Питання для самоконтролю

1. У чому виявляються особливості операцій на грошовому ринку?

2. Що треба розуміти під попитом і пропозицією грошей?

3. Як змінюється статус грошей на грошовому ринку?

4. Яку форму має ціна грошей на грошовому ринку?

5. Перерахуйте інструменти грошового ринку.

6. Які функції на грошовому ринку виконує вексель?

7. В якій формі залежно від стану економіки проводять гро­шово-кредитну політику Національного банку?

8. Охарактеризуйте групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів та їхня сутність.

9. Назвіть фактори впливу на динаміку попиту.

10. Фактори впливу на обсяг пропозиції грошей.

11. Які складові можна виокремити у структурі грошового ринку?

12. Які елементи формують інституційну структуру обліково­го ринку?

13. Яка сутність операцій РЕПО?

14. Охарактеризуйте механізм вексельного кредиту.

15. Яку роль у функціонуванні грошового ринку відіграє міжбанківський ринок?

16. Яке призначення ломбардного кредиту?

17. Охарактеризуйте сутність міжбанківських позик і депозитів

Тема 8. Валютний ринок

1. Валютний ринок і його види.

2. Суб'єкти та об'єкт валютного ринку.

3. Валютний курс і його прогнозування.

4. Валютні операції.

8.1. Валютний ринок і його види

Ефективний розвиток будь-якої національної економіки значною мірою залежить від її участі у світових економічних процесах, а саме: ступеня інтеграції у світове господарство. Тоб­то результативність економіки держави визначається не лише прибутковістю діяльності на внутрішньому ринку, а й резуль­татами зовнішньоекономічної діяльності. Здійснення зовніш­ньоекономічної діяльності нерозривно пов'язано з такими по­няттями, як валюта, валютні цінності, валютний ринок.

Активи валютного ринку не зводяться лише до грошових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють:

а)у вузькому значенні — грошові знаки іноземних держав;

б) у широкому значенні — у це поняття входять фондові інструменти (акції, облігації тощо), платіжні документи(чеки, акредитиви, векселі тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, дорогоцінне каміння тощо).

Валютний ринок — це специфічний ринок, де предметом купівлі-продажу виступають різні національні валюти, які вико­ристовують у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності. Отже, валютний ринок — це сукупність економічних, правових та організаційних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют, платіжних документів та цінних паперів, номінованих в іноземній валюті, а також під час здійснення кредитно-депозитних та інших операцій з валю­тою. При розгляді валютного ринку як системи до його складу входять підсистеми валютних відносин (сукупність зв'язків, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових опе­рацій, спрямованих на придбання або продаж іноземної валю­ти) і валютного механізму (правові норми і сукупність інсти­тутів, які забезпечують реалізацію валютних відносин).

Валютний ринок можна розглядати також як сукупність кон­версійних (обмінних) операцій та операцій з надання в позичку

іноземної валюти на певних умовах. Конверсійні валютні опе­рації поділяють на поточні і термінові. Поточні конверсійні операції (Foreign Exchange Operations, скорочено Forex, або FX) складають основну частину валютних операцій. Термінові валютні операції поділяють на форварди, свопи, ф'ючерси, опціони, опціони та ф'ючерси, свопціони.

Потреба у існуванні валютного ринку зумовлена відсутніс­тю єдиного платіжного засобу, який можна було б використову­вати як міжнародний засіб обігу при зовнішньоекономічних розрахунках за товари, роботи, послуги; за кредитами, між­народними інвестиціями, міждержавними платежами тощо.

Валютному ринку притаманні такі функції, реалізація яких забезпечує:

• поглиблення міжнародного розподілу праці та розширен­ня міжнародної торгівлі;

• здійснення валютної політики держави, спрямованої на забезпечення регулювання національної економіки та розширення зовнішньоекономічних зв'язків;

• забезпечення реальної свободи вибору та дій власника ва­люти;

• своєчасне здійснення розрахунків за зовнішньоекономіч­ ними операціями;

• встановлення валютного курсу на основі попиту і пропо­зиції на іноземні валюти;

• хеджування валютних ризиків;

• диверсифікацію валютних резервів;

• раціональне й ефективне використання валютних цін­ностей та прискорення їхньої оборотності;

• управління ліквідністю активів, номінованих в іноземній валюті;

• одержання прибутку від операцій з валютою та валютни­ ми цінностями.

