Тести для перевірки теоретичних знань

ТЕМА 3

1.Фінансові посередники:

а) сприяють переміщенню капіталу від тих, хто має заоща­дження, до тих, хто їх потребує;

б)укладають договори щодо короткострокового інвестування;

в)укладають договори щодо довгострокового інвестування.

2.Діяльність фінансових посередників:

а) знижує ризик неповернення позички або неефективних інвестицій;

б) забезпечує рівновагу на ринку капіталів через узгодження попиту на фінансові ресурси та їхні пропозиції;

в)перерозподіляє і знижує фінансові ризики;

г)усі відповіді правильні;

д)правильна відповідь відсутня.

3.Основними функціями банків є:

а)посередництво у кредиті;

б)посередництво у платежах;

в)акумулювання вільних коштів і перетворення їх на капітал;

г)усі відповіді правильні.

4.Функція посередництва у кредиті полягає в:

а) акумулюванні банками грошових коштів, які тимчасово ивільняються у процесі кругообороту капіталів підпри­ємств і доходів населення та перетворення їх на капітал;

б) перерозподілі банками грошових коштів, які тимчасово ивільняються у процесі кругообороту капіталів підпри­ємств і доходів населення;

в) організації банками безготівкових розрахунків між суб'єк­тами ринку шляхом перерахування коштів за їхніми ра­хунками або заліком взаємних вимог;

г)усі відповіді правильні.

5. Так зване пакетне обслуговування клієнтів банком перед­ бачає:

а)надання як коротко-, так і довгострокових кредитів;

б)операції з цінними паперами;

в)прийом вкладів;

г)валютні операції;

д)консультаційні та інші послуги; e) усе вищезазначене;

ж) лише пункти а, в, г і д.

6. У розвинутих країнах найпоширенішими видами спеціалі­ зованих банків є:

а) інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні й експортно-імпортні;

б)інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та універсальні;

в)інвестиційні, інноваційні;

г)ощадні, іпотечні й експортно-імпортні.

7.Інвестиційні банки займаються переважно:

а) кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов'я­заними переважно із зовнішньою торгівлею та міжнарод­ним рухом капіталів;

б) довгостроковим кредитуванням, у результаті якого мож­лива реалізація потужних науково-технічних проектів;

в) емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посе­редництво і гарантії розміщення цінних паперів на фон­довому ринку;

г) залученням дрібних вкладів населення на певний строк і наданням позик приватним особам.

8. Найпоширенішим типом інститутів спільного інвесту­вання є:

а)FA-компанії (Face-Amount Companies);

б)UIТ-компанії {Unit Investment Trust Companies);

в)М компанії (Management Companies).

9.FA-компанп — це інвестиційні компанії, які:

а) не займаються емісією цінних паперів, а сприяють розмі­щенню цінних паперів інших емітентів;

б) випускають сертифікат із зазначенням суми коштів, які вклав інвестор;

в)надають поради щодо формування портфеля цінних паперів.

10. М-компанії — це інвестиційні компанії, які:

а) здійснюють представницьку діяльність з довіреним май­ном щодо реалізації прав власності довірителів;

б) акумулюють кошти інвесторів шляхом продажу власних цінних паперів;

в) надають поради щодо формування портфеля цінних па­перів.

11.Андерайтинг — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснюва­на торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені і за рахунок клієнтів щодо проведен­ня операцій на фінансовому ринку, за яку отримують ви­нагороду;

в)кредит, наданий у формі переданого у користування майна.

12.Лізинг — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснюва­на торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені та за рахунок клієнтів щодо прове­дення операцій на фінансовому ринку, за яку отримують винагороду;

в)кредит, наданий у формі переданого у користування майна.

13.Агентські послуги — це:

а) діяльність щодо розміщення цінних паперів, здійснюва­на торговцем цінними паперами відповідно до укладеної з емітентом угоди та згідно з чинним законодавством;

б) діяльність від імені і за рахунок клієнтів щодо проведен­ня операцій на фінансовому ринку, за яку отримують ви­нагороду;

в)кредит, наданий у формі переданого в користування майна.

14.Факторинг — це:

а) діяльність з укладання угод від свого імені та за свій ра­хунок через публічне оголошення цін купівлі та продажуцінних паперів із зобов'язанням купівлі та продажу цих паперів за оголошеними цінами;

б) діяльність щодо укладання угод із цінними паперами на основі угод комісії або доручення;

в) система фінансування, за умовами якої банк (або факторфірма) скуповує права вимоги щодо виплат за фінансови­ми зобов'язаннями, придбаними в різних осіб.

