впевненість учням).

7. Комунікативні здібності - здатність до спілкування, вміння встановлювати контакт, знаходити індивідуальний підхід у взаємодії з іншими учасниками освітнього процесу, наявність педагогічного такту.

8. Прогностичні здібності (або педагогічну уяву) - здатність на мисленнєвому рівні виходити за межі ситуації, екстраполювати її особливості на інші ситуації, передбачати наслідки своїх дій, уявити тенденції розвитку подій, спрогнозувати особистісний розвиток і життєвий шлях учня, залучити до навчального процесу процедури творчості.

9. Здатність до розподілу уваги водночас між декількома видами діяльності. Так, викладач під час лекції слідкує за змістом і формою викладання матеріалу, за розгортанням загальної логіки міркувань, за власними діями і їх якістю (відсутність зайвих або недоцільних слів, доречність міміки і пантоміміки, інтонування мови, поза, маршрут пересування по аудиторії, поступ), відповідністю подій вихідному задуму, перебігом часу, залишками матеріалу, які ще треба викласти, наявністю для цього можливостей. Водночас він сприймає і аналізує стан аудиторії: уважність слухачів, їх зацікавленість предметом, рівень втомленості, ознаки нерозуміння навчального матеріалу. Він фіксує також випадки порушення дисципліни і реагує на них, контролюючи доцільність тих мір, які він використав, і реагування на це аудиторії.

Нажаль, відсутність до недавнього часу у суспільстві системи підготовки викладачів вищої школи призводила до того, що у більшості педагогів старшого покоління (особливо тих, що працюють у ВНЗ непедагогічного профілю) не отримали достатнього розвитку ті чи інші педагогічні здібності. До того ж, під час навчання у ВНЗ у багатьох викладачів сформувались установки на те, що у навчанні вже дорослих осіб немає потреби впроваджувати та враховувати ті основи педагогічної діяльності, що є обов'язковими при роботі з школярами. Внаслідок того значна кількість педагогічних здібностей формувалася стихійним шляхом або взагалі ігнорувалась. На сьогодні ситуація змінилась у кращій бік, але наявність у суспільстві старих стереотипів сприяє недооцінці ролі педагогічних здібностей у процесі діяльності, а масовий характер підготовки магістрів, якім надається право на викладацьку діяльність, призводить до їх ігнорування у навчальному процесі.