Ступінь зрілості валютного ринку визначається не лише обся­гами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою забезпечувати реальну свободу вибору та дій власника валюти.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагнен­ням одержати прибуток від здійснення операцій з валютою та валютними цінностями.

Валютному ринку притаманні атрибути будь-якого ринку. По-перше, валютний ринок потрібно розглядати як конкурентний ринок, оскільки його суб'єкти завжди конкурують між собою з приводу максимізації прибутку. По-друге, будь-яка операція на

валютному ринку містить в собі елементи валютного ризику, який органічно пов'язаний з конкуренцією, з проявами невизна­ченості економічної кон'юнктури, з суб'єктивними моментами в поведінці контрагентів зовнішньоекономічних угод.

Загалом валютний ринок виконує стимулюючу функцію та конкуренто-конструктивну місію.

Про значущість валютного ринку свідчать обсяги операцій — сукупний оборот валютних ринків сягає 100 трлн дол. за рік. Така астрономічна цифра пояснюється багаторазовістю валют­них переказів.

Валютний ринок є найповнішою формою ринкових відно­син. Він ефективно обслуговує внутрішній і міжнародний пла­тіжні обороти. У зв'язку з цим у системі валютного ринку роз­різняють національний валютний ринок, основним завданням якого є забезпечення руху валюти в певній конкретній країні та обслуговування зв'язків з міжнародними валютними цент­рами, і міжнародний валютний ринок, який складається з сис­теми регіональних валютних ринків. Зв'язок між учасниками цього ринку здійснюється по телефону, телексу та через комп'ю­терну мережу. Бажаючі придбати валюту, як правило, зв'язують­ся з кількома банками з метою вибору кращої ціни. Валютний ди­лер банку, до якого звернулися за котируванням, повідомляє ціну, за якою він може купити валюту, і ціну, за якою він мо­же продати валюту.

Звичайний розмір угоди тут становить 1 млн дол. США або бі­льше, а спред bid/offer мінімальний. Наразі існують такі регіо­нальні ринки: Європейський (з центрами у Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Цюриху); Американський (з центрами у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Чикаго, Монреалі); Азійський (з центрами у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі та Бахрейні).

Валютні ринки класифікують за такими ознаками:

• за сферою функціонування — національні та регіональні;

• за рівнем організації — біржовий і позабіржовий ринки.Біржовий валютний ринок уособлюється з валютними біржами, а позабіржовий (міжбанківський) валютний ри­ нок передбачає участь банків, фінансових установ, юри­дичних і фізичних осіб у розрахунках за зовнішньоеко­номічною діяльністю;

за кольором — білий (офіційний) валютний ринок, «сірий» залютний ринок, на якому здійснюються операції з некон-вертованими валютами, та «чорний» валютний ринок — нелегальний валютний ринок;

• за суб'єктами, які здійснюють операції з валютою —міжбанківський (прямий і брокерський), клієнтський і біржовий;

• за видами валютних операцій — готівкової валюти, ф'ючерсні, форвардні, опціонні.

У свою чергу, на міжбанківському валютному ринку за термі­новістю валютних операцій вирізняють три основні сегменти:

• спот-ринок (або ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає 65% усього обороту валюти);

• форвардний ринок (або строковий ринок, на якому здійс­нюється до 10% валютних операцій);

• своп-ринок (ринок, на якому поєднуються операції з купівлі-продажу валюти на умовах «спот» і «форвард»; на ньому реалізується до 25% усіх валютних операцій).

На біржовому сегменті валютного ринку операції з валютою можуть здійснюватися через валютну біржу або ж у валютних відділах товарних і фондових бірж за допомогою деривативів — похідних фондових інструментів. Валютні біржі є не в усіх краї­нах світу — приміром, їх не існує в англосаксонських країнах.

Клієнтський сегмент валютного ринку характеризується тим, що операції здійснюються не за рахунок банку, а за раху­нок його клієнтів.