15.Факторинговий кредит надають:

а)збитковим організаціям;

б)за бартерними угодами;

в)підприємствам, які мають багато дебіторів;

г)підприємствам, які мають мало дебіторів.

ТЕМА 4

16. Відносні ціни:

а) виражають вартість товару в абсолютній кількості гро­шових знаків;

б)виражають вартість товару через вартість іншого товару;

в) це ціни, які представлені на ринку, незалежно від того,визначаються вони попитом і пропозицією чи встановлю­ються урядом.

17.Завданням ціноутворення на фінансовому ринку є:

а) відображення реального співвідношення попиту і пропо­зиції;

б)реалізація конкретних цілей ціноутворення;

в)врахування дії сукупності різноманітних факторів;

г)усе вищезазначене;

д)правильна відповідь у пункті а.

18. До специфічних факторів ціноутворення на фінансовому ринку належать:

а)інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку;

б)тип, вид цінного паперу і термін його обігу;

в)рейтинг та ділова репутація емітента;

г)усе вищезазначене;

д)правильна відповідь у пункті а.

19.Аналітичний метод ціноутворення на фінансовому ринку:

а) передбачає, що рівень ціни визначається в результаті де­тального аналізу кон'юнктури ринку, виконання діаг­ностичного факторного аналізу, моніторингу;

б) ґрунтується на використанні аргументованих висновків експертів (спеціалістів у цій галузі) про рівень реальної вартості того чи іншого фінансового інструмента або ціну певної фондової операції;

в) базований на статистичному аналізі з використанням се­ редніх величин, індексів, дисперсії, варіації, застосуван­ ні кореляційного та регресивного аналізу;

г)усе вищезазначене.

20.Капіталізацією відсотків називається:

а)процес нарощування за складними відсотками;

б) приєднання нарахованих відсотків до суми початкового вкладення;

в) перерахунок витрат та вигід для кожного розрахунково­го періоду з використанням ставки дисконту.

21.Вартістю капіталу називається:

а) загальна сума витрат кредитора, пов'язана з наданням кредиту;

б)загальна сума витрат позичальника;

в) загальна сума витрат позичальника, пов'язана з його фі­нансовою діяльністю;

г) загальна сума коштів, що треба сплатити за використан­ ня певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у від­сотках до цього обсягу.

22.Вартість капіталу залежить від таких чинників:

а)рівня дохідності інших інвестицій;

б)рівня ризику інвестування;

в)джерела фінансування;

г)усього вищезазначеного;

д)правильна відповідь у пункті б.

23.Бета-коефіцієнт використовують у:

а)ціновій моделі капітальних активів;

б)моделі прогнозованого потоку дивідендів;

в)моделі прибутку на акцію.

24.Фінансові ризики належать до:

а)чистих ризиків;

б)спекулятивних ризиків;

в)майнових ризиків;

г)політичних ризиків.

25.Найпоширенішим способом зниження фінансового ризику є:

а)диверсифікація;

б)страхування;

в)лімітування;

г)придбання додаткової інформації про вибір та результати.

26.Хеджування — це:

а)прийняття ризику на себе;

б)переуступка ризику;

в)усунення ризику;

г)ігнорування ризику.

27.Інвестиційний ризик — це:

а)ймовірність того, що проект не буде реалізовано;

б) ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат у ситуації невизначеності умов інвестування;

в)міра очікуваного рівня дохідності інвестиційного проекту;

г)правильними є відповіді в пунктах а і б.

28.«Довгий» хедж передбачає:

а) придбання ф'ючерсного контракту для захисту від мож­ливого підвищення цін;

б) продаж ф'ючерсного контракту для захисту від можливо­го зниження цін;

в) укладання контракту на продаж (покупку) і водночас здійснення ф'ючерсної угоди протилежного характеру;

г)усі відповіді правильні.

29.Для кількісної оцінки ризику використовують показник:

а)чиста теперішня вартість проекту;

б)коефіцієнт вигід/витрат;

в)внутрішня норма рентабельності;

г)середньоквадратичне відхилення.

30. Оцінюваний варіант вкладення у фінансові активи з рів­ нем допустимого ризику повинен бути відхилений, якщо ймовірність втрати прибутку становитиме:

а) 0,0001; 6)0,1;

в)0,01;

г)0,001.