Більшість валютних угод (до 80% загального обсягу валют­них операцій) здійснюється на міжбанківському сегменті ва­лютного ринку і, як правило, на поточному (спот) ринку. Саме під час міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Міжбанківський валютний ринок є результатом взаємодії валютних рахунків комерційних банків. Ресурси цьо­го ринку поділяються на комерційні (вони належать комерцій­ним банкам) та регуляційні (вони належать центральним емі­сійним банкам). Саме на міжбанківському валютному ринку сконцентровано до 30% офіційних валютних ресурсів, за допо­могою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну по­літику.

Валютний ринок в Україні — це переважно міжбанківський ринок, адже саме під час міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шля­хом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів). Торгівлю інозем­ною валютою на території України резидентами і нерезидента­ми здійснюють через уповноважені банки на міжбанківському

валютному ринку України. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України було затверджено Постановою Правління НБУ від 7.06.1993 р. Уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів. Уповноважені банки мають право від свого імені і за свій рахунок купувати інозем­ну валюту готівкою у фізичних осіб, а також продавати її фі­зичним особам. Операції з продажу-купівлі іноземної валюти здійснюють уповноважені банки за письмовим дорученням клі­єнтів з оплатою комісійної винагороди на умовах домовленості. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ринок в Україні за багать­ма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ), яка проводить такі основні опера­ції: організовує торги й укладає угоди з купівлі-продажу іно­земної валюти з членами УМВБ; організує та проводить розра­хунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют до гривні за угодами на УМВБ. Право участі в торгах УМВБ мають лише засновники УМВБ, НБУ та установи, прийняті у члени УМВБ.

Торгівля готівковою валютою, яка здійснюється на ринку готівкової валюти (Spot Market), є найпопулярнішим інст­рументом валютних операцій у світі, про що свідчить частка таких операцій у загальному торговельному обороті — 37%. Це зумовлено тим, що прибуток (або збиток) швидко реалізу­ється внаслідок високої волантильності ринку. Крім того, ос­кільки термін виконання контракту становить всього два дні, час дії кредитного ризику є обмеженим.

Угода на ринку готівкової валюти полягає у підписанні контракту, за яким одна зі сторін передає певну кількість ва­люти в обмін на отримання протягом двох робочих днів з мо­менту укладання угоди від іншої сторони обумовлену кількість іншої валюти, розраховану на основі узгодженого обмінного курсу. Винятком є канадський долар, передання якого здійс­нюється наступного робочого дня.

Поточні конверсійні операції (операції з негайною постав­кою валюти) можуть поділятися на операції з датою валюту­вання сьогодні (today, або скорочено tod — валютні угоди, які передбачають передання валюти в день укладання угоди); завт­ра (tomorrow, або скорочено torn) і датою валютування через дваробочі банківські дні — операції на умовах спот (spot). Дводен­ний термін для передання валюти був установлений задовго до технологічного прориву в галузі комунікацій. Цей термін був потрібний для відпрацювання договірними сторонами всіх де­талей угоди. Незважаючи на технологічну досконалість сучас­них валютних ринків, термін здійснення розрахунків залишився без змін. Це зумовлено тим, що трапляються помилки вико­навців, які треба виправити до завершення розрахунків.

За обсягом угод у всьому світі опорною валютою є амери­канський долар. Іншими основними валютами є евро, британ­ський фунт, японська ієна і швейцарський франк. Суттєва пи­тома вага угод з канадським та австралійським доларами.

Ринок готівкової валюти характеризується високою ліквід­ністю й волантильністю. Волантильність — ступінь схильності валюти до досягнення певної частоти флуктуацій (коливань) ці­ни за одиницю часу. Плаваючі валюти, такі як евро або японсь­ка ієна, мають тенденцію волантильності відносно долара США.

Протягом світового торгового дня (24 год) курс вільно пла­ваючої валюти може змінюватися до 18 тисяч разів. Курс може зростати або знижуватися на 200 пунктів за кілька секунд під впливом сенсаційної новини. Разом з тим курс може залиша­тися практично стабільним тривалий час, якщо торгівля на од­ному ринку майже закінчилась і очікується її початок на іншо­му. Така ситуація є звичною для торговельного дня Нью-Йорка внаслідок наявності технічного торгового «вікна» («gap») між 4 год 30 хв і 6 год ранку.

Найбільша кількість угод на ринку готівкової валюти укла­дено між 8 і 12 год — 66%, 29% укладають в період з 12 до 16 год. Нічна торгівля на ринку готівкової валюти обмежена за обсяга­ми, оскільки лише в незначної кількості банків є нічні зміни. Більшість банків передає наявні нічні заявки у свої філіали або в інші банки, які перебувають у цей час в робочих часових поясах.

Основними учасниками ринку готівкової валюти є комер­ційні та інвестиційні банки, страхові компанії і корпоративні клієнти. Варто зазначити, що корпоративні клієнти вважають за краще здійснювати валютні операції всередині країни або торгувати через іноземні банки, які працюють в тому ж самому часовому поясі.

Особливий вид валютного ринку — ринок евровалют, який пред­ставляє собою міжбанківський ринок короткострокових депо­зитів і кредитів. Цей ринок часто називають риком євродолара, хоча предметом купівлі/продажу там можуть бути й інші валюти.

Варто зауважити, що на ринку евровалют в одній і тій самій те­лекомунікаційній системі банки котирують водночас спот — кур­си валют і відсоткові ставки на термін від одного дня до одного ро­ку. Котирування за відсотковими ставками подані у вигляді спреду bid/offer. Наприклад, якщо котирування за англійським фунтом стерлінгів подано у вигляді 3¹/₈ - 31/4 це означає, що банк готовий позичити фунти стерлінгів по 3¹/₈% річних і надати кредит у фунтах стерлінгів під 3^І/₈% річних. Значен­ня таких котирувань постійно змінюється, а мінімальна сума де­позиту або кредиту зазвичай дорівнює 1 млн дол. США. Якщо банк виступає в ролі посередника для корпорацій або приват­них осіб, він бере комісійні, тобто збільшує спред.

На ринок евровалют допускаються банки з винятково ви­сокою репутацією, оскільки велика кількість грошей повин­на передаватися на підставі телефонних дзвінків між банка­ми, розміщеними по всій земній кулі, а також банками, що функціонують за різними правилами їх національного регу­лювання.

На ринку евровалют банки виконують зобов'язання за своїми форвардними контрактами шляхом позички відповідних ва­лют, їх конвертації та наступного розміщення на депозит. У зв'язку з цим ринок евровалют водночас є форвардним рин­ком валют, де форвардні курси визначають на основі відсотко­вих ставок за обмінюваними валютами. Таким чином, ринок відсоткових ставок (ринок депозитів і кредитів) надзвичайно великий і існує завжди. Ціна форвардного контракту на цьому ринку визначається на підставі теоретичного форвардного курсу з урахуванням спреду bid/offer як між банками, так і між банками та їхніми клієнтами. Аналогічним чином функціону­ють національні валютні ринки, на яких укладають готівкові та форвардні угоди.

На ринку форвардних валютних контрактів використо­вують два інструменти: незворотні форвардні угоди й обмінні угоди, або свопи.

Форвардний валютний контракт — це угода між банком і клієнтом про купівлю або продаж певної кількості іноземної валюти в установлений термін (або протягом встановленого періоду) за курсом, що визначають в момент укладання угоди.

Незворотні форвардні угоди — це угоди з терміном виконан­ня більшим, ніж термін на ринку готівкової валюти, які вико­нують в будь-який торговий день для обох країн.

Обмінна угода є нетиповим інструментом валютної торгівлі, оскільки вона має дві стадії (legs), точніше вона є комбінацією двох угод — на ринку готівкової валюти і форвардної незворот-ної угоди. Решта угод на валютному ринку відбувається за од­ну стадію.

Питома вага угод форвардного валютного ринку становить понад 55% усього обсягу валютних операцій світового ринку.

На ринку форвардів не існує норми за термінами виконання угод, які становлять від 3 днів до 5 років, але найбільш ліквід­ними є контракти з терміном дії до одного року. У банківській практиці котирування форвардних курсів приводяться на такі так звані стандартні дати:

• один тиждень;

• два тижні;

• один місяць;

• два місяці;

• три місяці;

• шість місяців;

• дванадцять місяців.

Будь-яка угода з терміном, який перевищує строк угоди на ринку готівкової валюти, може вважатися форвардною за умо­ви, що для обох валют зазначений в угоді день виконання є тор­говим. Проте більшість угод укладається на один, три або шість місяців.

Ринок валютних форвардів є децентралізованим, форвардні угоди є угодами типу ОТС (over-the-counter), тобто позабіржо-вими угодами, а його учасники в усьому світі незалежно від виду угод можуть працювати безпосередньо один з одним або через брокера.

На ринку форвардів допускається торгівля будь-якою валю­тою у будь-яких обсягах, тобто форвардні контракти не мають чіткої стандартизації щодо суми, виду валюти, строків вико­нання.

Форвардна ціна складається з двох основних частин: курсо­вої вартості (обмінної ціни) і форвардного спреду. Основна роль при цьому належить курсовій вартості. Форвардний спред потрібний для узгодження обмінної ціни станом на обумовлену форвардним контрактом дату. Одним з основних чинників, який впливає на встановлення форвардної ціни, є термін дії угоди. Внаслідок того, що форвардна ціна формується з обмін­ної ціни (spot price), і незворотні форвардні угоди, і свопи є вто­ринними фінансовими інструментами.Ринок валютних ф'ючерсів являє собою особливий вид не-зворотних форвардних угод, сектор яких ставить невелику час­тину Форекса. Особливостями ф'ючерсів є фіксований термін виконання і стандартний обсяг угод, які можуть бути реалізова­ними лише у третю середу березня, червня, вересня і грудня.

Валютні ф'ючерси мають низку переваг, які роблять їх при­вабливими. Зокрема вони доступні для всіх учасників ринку, включаючи фізичних осіб. Ринок валютних ф'ючерсів є цент­ралізованим, але так само ефективним, як і ринок готівкової валюти.

Ринок валютних опціонів — це ринок, де обертається уні­кальний фінансовий інструмент, який однаковою мірою при­датний і для торгівля, і для страхування ризиків.

Валютний опціон — це контракт між покупцем і продав­цем, який надає покупцеві право, а не обов'язок придбавати певний обсяг валюти за наразі обумовленою ціною протягом встановленого терміну і накладає на продавця зобов'язання пе­редати покупцеві валюту протягом встановленого терміну, як­що покупець захоче здійснити опціонну угоду.

Торгівля валютними опціонами займає приблизно 5% за­гального обсягу операцій на валютному ринку, але цей сектор має тенденцію до швидкого зростання. Найбільшим центром опціонної торгівлі є США, за ними йдуть Великобританія й Японія.

На відміну від форвардів або спотів, як низька, так і висока волантильності можуть спричинити прибутковість опціонного ринку. Для одних учасників валютного ринку опціони явля­ють собою дешевий інструмент валютної торгівлі, для інших — вони означають вище безпеку і точний час виконання заявок на закриття збиткової позиції.

На ціни валютних опціонів впливає чимала сукупність фак­торів. Опціонні ціни є вторинними від цін на ринку готівкової валюти. З огляду на це, валютні опціони є вторинними інстру­ментами. Опціони, як правило, використовують у стратегіях страхування ризиків.

На валютному ринку зустрічаються опціони на готівку або у вигляді ф'ючерсів. Звідси виходить, що торгівля ними здійснюється як на позабіржовому, так і на централізованому ф'ючерсному ринках. Приблизно 81% валютних опціонів тор­гується ОТС (over-the-counter).

Корпорації можуть підтримувати зв'язок з банками теле­фоном, а банки торгують один з одним безпосередньо або черезброкера. За такого дилінгу можливий максимум гнучкості: будь-який обсяг, будь-яка валюта, будь-який термін виконан­ня контракту, будь-який час доби. Вартість одиниці валюти може оцінюватись як у доларах США, так і в іншій валюті.

Будь-якою валютою, тобто не лише тією, що доступна за ф'ючерсними контрактами, можуть торгувати у вигляді опціо-ну. Тому трейдери можуть оперувати цінами будь-якої, навіть самої екзотичної валюти, яка їм потрібна, у тому числі крос-ціна-ми. Термін дії може встановлюватися будь-який — від кількох годин до кількох років, хоча в основному термін установлюють, орієнтуючись на цілі числа — один тиждень, один місяць, два місяці і т. д. Ринок готівкової валюти працює безупинно, тому опціонами можна торгувати буквально цілодобово.

На ціни опціонів впливають такі сім основних факторів:

1. Ціна валюти.

2. Ціна реалізації.

3. Волатильність валюти.

4. Термін дії.

5. Різниця дисконтних ставок.

6. Вид контракту (call або put).

7. Модель опціону — американський або європейський.

Серед цих факторів ціна валюти є основною, і всі інші фак­тори порівнюються й аналізуються з урахуванням цієї ціни. Саме зміни ціни валюти зумовлюють потребу у використанні опціону і впливають на його прибутковість. Вплив ціни валюти вимірюють індексом «Дельта».

«Дельта», або просто А, — це перша похідна від моделі ціноутворення опціону (МЦО). Такий індекс можна розгляда­ти у трьох аспектах:

1. як зміну ціни валютного опціону (ЦВО) щодо зміни ціни валюти. Наприклад, зміна ціни опціону з А = 0,5 приб­лизно становитиме половину зміни ціни валюти. Тому, якщо ціна валюти підніметься на 10%, то ціна опціону на цю валюту підвищиться приблизно на 5% ;

2. як ступінь страхування ризику опціоном щодо валютного ф'ючерса, потрібного для встановлення рівноважного ри­зику. Наприклад, при А = 0,5 знадобляться два опціонних контракти на кожен із ф'ючерсних контрактів;

3. як теоретичну або еквівалентну пайову позицію. При такому підході «Дельта» являє собою частину валютного ф'ючерса, за якого покупець саll (колла) перебуває в позиції «покуп­ ка» («long») або покупець put (пута) перебуває в позиції

4. «продаж» («short»). Якщо використовувати той самий по­казник А= 0,5, це означатиме, що покупець опціону put про­дає 1/2 валютного ф'ючерсного контракту.

Трейдери можуть бути не в змозі гарантувати ціни на рин­ках спотів, незворотних форвардів або ф'ючерсів, тимчасово залишаючи позицію «Дельта» незастрахованою. Щоб уникну­ти високої вартості страховки і ризику настання незвичайно високої волатильності, трейдер може застрахувати позиції ви­хідного опціону іншими опціонами. Такі методи нейтралізації ризику називаються страховиками «Гама» або «Вега».

«Гама» (Г) відоме також як «викривлення опціону». Це друга похідна моделі ціноутворення опціону (МЦО) і являє со­бою ступінь зміни «Дельта»-опціону, або чутливість «Дельти». Приміром, опціон з А = 0,5 і Г = 0,05 приблизно повинен мати А = 0,55, якщо ціна валюти підніметься на один пункт, або А = 0,45, якщо ціна знизиться на один пункт. «Гама» зміню­ється у межах від нуля до 100% . Чим вище «Гама», тим вища чут­ливість «Дельти». Тому може виявитися доцільним трактувати «Гаму» як показник прискорення опціону стосовно руху валюти.

«Вега» (О) характеризує вплив волантильності на величину премії (premium) за опціон. «Вега» (О) характеризує чутливість теоретичної ціни опціону щодо зміни волантильності. Напри­клад, О = 0,2 створює збільшення premium на 2% за кожен відсоток збільшення розрахункової волантильності і зменшен-ня premium'а на 2% за кожен відсоток зменшення розрахунко­вої волантильності.

Опціон продається на визначений період часу, після закін­чення якого настає дата, відома як дата закінчення терміну дії. Покупець, який воліє реалізувати опціон, повинен сповістити про це продавцеві у день або напередодні закінчення терміну. У противному разі він звільняє продавця від будь-яких закон­них зобов'язань за опціоном. Опціон не може бути реалізова­ний після закінчення терміну дії.

«Тета» (Т) — індекс, відомий також як «угасання в часі», — застосовується, коли через дуже повільний рух валюти або за відсутності такого взагалі втрачається теоретична цінність опціону.

Наприклад, Т = 0,2 означає втрату 0,02 premium'а за кожен день, коли ціна валюти не змінюється. Внутрішня ціна не зале­жить від часу, але зовнішня залежить від нього. Угасання в часі підсилюється в міру наближення закінчення терміну дії. Вплив фактора часу є максимальним на at-the-money-оиціон і мінімальним на in-the-money-опціон.